СТОРІНКА 6
хЩИТТЯ І СЛОВб>>
Понеділок, 23 лютого 1987 р
(До 100-річчя з дня народжеиня^^Л Курбаса)
"їлистРОВАНий журніці - вадйтЬ; д
ЛЕСЬ к у и і; А. с
рдгін і найбільших гвориів новіїіо. .р^ио.іюиійіюіо' театру на Радянській ..Україкі'і 'головніій рсжісер . великого мистецького Рб"і;лнання"Бгрезі.іь".   То». Лесь ку'рЛас шн-, р<)ко відомий і^гж ик іртнст і € )ро*енасч Га-інчини.-
15
1925.
Ч. 24:
ціна 10 центів.
у кінці цього місяця українська радянська громадськість відзначатиме ІОО-річчя з дня народження видатного майстра українського театру — Леся Степановича Курбаса.
До речі, день його народження, що припадає 25 лютого, відзначатиметься також у різних країнах світу, членів Організації Об'єднаних Націй, бо йогоЛм'я занесене в Календар Ю НЕСКО, до списку тих видатних культурних діячів, ювілей яких відзначується цього року.
Дехто може запитати: Хто такий Лесь Курбас і чим він заслужив на таке повсюдне визнання і шану?
Лесь (Олександр) Курбас народився 25; лютого 1887 року в галицькому місті Сам-борі в сім'ї відомих акторів, які виступали на сцені Театру товариства «Руська бесіда» під прізвищем — Степан Янович і Ванда Яновичева.
У 1907-08 і 1911 роках Лесь навчався на історико-філо-софічному факультеті Віденського і Львівського університетів. Професійну діяльність почав 1912 року у Гуцульському театрі, який заснував письменник і культурний діяч Гнат Хоткевич. Але там довго не працював, бо вже в тому ж таки році перейшов до Театру товариства «Руська бесіда» у Львові, де до того ж працювали йо-
го батьки/ >^-У'::,"" \.
У 1914-1916-х роках з асно-вує трупу Тернопільські театральні вечори, якої стає режисером і одночасно виконує головні ролі вистав, які сам підготовляє; «Маруся Богуславка», «Циганка Аза», «Украдене щастя», «Суєта», «Дядя Ваня», «Живий труп».
У 1916 році вступає до театру прославленого артиста-корифея Миколи Садовсько-го і грає рюлі у виставах «Безталанна» , «Не так склалось, як жадалось», «Ревізор», «Мазепа». Тоді ж заснував у Києві драматичну студію. Яку у 1917 році перетворив на «Молодий театр». Саме у тому театрі він розвиває свій акторський і режисерсь^ кий талант. Він ставить спектаклі « У пущі» Лесі Українки», «Цар Едігі» Софокля, «Горе брехунові» Франца Грілпарцера — в усіх цих п'єсах грав головні ролі. За творами Тараса Шевченка «Іван Гус» і «Великий льох» створив театральні постановки в ТОМУ ж театрі. Також були поставлені драматичні етюди Олексанра Олеся «Осінь» і« Танець життя ».
У 1919 році «Молодий театр» об'єднався з Першим театром Української Радянської Республіки ім. Т. Г. Шевченка, в якому Лесь Курбас поставив у власній інсценізації виставу «Гайдамаки»
за однойменною поемою Тараса Шевченка, яка, як за-значує Українська Радянська Енциклопедія, «мала бойове агітаційне спрямування».
У 1920 році заснував «Кий-драмте» (Київський драматичний театр), Який під його режисурою здійснив постановки «Невольнйк», «Тихий вечір », « Макбет ».
У 1922 році з акторів «Кий-драмте» і «Молодого театру» заснував Мистецьке ' об'єднання «Березіль», ху-дожним керівником. Якого був до 193з року. Театр «Березіль» під його керівництвом створив за 10 років багато цікавих вистав, серед них. Як кращі, вирізнились «Маклена Траса» Миколи Куліша, «Диктатура» Івана Микитенка, «Джіммі Гігінс» (за твором Антона Сінклера), «Газ» Георга Кайзера.
Лесь Курбас проводив величезну експериментальну і навчальну роботу в театрі, редагував журнал «Барикади театру». Написав сценарії і поставив фільми «Шведський сірник», «Арсенальні», «Вендетта», «Макдоналд». Отже: Лесь Курбас був українським актором (мав звання Народний артист УРСР), режисер, педагог, теоретик ^театру. Дата його смерті значиться в енциклопедичних довідниках днем 15 жовтня 1942 року.
- Так коротко й схематично можна подати біографічну довідку про нього.
Але про його життя і театральну діяльність написано багато статей і спогадів. Наскільки нам відомо, до 100-річчя з дня його народження, підготовлені обширні статті і монографічні дослідження в Радянському Союзі. У них напевно буде багато дечого сказано такого про нього, що досі не було відоме, або промовчувалось з певних (неоправданих) причин.
Треба завважити, що експерименти, які проводив театр «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса, зазнавали критики — справедливої і, дуже часто, Несправедливої. Робились на нього нападки. Він обвинувачувався у різних «ідеологічних ухилах» і навіть в... «українському націоналізмі». Через те він був усунений від керівництва театру «Березіль» і безпідставно репресований. Але з розвінчанням культу Сталіна всі ті безпідставні обвинувачення були зняті з театру «Березіль» і Леся Кур^ баса, який був посмертно реабілітований. ЙогЬ діяльність належно пошанована і оцінена. Справедливість восторжествувала!, ;
Відзначуючи 100-річчя з дня народження талановитого діяча, який з самих по-чатків українського радянського театрального мистецт-
ва робив незрівнянний вклад у його розвиток, громадськість Радянської України, в першу чергу творці і майстри театрального мистецтва, гідно пошанують Леся Курбаса, який своє зріле життя посвятив великій благородній справі, вірно служив Мельпоменії.
Уже в перших роках існування театру «Березіль» (на початку 1920-х років) слава про Нього і його керівника докотилась і до Канади до української прогресивної громадськості.
Місячний журнал «Голос праці >>, якого редактором був Матвій Попович, опублікував у липні 1923 року статтю Семена Ткачівсько-го, надіслану з Києва, під заголовком «Театр нового життя», в якій розповідалось про постановку 27 квітня 1923 року у Києві п'єси німецького драматурга Георга Кайзера «Газ» Мистецьким об'єднанням «Березіль». Це вперше на сторінках української робітничо-фермер-ської преси у Канаді була опублікована розповідь про новостворений на Радянській Україні театр «Березіль» і його керівника Леся Курбаса. ■'^^■'У■\■''■'■:'^'■^■■:\^■^
Автор статті підкреслив, що вистава «Газ», здійснена «Березолем», стала чималою подією в театральному житті Радянської України. На неї появилось у пресі 9 «поважних розвідок» і ряд «дрібних заміток». Свою статтю Семен Ткачівськйй закінчив словами: «Думка одна — Курбас постанов-
кою «Газу» відкриває нову епоху в театральному мистецтві». ^ ■
Через три місяці той же журнал «Голос праці» опублікував у розділі «Культурне життя на Радянській Україні» статтю (без підпису) під заголовком «Театр Леся Курбаса», в якій розповідалось про те, як був організований «Березіль», хто в ньому працював, про його тодішній репертуар. В статті вказувалось, що театр виступав не тільки у Києві, але також у Харкові, і всюди мав «великий успіх і справедливе признання». Там також зазначувалось, що до театру «Березіль» «входять найкращі мистецькі сили України».
Найобширніші інформації про «Березіль» і його керівника, Ле€я^ Курбаса, подав Матвій Шатульський, редак-тбр канадської газети «Українські робітничі вісті».
Влітку 1923 року Матвій Шатульський відвідав Радянський Союз: —/побував на Україні. У Києві він загостив на квартиру Леся Курбаса, як також відвідав і театр «Березіль» 7 і 8 серпня 1923 року. Матвій Шатульський,
сам ентузіастичний театрал, цікавився діяльлістю теаігрів Радянської України, Широко висвітлював її на сторінках «Українських робітничих вістей», постановив з першої руки, як кажуть, познайомитися з Тим новим театром, його діяльністю, його репертуаром і його виконавцями і, зокрема, з його керівником — ЛесеМ Курбасрм.
І саме про те він розповів у своєму нарисі «Мистецьке об'єднання «Березіль» на Україні» в «Голосі праці» (грудень 1923 р.). На кварти^ рі Леся Курбаса він мав розмову з ним і присутніми — артисткою Валентиною Чи-стяковою і поетом Михайлом Семенкрм .Матвій Шатульський зазначував, що Лесь Курбас був дуже добре поінформований не тільки про театральне життя за океаном, але й уважно слідкував навіть за виставами драматичного гуртка при Українському робітничому домі у Вінніпегу,
Далі автор нарису детально розповів про творчу працю «Березоля» і його енту зі -астичний колектив.
Популяризував діяльність «Березоля» і журнал «Робітниця», який виходив у Вінніпегу під редагуванням письменника М. Ірчана.
У 1926 році Робітничо-фармерське видавниче товариство опублікувало у серії «Театральна бібліотека», як 7 випуїгк, «Гайдамаки», поему в 3-х картинах з прологом за Т. Шевченком, яку інсценізував Лесь Курбас.
У замітці «Від Видавництва» говорилось: «Інсценізована поема Т. Шевченка «Гайдамаки », що її видаємо, робила і робить на Радянській Україні величезне вражіння на глядачів в постановці державного театру «Березіль» під керівництвом Леся Кур-.баса».
Незважаючи на складність постановки цієї п'єси, сильніші драматичні гурТки То-: вариства Український робіт-. ничо-фармерський дім (у Вінніпегу, Торонто, Саска-туні) поставили «Гайдамаки» з великим успіхом в кінці 1920-х років.
Цими рядками ми приєднуємось до величного й гідного пошанування Леся Курбаса — видатного майстра українського театрального мистецтва ^ у ІООтріччя з дня його народження •
П. К. Стоянівськйй.
БІБЛІОТЕЦІ —
100 РОКІВ
Харківській державній бібліотеці виповнилося сто років. Нині у її фондах, якими безплатно користуються тисячі харків'ян, налічується понад шість мільйонів різноманітних книг — художньої та спеціальної літератури.
3476