ЗАСУДЖУЮТЬ ІЗРАЇЛЬ ЯК АГРЕСОРА
9 червня Ц. р. в Москві, столиці СРСР, відбулася конференція представників Центральних Комітетів ко* муністичних та робітничих партій і урядів Болгарії, У-горщинй, Німецької Демократичної Республіки, Польщі Радянського Союзу, Чехословаччини і Югославії в зв'язку з кризою, яка створилась на Близькому (Середньому) Сході. Після"наради опубліковано заяву, під якою немає підпису тільки Румунії, хоч її представники
були на зустрічі.
Заява говорить, що зібрані, розглянувши становище, яке скіїалось на Близькому Сході в результаті агресії Ізраїля і є зговору імперіаліст^ічних сил, головно США, обмінялись поглядами, які заходи треба прийняти, щоб припіинити агресію і не допустити до її небезпечних наслідків для справи миру в усьому світі.
ІЗРАЇЛЬ НЕ ПІДКОРИВСЯ. В заяві далі говориться, що учасники зустрічі вважають необхідним зробити певні висновки з того, що Ізраїль не підкорився рішенню Ради Безпеки ООН і не припинив агресії проти арабських країн, але, навпаки, його війська захопили територію арабських країн, що може бути використана для відновлення колоніального режиму. Заява вказує, що збройні сили Ізраїля розгорнули нові воєнні дії проти Сірії, піддають варварському бомбардуванню місга Сірії.
ПО СТОРОНІ АРАБІВ. Заява стверджує, що: "Борючись проти імперіалізму за свою свободу, незалежність, за цілісність своїх територій, за невід'ємне суверенне право вирішувати всі питання свого внутрішнього життя і зовнішньої політики, народи арабських країн відстоюють справедливе діло. Народи соціалістичних країн повністю по їх стороні".
Далі: **Народи ОАР і ряду інших арабських країн добились за останні роки великих історичних перемог в області завоювання національної незалежності і свободи. Здійснення важливих соціальних перетворень в інтересах трудящих мас".
Заява висловлює солідарність з країнами Арабського Сходу в трудний для них час.
ВИМОГИ. До Ізраїля: ''Держави-учасинці зустрічі вимагають, щоб Ізраїль негайно припинив воєнні дії проти сусідніх арабських країн і вивів всі свої війська з їх території за лінію перемир я".
До ООН: ''Обов'язком Організації Об'єднаних Націй е — засудити агресора. Якщо Радою Безпеки не будуть прийняті належні заходи, то тяжка відповідальність впаде на ті держави, які не виконали свого обов'язку як члени Ради Безпеки".
ДЖАНСОН ГОТОВИЙ БУВ ДІЯТИ
В зв'язку з закриттям Тіранськоі протоки і Акаб-ської затоки, що й довело до агресії з боку Ізраїля, уряд Л. Джансона готовий був самостійно діяти — послати американські військові кораблі, щоб в такий єпосіб-(силою) **доказати",_-іДР ці єгипетські суверенні^ води "є міжнародним водним шляхом", бо, крім Ізраїля, так хочуть американські і англійські імперіалісти.
Ізраїль своєю агресією 'випередив" Л. Джансона.
ПІРРОВА ПЕРЕМОГА. Ізраїль, безсумнівно, здобув перемогу своєю *'блиєкавичиою" агресією проти незрівняно численніших народів арабських країн.
А що далі? Чи правителі Ізраїля будуть^ "вічно** жити в умовах ворожості з арабськими країнами і, крім того, будуть зберігати Ізраїль як плацдарм для американського імперіалізму?
Теперішня перемога може виявитись '*пірровою** *— тимчасовою, такою, що остаточно може перетворитися в поразку.
Чи, а другогб боку, арабські країни будуть завжди аафожувати Існуванню Ізраїля, який, хоч, можливо, й з кривдою для сбтень тисяч арабів, створився історично?
Ізраїль І арабські країни мусять жити в мирі. Цього вимагають Інтер^сн иаі^одів усього світу.
ВІДСІЧ
, Ще раніше перед заявою лредстаі^ників Центральних Комітетів комуністичг них і робітничих партій та урядів соціалістичних країн уріьд Радянського Союзу в ноті ізраїльському посольству в Москві перестеріг, що Ізраїль мусить припинити свою агресію проти арабських країн, а інакше він зірве дипломатичні відносини з Ізраїлем.
в пересторозі також говориться про інші заходи: *'Якщо Ізраїль не припинить    НеіаЙНО своїх ВО*:Н-
них дій, то Радянський Союз разом з іншими миролюбними державами застосує проти Ізраїля санкції з усіма наслідками, які   випливатимуть з то-
го
*
ЄДНІСТЬ
Навіть ті америкамсьісі журііали, Які проявляють прихильність до становища ізраїля, вказують на небувалу єдність арабських країн в теперішній кризі на Середньому Сході.
НАФТА. Наприклад, вісім нафтовидобувних а-рабських країн — Ірак, Кувейт, Лівія, Алжір, Саудівська Аравія, Абу Да-бі, Бахрейн і Катар — зійшлися в Багдаді (іракській столиці) і одноголосно рішили, що вони припинять продаж нафти будь-якій країні, яка візьме участь в ізраїльскій агресії проти арабських країн або подасть допомогу Ізраїлю.
Учасники конференції також оопередили, що нони оголосять колективний бойкот будь-якій ііафто-вій компанії, яка діє. иа території арабських країн і яка даватиме нафту Ізраїлю.
Це мо/ке бути найефективнішим засобом проти таких країн як Англія, США, Західна Німеччина, а не тільки_їзраїля. •       » *
РОЛЬ ДЕ ГОЛЛЯ
В США, роль яких у відношенні до ізраїльських агресорів — ясна, висловлюють невдоволення з якоїсь "загадочної політики" французького президента Шарля де Гол, ля.
Франція" як ВІДОМО; разом з Англією і Ізраїлем брала  участь  в агресії
проти Єгипту в 1956 році.
Але це тепер забуто.
-По-перше, ^'імперський" де Голль, граючи ''чисто" європейську політику, хоче бачити Англію поза спільний ринком, а США — поза -Європою.
По-друге, в кризі на Середньому Сході він хоче грати роль посередника —
він же першим запропо' нував сісликання конференції великих чотирьох
держав, включно з участю Радянського Союзу. Виходить, на думку американських- коментаторів, що де Голль, "заграючи** до^РСР, хотів би не бачити   США і Англію на
Середземному морі.
* * *
РОЗКОЛЮЮТЬСЯ
Велика "чорно-червона" коаліція Західної Німеч-чини, складаючись, з християнсько . демократичної і соціалістичної партій, розколюється. А все через твердолобих "християнських демократів", головним   чином міністра
оборони Гергарда Шредера   і   міністра фінансів
Франц-Йосифа Штрауса. Вони були проти того, ніо канцлер Кізінгер прийняв лист, в якому- прем'єр-міністр Німецької Демократичної Республіки Віллі Штоф пропонував зустріч, шоб обговорити німецькі проблеми, з другого боку, соціалісти були
.■Ш^:>а..';'^--';^
♦ *      . ♦
"НАТЯКИ"
У Вашингтоні неявлеиі речники Пентагону поши-. рюють слухи, можливо, фальшиві, розраховані на притуплення критики а-вантюристської політики президента Л. Джансона, що уряд США, хоч ще ніякого рішення не зробив, може припинити бомбардування Північного В'єтнаму ... "в скорому часі".
Для припинення 'варварського бомйардування подають кілька причини: США у Північному В'єтнамі ^'вибиваються з об'єктів**, тобто —- "не мають, що бомбардувати"; втрати в літаках і людях — величезні; бомбардування не мають ніякого впливу на "проникнення"' (з Північного В'єтнаму у Південний В'єтнам). Подають ще одну "причину": уряд США нібито хоче "випробувати наміри" га-
нойського уряду — чи піде вій на переговори.
Мабуть, найсильнішою причиною. — це величезні
втрати в літаках (про людей мало згадується, бо уряд США не ставить на одного вбитого америкаи-ського солдата ніякої "ціни").
ХТО  ГМ ПОВІРИТЬ?
Свого часу, будучи на візиті в Англії, як відомо^ О. Косигін, голова Ради міністрів СРСР, заявив» що передумовою до мирних переговорів е ПрИПИ'< нення бомбардування Пів« нічного В'єтнаму. Л« Джансон посилив бомбар^ дування.
Нещодавно американський посол в Москві мав би "нащупувати грунт". Він в розмові з радянським міністром закордонних справ А. Громиком мав би запитати, чи уряд СРСР готовий передати в Ганой '*нові пропозиції".
"Пропозиції? — мав би сказати А. Громико. — Хто вам тепер повірить?"
І то — незаперечна правда. "Прогалина ймовірності" між тим, що Джансон (і його речникиГ каже, а між тим, що він робить, що американсь;ко-му президентові ніхто більше не вірить
"ДОГОРИ НОГАМИ"
В зв'язку з кризою на Середньому Сході до Ва* шингтону поспішно приїхав англійський прем'єр-міністр Геролд Вилсон, щоб обговорити, яку роль — якщо яку-не(>удь — беззубий англійський "лев" може ще відіграти на Схід від Суецу — від Адена до Сінгапура. ^
Що там два лідери, маленький і великий, говорили, маловажливо. Характерним було те, що на прийомі Г. Вилсона англійський прапор — Юніон Джек ~ повивав... догори ногамиГ
Негайно заговорили, що в результаті цієї "помил-ки", яка так влучно рхо-рактеризовує теперішню "силу" Великобританії, Вилсон мав би сказати Джанеонові, що відтепер Англія не підтримає ніяку американську ескалацію в'єтнамської війни Розуміється, Вилсон цього но сказав; Але таке **послая-
ня" передала вся лондонська преса* ,