Понеділок, 4 липня 1966 р.
"ЖИПЯ І СЛОВО"
Сторінйа 21
(Газета "Друг читача")
Близько чотирьох віків тому на дніпровських островах виникла Запорізька Січ — вольниця українських козаків. Сюди стікалося бідне, скривджене селянство, що тікало від гніту польських, литовських та українських панів.
Січовики були відважни--ми і відчайдушними вояками. Турецький літописець 17 от. Наїма зазначав, шо в усьому світі не знайти людей більш відважних, які б менше думали про життя або менше боялися смерті. Часто вони кидалися в бій з ворогом, який у багато разі в пе ре б іл ь ш у ва в їх ч и сг ленністю.
Січовики ' рятували українські землі від кримських татар, турецької навали, не давали спокіїіно спати польській шляхті.
Краши.\5 істориком гих далеких днів був сам укра- : їнський народ. Люди складали думи, легенди і пісні про своїх хоробрих брат^іи-ків — запорожців. Це був є-диний літопис іого часу. Лу-ми були героїчні, сумні, часом з веселим народним гумором, їх співали співці- ; кобзарі.
Думи та пісні передава-
лись із вуст в уста. Народ
беріг і цінував ці єдині
правдиві крихітки історії славних людей, які боролися за справедливість, домагалися кращої долі.
Думки, закладені в піснях і легендах, хвилювали не одне поко.ііннЯі Письменниця Марія Аркадіївна При-гара зробила цікаву й корисну спробу — познайомити дітей з героїчним минулим українського народу. В книжці "Козак Голота" письменниця в доступній для дітей формі, переказала зміст народних дум, при-близила їх до дитячого розуміння. Оповідання історичні і зміст їх * в обробці іМ. ^ Пригари не втратив характерних рис того часу, тобто зберігся колорит часу і суспільного серсдови-' ша. Жива, народна мона оповідань без лексичних ар-xаїз.^п"п робить їх ЯСКр.І:,0 художніми, доступними для кожного. , Найлраші сер.ед них — "Козак Голота", *'Л\арія Богуславка'', 'Тіро Хведора Безрідного" та інші.
Більшість оповідань у книжці пронизані бойовим духом, відвагою героїв, любов'ю до рідного Краю.
"УГ" І його
Еріксоїі, Б. К. — Шановна редакціє "Життя і Сло-ва"! Прошу Вас помістити ці рядки в газеті.
Я не належу до ніякої
організації, бо тут, де я живу, нема її. Про те я читаю багато книжок, передплачую і читаю вісім різних газет. Читаю і обдумую та порівнюю одне до другого, з якою саме ціллю все пишеться.'
в одному числі "Українського Голосу'* я читав писанину, що редактор чомусь незадоволениїї з поїздки туристів на Україну, на відвідини та.м своїх рідних. У відповідь йому я хочу розказати, яке життя м:пз нпш народ за часів австро-угорської монархії Б селі Нерудна, Яворіїіського раііону.
В 1У09 році, коли мені було сім років, я почав холн'ііі "в школу, наука із якііі відбувалася шість днів в тиждень. Шостого дня приходив піп вчити дітей катехилму. Одного разу питає мене, що таке катехизм? Я не знав, бо й родичі мої були неграмотні, і мене того не вчили.
Біля Стрипи
(СПОГАДИ З ЮНИХ ЛІТ)
Біля Стрипи шз'млять липи, Цв іт з а п а НІ н и і г з н и х з ри ва в. Йд\ть на гадку роки юні, Як безжурн.о там гуляв.
Було влітку по неділям, Як йшло сонечко в зеніт, Ми, хлоп'ята, йдем на Стрилу Там, де.в лузі верболіз.
Вирушаєм по доріжці, Що до Стрипи нас веде. Побіч неї шум потока, Мов на крилах нас несе.
Свою пісню монотонну Потік вічно так веде, І в Канаді той шум чую, Як на гадку він прийде.
Лісом-бором, яром-долом Так мандруєм до мети, А зозуля нам у лузі Кує долю на роки.
А як зійдем в луговину, Блисне плесо нам ріки — Боже милий, яка радість! Аж сміються береги.'
Ще на ходу розбираємсь, Щоб ввігнатись до води І подихать ароматом. Що несеться довкруги.
А довкруги, наче в казці, Виспівують солов'ї, їхні трелі симфонічні Чую й досі в чужині.
треба бути добрим майстром, ІЛоб списати цю крас\. Як природа тут створила В мальовничому кутку.
З обох боків над рікою ^ Простягнулися ліси, Понад' воду на закрутах Закосичились л\ти.
Тут пульсує -житгя влітку, Як і в полі на лан'ах, Цвіте маком луг червоно Між горами у лісах.
Зо всіх боків ліс зелений Шумить пісню гомінку, А луг в цвітах шелевіе. Мов калина у вінку.
, Серед літа, в дій погожі. Як лиш сонечко зіїіде. Гуде бджілка поміж цвіти. Як з них нектар свій бере.
А по ночах при колибах Розкладають тут вогні, - _ Щоб до плодів своей праці Шлях спинити дичині.
А ті ночі синьо-білі у осінні парні дні! Кукурудзу молодь лупить, 1 лунають тут пісні.
"Лугом Іду, коня веду", — . Заспівує Гриць Мандзій, , Лиш луною відбивавсь В ріпінецькім байраці.
Михайло СРІБНЯК.
Торонто, травень, 1966.
— Бовване, — каже піп, — наперед з лавки! — Таке прізвище дістали і всі інші діти. Зібравши дії тей наперед^1<оло таблиці і кожній дитині по три палиці в спину. Коли _я прийшов додому, то поскаржився батькам, що піп мене бив в школі за те, що не знав катехизму, у відповідь на моє зажа-лення батько здвигнув плечима і каже:
А що я, дитино, поможу тобі, ми всі мусимо слухати попа.
Так наш народ був за-туркании цими християнськими проповідниками. Вони були сила і влада в селі над своїми рабами. А редактор "УГ" і далі бажає таких порядків на 5'країні. в яких ціла родина мусіла обходитися одною парою чобгг. бо пе-статки не позЕоляли на більше.- .
Ьолігіь д\же редактора *'5'Г*', то Т. Доглес, лідер Нової лсмократичної. партії, виступає проти агресорів, проти вііпш. Не любить він і сенатора Р. Кеннеді. який запропону-вав, шоб заключити міір з в'єтконгия^иI, яіл'х "УГ" І; а з и Е а є "ворохобника-' ми". Ви. пане, редакторе "УГ". напевно війни, ше не бачили, КОНІ так підтримаєте її. ' Я її бачив і пережив, і більше її не бажаю.
В нершіїі світовії! війні вбито мого брата, батька забрали їздовим кінь>пі, якиїі повернувся без коне/і калікою і помер передчасно. Д\атір моя також молодою, в 15 років життя, ло.мерла внаслідок воєнної пошесті Тільки в на.шому селі за два тижні померло 53 осо''.и. Не було кому ніии.м лати порятунок. Я з молодшим братом осталися сиротами без ніякої опіки. Це були порядки, панове, за якими ви так жалієте. Чи знає редактор "^Т'' і його поплічники, шо в таких порядках " '-олі було 70 процентів населеі-іня, з яких вПкожному господарстві мали стільки землі, шо одне колесо воза^ котилося по своїй, а друге по сусідській землі?
Малий прпмір з себе самого: коли я оженився, то мав дві корови і одного коня, а щоб їх втримати і себе при житті, то треба було йти на зарібки, де тільки міг дістати їх. Звичайно, до тих, що малися краще. Щоб пасти дві корови і коня, я найняв во-
сьмирічного хлопчика. Я йому не платив, бо немав чим. Він пас за мізерний харч і сяксгтаке шмаття. В школу він не міг іти і у безпросвітності виростав, за чим і сьогодні мені жалко, що самий жив в таких обставинах і другого коло себе мучив.
А сьогодні, панове, всі діти закінчують десятирічну освіту в школах. Молодь виучує .тех'ііку, стає трактористами, комбайнерами, маса молоді іде працювати до фабрик, які побудовані няподом і владою в соціалістичній системі життя. Влна не потребує виїжджати до Аргентіни, Бразілії чи Німеччини. Я переписуюся . я рідними, маю багато фотографій з жиїтя нашого народу. Велика об'єднана 5'країна в складі СР-СР тепер визнай-.^ державою всі>їа країнами, які належуть до Об'єднаних Націй. Тепер не буде галичанин колоти свого брата багнетом, як це було за часів Австро-угор-ської монархії чи російського царату.
Не краще жилося нашому народові І за панської Польщі, коли мечем і вогнем та паци|;ікація.ми думали зништи Есе, :цо називалося українське. Наших людей віл малих хлопців до стариків зганяли на подвір'я поміщика і кожному зокрема по 25, 50 і навіть по 75 палиць на голе тіло, а в той же час піп- не ставав на оборону вірних, а стояв збоку і ралився з поміщиком.
Отакі-то ^ були колись порядки на наших землях, про які ви, панозе, з "УГ' не пишете, промовчуєте,' бо ви за такі ж порядки. Я -«наю, ви тримаєтеся ііословиці: Скачи враже, як пан каже. Більше брехні й накидів на Україну, то й більший ох-лапок із.панського стола. Та таким ставленням ви далеко не зайдете. Ранше чи пізніше народ пірве з вами, засуди гу:. вас, як не-гілликів серед чесних українців.
Степан ЗЇЇЛЕНЮК.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО. ..
Озеро Іссик-Куль у далекому минулому було люрем. у ґрунтових водах неподалік від нього знайдено три види живих крабоиодібних морських організмів.