СТОРІНКА 6
«ЖИТТЯ І слово»
Понеділок, 8 грудня 1986 р.
ВОГОНЬ СПІВОЧОї НАСНАГИ
Літак сягнув за хмари і, здалося, повне на одному місці. Заплющивши очі, Марія згадувала свої гастролі в Австралії та Новій Зеландії. То не мало — понад тридцять концертів на далекому континенті. Не вгіерще виступала за кордоном, побувала в багатьох європейсь-кі« країнах, булав СІ1ІА7 Ка наді, а тут наче злякалася. Який   він, австралійський слухач? Тепер уважно вйва-жЧ-вала кожний концерт, зга-д> вал а роз\іови з слухачами. Як би там не було, але вона подарувала їінм людям зустріч з співочим мистецтвом України. А водночас думала й про себе, про те, як складалася Гі творча і життєва доля. Знала з розмов, що багато з тих, хто прийшов на П концерти, не пові-ртіл«т-тц« фбДбїСі-вона із селянської сім'ї, що батько і мати П -— звичайні хліборо-би. ■
Згадалося дитинство. Маленькою дівчинкою, кружляючи подвір'ям виводила вона пісню: хмарам, що пливли та й пливли над хатою, смерекам, що принишкло вслухалися в її спів, отим яворам, котрі радісно шуміли вітро.м. А ще незабутня осінь 1967 року... Для неї тоді починалася нова сторінка життя. Адже вона стала студенткою уславленої Київської консерваторії!
А все почалося з пісні. Пі- ■ сня приходила до Марічки звідусіль: із землі і неба, води і смерек, з кришталиків вранішньої роси й білопіння ябл>невог-о цвіту... ■
— я виросла в такому селі, де всі співали. Сільський хор чоловічу капелу знали далеко за межами Косівщи-ни й 1 вано-Франківщнни, а вокальний г>тзток поставив навіть «Запорожця за Дунаєм» Моя мама в тій опері співала Одарку, — розкаже згодом Марія Стеф'юк.
Обдаровану студентку з Прикарпаття■ в консерваторії помітили відразу. Прекрасні вокальні дані, працелюбність, закоханість у вокал дозволяли долати найважчі сходинки до сцени. І коли на останньому курсі Марія Стеф'юк виконала партію Марфи в «Царевій нареченій» Миколи Римсь-кого-Корсакова, висновок фахівців був одностайний: Марія Стеф'юк гідна виступати на сцені Державного академічного театру опери та балету УРСР імені Т. Шевченка. На тій сцені, де вже співали Дмитро Гнатюк і Євгенія Мірошьжченко, Бе.'іла Руленко і Андрій Ки-коть, а ше раишіе уславлені; корифеї української оперної сцени Марія Литвиненко-Вол ьгем у т, Зоя Гай лай, Бо-
МАРІЯ СТЕФ'ЮК
рис Гмиря, Іван Паторжин-\ський, Михайло Донець...
Вслід за партією Марфи дебютувала в операх Дж. Верді «Травіата» та «Ріго-летто»,де створила глибоко психологічні образи Віолет-ти та Джільди. Для любителів оперного мистецтва не потрібно пояснювати, що це, либонь, найскладніші партії світового вокалу. А якою проникливою, ніжною постає на сцені Гі Манон в однойменній опері Ж. Масс-не. ■
Марія Стеф'юк належить до тих с пі в ач ок ^ які не п рс п і-шають винести на суд глядачів свої нові роботи. Скільки праці кладе співачка на олтар кожної партії, шліфуючи Ті, випещуючй кожну нотку ! Але вже коли оголошує свій дебют в новій партії, то можете бути впевненими, що вас чекає незабутня зустріч. Згадується, як працювала Марія над партією Лю-чії ді Ламмермур в однойменній опері Гаетано Доні-цетті. Здавалося б, для співачки з такими даними, з такими артистични%т можливостями Можна цю вельми складну партію підготувати нехай за рік. Але по\шне ціле десятиріччя, перш ніж Марія Стеф'юк дозволить сказати собі про те, що вона уже може вийти на сцену гордою і стражденною Лючією...
' Марія Стеф'юк — одна з провідних співачок Радянського Союзу. Недавно їй присвоєно найвииіе артистичне звання -— народної артистки СРСР. І ще вона — одна з найулюбленіших. З усіх-усюд люди пишуть на Українське радіо листи з проханням передати у виконанні Марії Стеф'юк «Соловейка» Марка Кропивницького, лисен-ківські романси «Садок вишневий коло хати» на слова Тараса Шевченка чи «Сумної провесни» на слова Лесі Українки. .
Пісні, камерне виконавство органічно поєдналося в Марії Стеф'юк з виступами на оперній сцені. У доробку співачки камерні твори, найрізноманітніші за характером.
Але особливо любить виконувати співачка українські народні пісні За їхню мелодійність і ніжність, тонкий ліризм. Особливе місце у камерній творчості зайняла робота над циклом пісень з репертуару геніальної української співачки Соломії Кру-шельницької. Кілька років тому, побувавши в Італії, де взяла участь у прем'єрі опе-р 11 « Сорочин ський ярмарок » М. Мусоргського, поставленої на сцені міланського «Ла Скала», Марія Стеф'юк ше глибше. пройнялася любов'ю і шаною до своєї землячки і співвітчизниці, яка зробила так багато для пропаганди української народної пісні на сценах біагатьбх країн світу.
— Я хочу записати цю програму на платівку. Щоб тисячі й тисячі людей спили прекрасної, джерельної води із. колодязя україііської народної пісні. Я зроблю все, щсхї концерт із улюблених пісень Соломії Круше.пьниць-кої став \юєю щирою даниною цій великій співачці.
Спектаклів за участю народної артистки СРСР Марії Стеф'юк чекають з нетерпінням. Яку б партію не виконувала вона — не справжнє свято, зустріч з оперним мистецтвом найвищої проби.
В. Т> РКЕВИЧ.
ПЕРЛИНИ ДЕРЕВ'ЯНОЇ СКУЛЬПТУРИ
Умілі руки майстрів здатні перетворити просте дерево на чудові твори мистецтва. Не тільки у В'єтнамі, а й у всьому світі відомі, наприклад, дерев'яні статуї. Най-знаменитіші з них — «Будда з тисячею очей і тисячею рук» в одній з пагод провінції Хабак, колекція скульптурних зображень Будди в пагоді Тейфйонг провінції Хашонбінь. Це — справжні перлини в'єтнамської дерев'яної скульптури. Майстерно виконані дерев'яні статуї відображ>тоть духовні і естетичні цінності в'єтна.мсько-го народу, світогляд далеких епох. Частина з них відображує релігійні уявлення, інші розповідають про життя знаті і простого народу. Творці дерев'яних скульптур старалися передати в своїх роботах національний характер.
Нині старовинна дерев' я-на скульптура, що прикрашає багато жител, стала об'єктом пильної уваги спе-ціалістів-мистецтвознавців та істориків. Перші з них розв'язують завдання наступності цього виду творчості , передавання традицій і таємниць майстерності новому поколіннкУ"художннків. Других вона приваблює як джерело вивчення історії держави.
МОЇ!
Так. Пили ми воду із копита, А бувало — прямо із калюж^. І лишалась часом я невмита. Бо вода для того, хто недуж.
Я не мала й гадки про парфуми. Завиток не падав на чоло, І озула чоботи із гуми. Як замети сонце припекло.
Нам тоді й не снилися бісквіти (Чорний хліб і затірка смачні). Але квіти, чисті, ніжні квіти. Дарували хлопці і мені:
Перейшовши ріки та обвали, Під вогнем між смертю і життям. Так мене шинелями вкривали. Наче мати первістку-дитч.
І листи читали від коханих, І дізнались ти.и, що на душі. Щирі, ніжні, люблячі титани — Отакі мої товариші.
Вже давно розкидала нас доля. Ми куєм, вирощуєм гаї, . Та для них я й досі: «Наша Оля!», А вони до смерті теж: «Мої!»
Ольга СТРІЛЕЦЬ.
(Із збірки поезій «Мої!». Держлітвидав України. Київ — 1963.)
Ми шуги
Олександр Мишуга належить до тих чарівників співу, чия слава сягнула далеко за межі рідної землі. Наприкінці XIX — початк-у XX століть його ім'я було окрасою найпрестижніших театрів Європи. Шлях до них відкрився співакові в Італії. Не кожному, навіть дрсвідченому, артистові щастило витримати випробування на вимогливій батьківщині бельканто. Початківець з України витримав. Але в плині часу .майже загубилися сліди цього утвердження . Шкода, що і сам Мишуга в автобіографічних нотатках згадав ту смугу своєї творчості лише кілько-ми словами: «У Форлі я дебютував в опері «Марта» з дуже гарним успіхом. Так зачалася моя кар'єра».
А чи не збереглися якісь інші, насамперед італійські свідчення? На них ми натрапили, шукаючи матеріали з історії  міжнародних куль-
турних зв'язків. Це номери щомісячніпса «Ілюстрований театр», що видавався з 1881 року в одному з найбільших музичних центрів — Мілані. Очолював редакцію критик і педагог, композитор Аміна-торе Галлі (1845-1919 роки), який, до речі, як і О. Мишуга, здобув освіту в Міланській консерваторії. Журнал був одним з провідних музикознавчих видань, де постійно вміщувались театральні огляди, розповідалося про Дж. Верді, Р. Вагнера, П. Чайковського, А. . Рубін-штейна, інших видатних композиторів, а також про відомих виконавців їх творів.
Не об.минав журнал і молодих митців. Його увагу привернув тоді ще не відомий широкому загалу О. Мишуга, який з'явився на оперній сцені під ім'ям Філіппі, взятим на честь батька — (Д0к1нч«^:4ня на 7-ій стор.)
Село Новий Витків Радехівського р-ну Львівської області, де родився і був похований співак Олександр ІМишуга. На фото могила в якій спочиває прах славетного українського співака. (Фото — в. в. Пміїил'юка.)