Понеділок, 19 травня 1986 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 7
го покликання — вчити Я виховувати
Упродовж трьох десятиліть життя Василя Лобурця пов'язане із Полтавським педагогічним інститутом Він прибув сюди після закінчення аспірантури у Києві, розпочавши роботу асистентом кафедри історії СРСР і УРСР. Тут у напружених творчих пошуках проходять роки його плідної наукової і педагогічної діяльності. Нині він професор; доктор історичних наук, проректор по науковій роботі широко відомого в країні педагогічного заіоіаду, де розвиваються животворні ідеї вадатних педагогів А. Макаренка і В. Сухомлинсь-
Широкий діапазон наукових інтересів ученого: формування робітничого класу України, боротьба проти іно-
земних поневолювачів, проблеми середньої і вищої школи, п'ятдесят наукових пращ> — такий щедрий ужинок дослідника.
Вмілий організатор Лобу-рець чимало зусиль віддає
Натхненну працю вінчає успіх
(Дркінчення з 6-оі стор.)
комендацією дЛя вступу до Полтавського музичного училища імені Миколи Ли-сенка на відділ народних інструментів (клас баяна).
Вдосконалювати майстерність, працювати, не дивлячись на час і втому, вчив його нинішній завідуючий учбовою частиною Олександр Білько — талановитий баяніст, випускник Ленінградської консерваторії, яісйй постійно виступав з сольними концертами. Затамувавши подих, слідкував за грою педагога Олександр Харченко. Під керівництвом Білька відбулось знайомство юнака із світовою класикою в перекладі для баяна, прийшло глибоке розуміння музики, вдосконалення техніки гри.
Навчаючись в училищі, Олександр грав в ансамблі народних інструментів. Багато сіл і міст Полтавщини об'їздили з оркестром. Частим гостем був у своєму рідному селі Семенівка. Тоді ж Олександра запросили акомпанувати хоровій групі Заслуженого самодіяльного ансамблю пісні й танцю
«Горлиця» Будинку культури Полтавської бавовнопрядильної фабрики.
Закінчивши училище, юнак отримав призначення на роботу в обласну філармонію. Однак, подумав і вирішив залишитися в «Горлиці». І понині працює там. Тричі за цей час колектив виїздив з виступами'^'- Болгарію. У 1976 році учасники ансамблю удостоїлися звання лауреатів Міжнародного фестивалю «Золотий Орфей» (Болгарія).
«Золотий баяніст», — говорять про Харченка керівники багатьох художніх колективів міста і часто звертаються до нього за допо- ^
могою. Так, у 1^84 році на сцені Виставки досягнень народного господарства у Москві протягом І0 днів виступав народний хор Полтавського педагогічного інституту «Калина» під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Григорія Левченка. Як же було виручити колектив, коли раптово захворів їхній баяніст?! Це були незабутні дні для Олексан-драі, бо слухали «Калину» представники багатьох країн і народів. Вони щедро аплодували артистам квітучої Полтавщини.
Гастрольні поїздки, участь у концертах по радіо й телебаченню, конкурсах — все це вимагає неабиякої енергії, працьовитості, наполегливості. Та Олександр не скаржиться. Грає вправи, п'єси, обробки сучасних та народних пісень. Не дає заспокоїтись ні творчій душі, ні працьовитим рукам. Крім своєї основної роботи в «Горлиці», керує ансамблем ветеранів минулої війни та праш «Червона гвоздика». «Це — уважні й працьовиті співаки. З яким бажанням приходять вони на репетиції! Почуваю неабияке задоволення, працюючи з ними», — говорить Олександр.
У вільний час Олександр любить грати в шахи, а ще займається велоспортом. Має дворічну дочку Марин-ку, яка вміє співати, танцювати, тягнеться до клавішів баяна. Сашко з дружиною Наталею сподіваються, що й вона буде музикантом. А, може, художницею, як і мама? Наталя теж працює в Палаці культури фабрики, де багато гуртків, студій як для дорослих, так і для малят. Вибирай за смаком і бажанням!
Світлана ЛОЗОВСЬКА.
підвищенню кваліфікації своїх молодших колег. Багатьом запам'яталися задушевні розмови з ним перед вступом до аспірантури, його слушні, кваліфіковані поради і настанови. Завжди спокійний, врівноважений, він володіє якимсь особливим педагогічним тактом, умінням викликати у людини бажання розкрити свої найкращі якості, виявити потенціальні можливості, повірити кожному у власні сили. Чіткість у роботі, відповідальність за доручену справу, вимогливість до себе і колег — такий стиль роботи Василя Лобурця — одного з керівників інституту.
Василя Лобурця часто можна бачити серед студентів також і в позалекційний час. Він уважно стежить за роботою науковш^ студентських гуртків, добрим словом заохочує до праці над книгою, вдумливо вводить майбутніх спеціалістів у ди-восвіт осягання наукових іс-
. тин. , •;; V'
Найбільша радість для нього — це безпосереднє спілкування зі студентською аудиторією. Його лекції цікаві й змістовні. А коли професор заводить мову про грандіозні соціальні перетворення на рідній полтавській землі, то і його особисте життя стає для студентів яскравим свідченням тих висот, на які підняла радянська дійсність трудящу людину.
Життєві дороги Василя Лобурця беруть свій початок з полтавського села Зубівка на Миргородщині, де він народився 1930 року у бідняцькій селянській сім'ї. Тут назавжди увібрав у душу красу материнської мови і їіісні, тут захоплено слухав розповіді про видатних письменників Тараса Шевченка, Давида Гурамішвілі (грузина за національністю, котрий жив у цьому краї, написав тут найкращі свої твори), Миколу Гоголя, які своїм генієм прославили миргородську землю. Після закінчення Зу^ бівської середньої школи юнак обрав для себе фах історика. Ця наука промовляла до нього пам'ятками старовини , мужністю борців за радянську владу, легендарними подвигами народних месників в боях ізтітлерівсь-ким фашизмом.
На запитання: в чому він бачить своє покликання педагога і вченого, Василь Ло-бурець відповідає: «В духовному збагаченні людини, в захисті добра і гуманізму».
П. ЗАГАЙКО.
"Життя І слово" — газета прогресивна, вона служить справі і поступу, справі миру І безпеки, вона обороняє інтереси трудящих.
З приводу аварії на атомній
(Докінчений з 5-оТ стор.)
справді бажають їй добра і миру.
У Торонто один уніатсь-кий ксьондзик . навіть проголосив, що він від імені 80 тисяч українських жителів міста відправить панахид\' по "жертвах аварії". Краще, гідніше і достойніше було б, як би тон "лушпастир" відправив молебень за мир у світі, за безпеку для своєї пастви.
Для чого все це робиться? Із співчуття до своїх рідних (у багатьох випадках там зовсім; нема їхніх-рідних і ніколи їх там не було)? Щоб дійсно допомогти їм чимось? Аж ніяк! Все це робиться з метою очорнити, оббрехати, знеславити країну, до якої їм в же нема в ороття. б о де х го з них так себе опаскудив, що до свого скону Не бачити йому цісї землі, на якій родився. Саме тому в них такалють і злоба, така ненависть.
., Але все це потроху вітер рознесе...
як МАЄТЬСЯ СПРАВА
Радянські авторизовані п редста виик и рі шу чо заявляють що ситуація з кожним днем поліпшується; реакто р через кіл ька дн і в був за глушений, радіоактивн ість в районах Чорнобильської; атом мої ел ектроста н ції зменшилася в півтора-два
рази. ведуться заходи для прочищення у раже н и х радіоактивністю околиць, питна вода в Києві відповідає нормі і в місті проходить нормальний триб життя.
У Київському державному університеті і інших вищих учбових закладах навчалось декілька десятків студентів з Великобританії. Фріанції. Канади і інших країн. Вони X о тіл и з а лиш и тис я і продовжати навчання. Але піл настирливим настоюван-н ям и предетавни к і в посольств їхні.х країн у Москві частина з ни.х повернулась додому, деякі залишились в Києві і будуть продовжати навчання.
Під час аварії в Києві було багато іноземних туристів. Але, як заявив речн и к рал я н с ь к о г о у ряду н а зустрічі в Міністерстві закордонних справ СРСР у Москві з амбасадорами і повіреними у справах різних країн, ніхто, з їноземни.х громадян не потерпів від аварії. .
Першого травня десятки тисяч жителів Києва взяли участь у могутній маніфестації на Хрещатику з привод\' Дня міжнародної солідарності трудящих.
З Канади регулярно через різні подорожуючі агентства (в тому і через Глоб Туре) їд\'ть туристи до Радянського Союзу, в тому на Україну і до міста Києва.
Викрив ганебну діяльність радіостанції
у понеділок 28 квітня на прес-конференції у Москві виступив Олег Туманов, який протягом 20 років був співробітником, а останнім часом головним редактором російського відділу радіостанції «Свобода».
Деякий час тому він звернувся в радянське посольство в одній із західних країн з проханням дозволити йому повернутися до СРСР.
Олег Туманов заявив жур-
налістам ^ що радіостанції «Свобода» і «Вільна Європа» є філіалами Центрального розвідувального управління Сполучених Штатів Америки. Про це свідчить і те, що до складу керівництва радіостанцій входять співробітники Центрального розвідувального управління.
Радіостанція «Свобода» проводить лінію уряду Сполучених Штатів Америки на загострення ВІДНОС1Ш з СРСР.
Увага, Південне Онтеріо! РІЧНИЙ ВЕСНЯНИЙ
(НА ВІДКРИТТЯ НОВОГО СЕЗОНУ)
В НЕДІЛЮ 25 ТРАВНЯ
НА УКРАЇНСЬКІЙ ДИТЯЧІЙ ОСЕЛІ ПАЛЕРМО — ОКВИЛЛ
Юбід о 1'ій годині пополудні,
* Танці до доброго оркестру. —
ВСТУП: $12.00. Автобус виїде ВІД УРД, 300 Бетгорст вул., о год. 11.30 ранку.