Понеділок, 16 січня 1967 р.
"ЖИТТЯ і СЛОВО".
Сторінка З
ий огляд
Степан ИАЦІЄеИЧ
На грані громадянсько! війни
Своїми написами на стінах міста пекінські "хун-вейбіни'^(Учервоні охоронники*') минулого тижня виявили, що боротьба в Центральному Комітеті Комуністичної партії Китаю велась ще від пленуму в 1958 році, коли Мао Цзе-дуна за його катастрофічний •'велИкий^г економічний стрибок уперед" було позбавлено посту голови держави, а на його місце призначено Лю Шао-ці.
Мао Цзе-дуна залишено головою ЦК КПК, але по-збавлено дійсної державної влади. Він залишився в пошані, говорить один "хунвейнбінівський" напис, однак це була пошана немов до мертвих.
Виходить, що тоді більшість членів ЦК КПК була проти Мао Цзе-дуна і його політики. Та й тепер виявляється, що більшість членів ЦК КПК є проти Мао Цзе-дуна і його 'культурної революції", яка практично створила хаос у країні. Опозиція особливо велика в. провінціальних комітетах.
Тому Мао Цзе-дун та його група спрямували хуліганську діяльність 'хунвейбінів" проти партійних кадрів. Вони, очевидно, забезпечились підтримкою з боку командування армії, серед якого раніше проведено велику чистку, а також тайної поліції. Органи преси — в їхніх руках.
Дійшло до того, що розв'язано організацію китайських трудящих — Загальну конфедерацію профспілок, яка нараховувала 21,000,000 членів.
НЕЧУВАНЕ. В Китайській Народній Республіці тепер діється щось неймовірне і иечуване. Здається немає нікого і нічого, крім голови Мао Цзе-дуна та його "мислі''. Ідолопоклонству немає кінця.
Ссь що міністр оборони Лінь Бяо, з серпня минулого року єдиний заступник голови ЦК КПК, говорив про ''бога" Мао Цзе-дуна ('живого Будду"):
"Ніхто і ніщо в СВІТІ не може замінити ідей Мао' Цзе-дуна . . . Голова Мао набагато вище Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна . . . Такий талант з'являється в СВІТІ раз у декілька століть,- а в Китаї — раз у декілька тисячоліть".
В різним повідомленнях минулого тижня говорилось, що партійні кадри, робітники заводів і селяни в різних містах I місцевостях Китаю ставлять опір **хунвейбінівським" молодикам. В найбільшому китайському місті Шанхаї дійшло до кривавих сутичок. Владу у місті Нанкін мали б перебрати противники Мао Цзе-дуна.
Криваві сутички, очевидно, відбуваються по усій країні.
Справді, деякі повідомлення подавались під заголовком: ''Китай      на грані громадянської війни".
Китайський народ здобув революцію, надіючись, що в результаті збудує соціалізм і поліпшить життя. Це підмінюється маоцзедунізмом, який не має нічого спільного з марксизмом-ленінізмом або з будівництвом соціалізму. Як вказує "Агітатор", орган ЦК КПРС, Мао- Цзе-дун _намагаєті;ся змілітаризувати^ весь народ — всі 700,000,000 жителів без поліпшення іх життсвого рівня.' Життєвий рівень китайських мільйонних мас — найнижчий в усьому світі, знаходиться на самому дні. Мао Цзе-дун хоче там його й тримати — на дні: збудувати сильну державу, але без того, щоб поліпшити життя народу.__ Своєю політикою^Мао Цзе-дун перетворює мільйони китайців у безплатних кріпаків. Фактично, селян зганяють у заводи, шахти, рудники, але нічого їм не платять.
Крім того, що існує небезпека жахливої кривавої купілі в самому Китаї, Мао Цзе-дун та його група, яка становить меншість ЦК КПК, остаточно розкололи соціалістичний табір, тобто — відкололись від нього, і за це інші партії, за винятком дрібненької албанської, їх засуджують. З'їзд Французької компартії прийняв резолюцію, засуджуючи розкольницьку політику Мао Цзе-дуна і вимагаючи скликання міжнародної конференції для обго.ворення згуртованості комуністичних і робітничих партій.
ШЕЛЬМУВАННЯ      особливу   увагу народів
Крім нього самого, до
групи Мао Цзе-дуна, яка
керує "культурною революцією" (хоч всяка культурна діяльність у КНР ^.практично припинилась), зачисляються: Лінь Бяо, Чсн Бо-да, Каи Шен та дружина Мао Цзе-дуиа Цзян Цін.
Говорять, шо Ц^яи Цзіїі, бувша дрібна актриса, відіграє чи не наГі-важлниішу роль у "кули-турніГі революції", навіть, зважаючи на слабе здоров'я- Лінь Бяо, "успид-, кує" владу від ДІ-т^ Цзс-дуїіа. коли, він помре і якшо ііого група пеід^-можс у теперішній запеклій боротьбі.
Інших далі шельмують "хунвеГібіни". Цього не умикає навіть Чжоу Ень-лаіі, якого минулого тижня "хуниейбіни^' заклика-
ли
"спалити".
чи
(1
свої"" помилки, прнзнар.ся", ню (і літературі — віч "неучк.ч"). Віііе-п[)см'єра Тао Чжу, якиіі те чотири місяці тому бу'з одним ч о[)ганіча-торів   ''кулі/1 _\ рпо'і рс:'.о-
ліоц
'Ч\ пг,оГібі[іи"
во-
лочили по вулицях Пекіна. •
Противників Дию ЦіС-ду[іа і його групу очол'о-ють голова держави Лю Шао-ці і генеральніїй секретар партії Ден Сяо-(ііи. Вони з самого початку були об'єктом, галасливих нападів з боку *'хуивейбі-
ИІВ .
Але, незважаючи на часті напади, Лю Шао-ці і Ден Сяо-пін далі займають свої керівні пості!. Очевидно, вони мають послідовну підтримку в ЦК" КПК. В своїх виступах Цзян Цін признала, ~що~бтл ь ш і сть в —ЦК—К-П Кг-— проти Л'\ао-Цзе-дума. ,
. Це визнають і "хушіои-біни", які [і одній з своїх листівок пишуть; "В Центральному Комітеті КПК відбувається( гостра боротьба". -
Вважають, що до кіиия зими стане ясно, котра з груп ~ Лю Шао-ці і його прихильники чи Мао Цзо-дуи і його прихильники — матиме перевагу.
Крім в'єтнамської війни, події в Китайській Народній Республіці викликають тривогу і звертають
світу.
ВІДХИЛЯЮТЬ
Не дуже важко, вгадати, де президент США Л. Джансон стоїть з своєю в'єтнамською політикою — на ногах чи т голові. Тут знову виникає питання ''прогалини ймовірності". ' Цю фразу вигадали американські комеїі-татр|)и. Вона означає, Шо між тим, Шо президент Джансон говорить, і між тим. що він робить, є "прогалина'/. Здається мало "ймовірним" є ге, що він говорить. А говорить він, наприклад, про те, що бажає мирних переговорів з Північним В'єтнамом (допускаючи до них представників Національного фронту визволення), які довели-б до миру у В'єтнамі.
Але "ймовірність" цих фраз спростовують нарощування • американських зброііних сил у Південному В'єтнамі, розінирення впенних дії! і дальше бомбардування Північного В'єтнаму.
ОСНОВА. Цими днями п! ч' м 'є [)- .м і н істр 11 і в ні ч чого В'єтнаму ФаЛі Ван Донг ) доіігії'і розмові з кор ес п о і 1 ден то м г а зе ги "Ііьіо Г'ІО[)к ТаГімс" Гер-рісоном Салісборі виклав головні пункти мирних переговорів з урядом С11-1.Л. Він підкреслив, шо ці пункти — припинення бомбардування Північного В'єтнаму, остаточне виведення американських військ з Південного В'єтнаму — не передумови до переговорів, але основа — програма — для перего-
ВО{)ІВ.
Це, як кажуть самі американці, був ясний "філер
натяк на можли-
вість прямих переговорні. Вашингтон зігнорував цей натяк.
Другий відкритий натяк на можливість прямих переговорів зробив иа прес-конферешіії в Парижі Май Ван Бо. головний представник Ганоя в Франції. Віїї заявив, що уряд тго країни вимагає, в першу чергу, "остаточного і безумовного припинення** ^ бомбардування Північного В'єтнаму, доки рішить приступити, до мирних переговорів.
Речиик , державного департаменту ІУЇекК'лоскі, від
імені уряду США відхилив   цю пропозиііію.
ВИКРУТ. Ясно. шо уряд США, який розширює злочинну агресію проти в'єтнамського народу, хоч той малий народ ніякого лиха не заподіяв американцям, тільки говорить про мир, однак ніякого миру не хоче. Звичайно, він погодився б иа припинення воєнних дій, однак тоді, коли Ґііи-, нічний В'єтнам і Національний фронт визволення безумовно скапітулю-ьали б.
ВТРАТИ. Тимчасом у-трати американців в Південному В'єтнаму також "наростають". За офіціальними даними, за один минулий рік втрати США вбитими становили понад 5,000 чоловік.
Тимчасом воєнний бюджет США також зростає. Пентагон вимагає на новин фінансовий рік (1967 ~ 1968) для воєнних витрат 77,000,000,000 доларів. З цього пошд ЗО.ООО.ООО.ООО доларів призначені на в'єтнамську війну.
ОПРЧЕННЯ
З Ватикану повідомляють, що папа Павло VI не тільки розчарований, але особливо огірчений тим, шо , нью-йоркський кардиііал Спеллмен під час свого різдвяного візиту до Південного В'єтнаму назвав американські війська ''солдатами Хри-ста". Один помічник папи заявив: *'Він не може твердити, що Христос по одній чи по другій стороні. Це — не священна війна".
ПАЛОМНИЦТВО
11 американських економістів будуть незалежно (від англійців) вивчати *'ф1н'ансову " хворобу'* Великобританії. Звіт буде готовий До літа 1968 року ...
Тимчасом англійський прем'єр-міністр Г.; Вилсои збирається в паломництв(з до Парижа в. надії переконати французького президента де Голля в тому, шо Англія повинна належати, до європейського спільного ринку. Щоб доказати, що . Англія — "добрий європеєць", .Вилсои запропонує спільне англійсько - континентальне технологічне співробітництво.