Понеділок, 26 січня 1987 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 9
■у
7П
Одна з головних вулиць Баку — вулиця імені Узеіра Гаджибекова. (Він був азербайджанським композитором, драматургом, музикознавцем, народним артистом СРСР, основоположником азербайджанської професійної музики).
башта була споруджена, для чого, її; значення під час нападів різних загарбників ііа місто. Нам пояснення давав Ян Володимирович Гамарник. Крім історичних фактлв, вам розповість екскурсовод і легенду, яка склалась довкола Дівочої башти. Вона нагадує собою легенду про французьку Жанну д'Арк.
Дівоча башта одна з найстаріших споруд міста. її називають "загадковою", бо по сьогодні з нею зв'язано багато таємниць. Зразу вона служила релігійним храмом, пізніше стала оборонною фортецею, тепер є своєрідним музеєм — туристською -атракцією.
Про Дівочу, башту можна б а га то   д е ч о г о ' цікав о г о -розповісти. Якщо комусь з читачів доведеться відвідати Баку, то раджу обов'язково її ' оглянути, піднятися наверх і побачити   з  28-метрової ' висоти столицю Азербайджану. До речі, сама башта Дспоруджена   на високому Горбку.
Від Дівочої башти ми ііоїхали в другий кінець міста
різних країн світу.
Другого дня ми були запрошені до Азербайджанського товариства дружби і культурних зв'язків із за рубіж н йми країнам и. Прийняв нас голова правління   —    народний поет
[О Парку ім.С. М. Кірова е ж • р о з та ш о ва н о г о н а орбку. Біля пам'ятника видатному радянському діячеві Сергієві Мироновичу Кірову, який свого часу працював на Кавказі, є площадка, з якої видно, наче на долоні, містом Тут &и також зустрінете туристів з
Па м'ят н и к аз е р ба й д-жанському поетові і мислителеві Нізамі Гянджеві (1141—1203).
республіки Набі Хазрі (Алекпер огли Бабаєв). У розмові взяли участь його заступники — Фурман Курбатов і Файч Абасов. До речі, Файч Абасов очолює Комітет культурних зв'язків з азербайджанцями за кордоном, який існує при Азербайджанському товаристві дружби і культурних
.»іі.;ПІШігі)д|»(іі(і<ІИі
зв'язків З зарубіжними країнами.
Виявилось, що я перший у краї неь к и й . ка наде ць гостюю в-цьому Товаристві. Набі Хазрі інформує про -його діяльність: У 1986 році Азербайджанському товариству дружби і культурних зв'язків з зарубіжними країнами сповнилось 56 років. За той час встановились культурні зв'язки з 120 країнами світу. За останні роки були проведені Дні СРСР на прикладі Азербайджанув Японії, Іспанії, Італії, Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Ісландії, Мозамбіку, Конго, Непалі, Індії, Алжірі, Тунісі, Мальті. Саме тоді йшла підготовка для проведення Днів СРСР на прикладі Азербайджану у Чехословаччині. Намічено їх провести в 1987 році у П о р т у та лі ї, Г о л л а н д і ї, А ф гані стан і; З і м б а б в е, Замбії.
Що ж відбувається під час таких Днів? Набі Хазрі п о ясн ю ва в: М истецьку програму виконують про-йідні артисти Азербайджану, влаштовуються виставки з різних компонентів: килимів, живопису, графіки, зразків виробів промисловості.
Баку піддержує побратимство з містами Неаполем (Італія), Басрою (Ірак),. Сараєво (Югославія), Дакартом (Сенегал), Майн-цем (Федеративна Республіка Німеччини). Правда, з американським містом Г юс т о н по б р а т и м ст в о чомусь неладиться, бо там часто міняються мери, деякі з них не зацікавлені у такому п о б р ат и м с т в і. Те ж з Канадою, на жаль, зв'язки випадкові.
Що   тичиться   зв'язків з азербайджанцями за кордоном, то  вони добрі, крім Ірану,   де   живе   понад 6 мільйонів азербайджанців. Товари ств о піддержує зв'язки з азербайджанцями у Федеративній Республіці Німеччини, Швеції, Іспанії і Сполучених   Штатах Америки (їх там не багато). Для азербайджанців за кордоном Азербайджанське товариство дружби і культурних зв'язків видає газету двічі на місяць   —   кирилицею і арабським шрифтом. Виходить також раз на два місяці журнал  "Радянський Азербайджан" азербайджанською,  англійською, фран-цузькою,   арабською і турецькою мовами.
Меморіал 26 бакинським комісарам в Баку.
Переходимо до культурних зв'язків між Азербайджаном і Україною. Набі Хазрі завважує, що вони почалися в другій половині XIX століття. Члени Кирило - Мефодіївського братства Микола Гулак і Олександр
Навроцький перекладали (російською  мовою) твори азербайджанських поетів Мухаммеда Сулеймана огли Фізулі  і   Нізамі Гянджеві. Азербайджанську літературу давнього періоду досліджував   український вчений-сходознавець Агантагел Кримський.   У   1906 році відбувся   перший вечір, присвячений пам'яті Тараса Шевченка, опісля такі вечори стали традиційними і багато спричинились   для розширення і зміцнення літературних   і "взагалі культурних зв'язків між двома народами
— азербайджанським і українським.
Але, підкреслив Набі Хазрі, такі зв'язки розширились і зміцніли лише за радянських часів: були перекладані твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Павла Грабовсь-кого й українських радянських письменників — Павла Тичини, Максима Рильського, Юрія Яновського, Олександра Корнійчука, Олеся Гончара й інших.
Україне ь ко ю' м о в ою перекладено твори азербайджанських письменників
— Мухаммеда Фізулі, Нізамі Гянджеві, Самеда Вургуна, М і р и   Д ж а л і л и ,   М і р з и
~ Ібрагімова, Мехті Гусей на.
Набі Хазрі розповідає і про свої творчі зв'язки . з українським радянським поетом-класиком Павлом Тичиною, який знав азербайджанську мову. Набі Хазрі перекладав твори, як він назвав, "великого українського поета" Володимира Сосюри. Дружить з поетом Борисом Олійником, якого "геніальні поеми", переклав на азербайджанську мову. Він високо оцінив творчість Олеся Гончара, якого вважає "одного з найвидатніших письменників в Радянському Союзі".
На згадку про зустріч і знайомство Набі Хазрі п ода рив збірку своїх презій, видану українською мовою Київським видавництвом "Дніпро" у 1981 році. У ній опубліковано 90 його поезій. Перекладали їх у різні роки на українську мову Павло Тичина, Борис Олійник, Петро Перебийніс, Дмитро Павличко, Петро Горецький, Володи ми р Бр о вченко, Петро Біба, Станіслав Тельнюк, Андрій Патрус-Ка рпатськ ий, Оле к с а Новицький й інші.
У цій збірці Набі Хазрі є вірш "Як тебе не любить, Україно...", перекладений на українську мову Володимиром Сосюрою. Я дозволю собі тут навести його повністю:
Як тебе не любить, Україно, Ти сестра моїх гір і долин. Наші долі злились воєдино І на крилах сягли верховин.
Як тебе не любить, Україно, Твоі ниви й іу>зливи Дніпра^ Спів заводів, цвіт калини — Моїх гір і-долин ти сестра.
Я ходжу над Араксом,
Курою*),
А мені все ввижаєшся ти.
Разом ниву нам сіять
з тобою,
І співати, цвісти, і рости!
А ось що сказав Борис Олійник, автор передмови до збірки поезій (україттською мовою) Набі Хазрі:
"З цим він прийшов сьогодні до нашої світлиці. За нашим давнім і добрим зви ч а є м , ми в і тає м о талановитого сина Азербайджану хлібом-сіллю братерства. Хай добре йому ведеться під небом українсько го слова, хай тихо стеляться рушники доріг до сердець нашого читача".
1 в поезії Набі Хазрі "Як тебе не любить, Україно...", і в словах Бориса Олійника в п ер ед мові '' С л о в о про побратима" до української збірки віршів азербайджанського поета, хоч лаконічно, однак сильно і яскраво, виражено ту непорушну дружбу і ті міцні літературні зв'язки між двома братніми радянськими народами — азербайджанським- і українським. І не випадково, що саме Володимир Сосюра переклав цей вірш "Як тебе не любить, Україно...", на українську мову, бо ж сам створив ряд прекрасних поезій про любов до рідного краю. .
Про міцні літературні зв'язки обох республік свідчили ще такі два факти. С а м е т оді', к о л и ми перебували в Азербайджані, відзначалось 80-річчя з дня народження народного поета Самеда Вургуна. Для участі в святі азербайджанського народу прибули українські літератори — поети Микола Луків (редактор журналу "Дніпро") і Микола Мірошниченко. Виступаючи на цьому ювілеї, Микола Луків сказав:
"Як кожний справжній поет, він (Самед Вурган) палко любив рідну землю, її людей, її сучасне, далеке і близьке минуле. Але його серце вміщувало всю нашу велику країну. І нам, українцям, особливо дорога любов Самеда Вургу на до землі великого Шевченка, до поезії і культури нашого народу. —
* Аракс і Кура — ріки в Азербайджані.
(ДАЛІ БУДЕ)