ОБМАН: "ДЕНЬ «ОЛИТВИ ЗА МИР"
Президент США Линдон Джансон, з наказу якого ведеться постійна ескалація війни проти народу В'єтнаму^ знову дволичить-або, як кажуть делікатніше, знову застосовує "прогалину ймовірності" — одне говорить (словами), а друге робить (ділами).
Ось він проголосив вівторок, зо травня, *'днем молитви за мир", навіть звернувся до лідерів тих, з якими ми воюємо, тобто Північного В'єтнаму і, мабуть, Національного фронту визволення, допомогти договоритися, щоб *'вийти з цього глухого кутка".
Хто повірить Л. Джансону? В цей день, сказав він, *'від імені американського народу справді, від імені народів всього свтіу (?!) я повторяю лідерам тик, з кими ми б'ємось: покінчім цю трагічну трату; сядь-мо разом і накреслім шлях до миру; разом поведім наші народи з цього кривавого глухого кутка".
ЕСКАЛАЦІЯ. І саме в той час (як і в минулому), коли Л. Джаисои закликав нібито знайти шлях до миру, він дав наказ американським і маріонетковим солдатам напасти на демілітаризовану зону, яка ділить Північний В'єтнам від Південного В'єтнаму — з перспективою, щоб колись в майбутньому напасти на територію самого Північного В'єтнаму, Чого варті його слова, коли в той же час американські пірати бомбардують цивільні квартали столиці Ганой та інші населені пункти Північного В'єтнаму?
Та Джансон не крився, коли закликав до миру, шо він *'буде продовжати ставити опір агресорові*, немов би не він був агресором проти всього в'єтнамського народу, а в'єтнамці були ''агресорами",., самі проти себе.
ЗАКРИТИЙ ШЛЯХ ДО МИРУ. Продовження агресії з боку США і дальша ескалація війни проти В'єтнаму не відкривають, але закривають шля до миру.
Нічого не можуть порадити також критики в'єтнамської політики Джансона — сенатори Менсфілд і Фулбрайт. Менсфілд радив, щоб У Тан, генеральний секретар ООН, взяв ініціативу і поставив це питання на обговорення в Раді Безпеки з тим, що кожний член Ради займе конкретне становище. Нічого з того не вийшло б. Сенатор Фулбрайт пропонує скликати міжнародну конференцію, в якій взяли 6 участь Китай, Північний В'єтнам і Національний фронт визволення (крім інших держав). Однак що така конференція дала б в обличчі нападу США на демілітаризовану зону?
Можна сподіватися в такій обстановці не мирних переговорів, але ще більшої допомоги В'єтнамові з бо--ку інших соціалістичних країн, в першу чергу з боку Радянського Соїрзу; те, що роблять США, ігноруючи світову громадську думку, може довести до розширення конфлікту.
НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ - НАПРУЖЕННЯ
Перше на домагання президента .Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР) Насера У Тан відкликав експедиційні війська з пасма Гази, де вони знаходилися ще від 1956 року. (Серед них були й 800 канадців).
На кордонах з Ізраїлем стали війська ОАР (Єгипту).
^ПГсля того напруження збільшилось, ^ коли Насер об'явив, що його уряд рішив закрити для всіх кораблів^ під ізраїльським прапором або з військовим матеріалом для Ізраїля затоку Агабу, що є єдиним південним доступом Ізраїля до Червойого моря і Індійського океану. Ізраїльський уряд заявив, що буде битися.
Уряд США виступив з пересторогою, що затока Агаба вважається міжнародною водою. Але уряд СРСР перестеріг, що дасть допомогу арабським країнам у випадку агресіТ проти них.
В кожному разі, на Близькому Сході створюється дуже небезпечне становище.
ЗАКЛИК
Ізраїльський президент Зельман Шазар, який прибув до Канади на **Експо-67", звернувся з закликом до прем'єр-міністра Лес-тера Пірсона використати свій досвід, щоб відновити спокій на Близькому Сході.
Ш.0 може, однак, зробив прем'єр-міністр Пірг сон?
Відомо, шо уряд Канади був проти відкликання експедиційних (чи мирних) сил ООН з Близького Сходу. Але Насер грозив оголосити ВСІ ці сили *'во рож и м и     ч у ж н н ц я \т и "
— і так їх трактувати, якщо У Тан був би їх не відкл икав.
Пірсоїі пообіцяв ізраїльському президентоія", що Канада, разом з іншими країнами, добиватиметься відновлення -них "мирних сил".
В КИТАЇ
З повідомлень, які наспівають з Пекіна, створюється така картина теперішнього становища: неспокій і розрухи зростають, економіка, — в застою, в багатьох містах
— виробництво припинилось, тривають криг ваві сутички в багатьох провінціях Китаю, зід Гейлункіану, на північію-му сході, до Шевчану. на південному заході.
Навіть на вулицях столиці Пекіна бувають хвиля за хвилею грабежі, неспокій і насильства. Тут і в інших частинах Китаю, де діють прихильники Мао Цзе-дуна, сам він і його група закликають армію, поліцію І міліцію бути "пролетарськими диктаторами**, застосовувати силу, якщо ПОТрІбїі'О, проти против,ників *'куль-турної революції".
в Пекіні та в деяких інщих містах Китаю, фактично, проголошено становище, яке нічим не різниться від воєнного. Це означає, що Китай стоїть сьогодні на грані проголошення воєнної диктатури.
дипломатичну канцелярію, а службоцеві наказано забратися з міста до 48 годин.
Все це ~ через події в Гонконгу, англійській колонії. Там між китайським населенням міста і англійськими колоніальними властями в результаті масових демонстрацій прийшло до сутичок і численних арештів. Поліція вживала проти демонстрантів не тільки свої палки, але також сльозоточиві газові бомби.
Якийсь видимий спокій мав би відновитися. Але хто може сказати, як довго такий "спокій** буде тривати? Пекінське радіо мало б зробити натяк, що Китай "готовий перебрати колонію*' (тобто Гонконг). Заледве, чи до анархії, яка існує в Китаї, можна було б додати ще один клопіт. ^
СИН ЗРІКАЄТЬСЯ
Люди, близькі ДО Світлани Алилуевої. дочки Сталіна, яка через Індію і Швейцарію втекла до США. , де сподівається "заробити" чистий один мільйон доларів і займатися '^літературою'*, виявили, шо вона, ще будучи в Швейцарії, дістала листа від свого сина Йоси-фа, який засуджує її ачн-нок.
В ГОНКОНГУ. Погір-шилися ВІДНОСИНИ між Англією І Китаєм, в Пекіні спалено подобу англійського прем'єр-міністра Вилсона. В Шанхаї наказано закрити британську
Гі син є медичним студентом 0 Москві. Там живе і її дочка 17-річна Єкатерина.
ЩЕ НАДІЮТЬСЯ
Французький президент Шарль де Голль далі стоїть, як і стояв, на перешкоді вступові Англії до спільного ринку, хоч у-ряд Вилсона зробив формальну ■■аплікацію*'.
Де Голль не довіряє 0-тим "англосаксам*', бо так міг би створитися в цьому європейському рин-^ку "англо-американський блок" в Західній Європі.
Проте правителі Англії не покидають надії, що де Голль може змінити свою думку або — колись відійде.
СТАЮТЬ
НА БОРОТЬБУ
Як І Іспанські робітники/які все частіше І масовіше страйкують за по-
ліпшення своїх життєвих умов, іспанськГ студенти також розгортають велику боротьбу проти диктаторського режиму франка.
Нещодавно 1»500 студентів Мадрідського університету ''збунтувались** — напали на приміщення декана школи наук, розтрощили це пришщення, звели тригодинну боротьбу з поліцією, топтали І рвали портрети Франка,
Кажуть, що де був найбільший **вибух" студентів за минулі два роки. Що головне, рух студентів має повністю політичне значення — він спрямований проти фашистського режиму, який, як і режим Салазара в Португалії, вже давно повинен був зійти зі сцени і піти в забуття.
До цього йде.
КОРОТКО...
Вашингтонський "прем'єр** і сайгонська маріонетка Нгуен Као Кі оголосив, що буде кандидатом на пост президента Південного В'єтнаму у *'виборіах", які відбудуться у вересні ц. р. А що буде, якшо вибраний буде противник? "Якшо він комуніст або нейтраліот, то я буду боротися проіи нього мілітарно". 1 це називається '^демократія", яку принесли американці.. .
Два воєнні стерв'ятники, ген. Гвілер, голова начальників штабів США. і державний секретар Дій Раск заявили, що США '^будуть в Азії до кінця цього століття". Це — "далекі плани", які можуть не здійснитись ...
В Брюсселі, столиці Бельгії, згоріли два універмаги, у вогні яких загинули десятки осіб. Знайдено понад 100 спалених трупів, але думлють, що десятки ще знаходяться під руїнами. Підозрівають, що універмаги могли бути підпалені, бо проголосили, що збільшать продаж американських товарів.
Шість сенаторів пере-стерігли президента США Л. Джансона, що дальше бомбардування Північного В'єтнаму може закрк** ти шлях до мирних переговорів. •