ІЗРАЇЛЬ НЕ ПРИПИНИВ АГРЕСІЇ
Тепер стає ЗОВСІМ ясно, чому правителі ІзраТля, діючи по стороні колоніальних держав, які хотіли б відновити неоколоніалізм на Середньому Сході, роз-^в'язали свою експансіоністську агресію проти арабських країн. Гзраїль знаходився на грані економічного краху і ійого правителі, по-перше, хотіли захопити арабські багатства — на Сінайському півострові еони захопили єгипетські нафтові поля, які дають 100,000 бочок нафти річно (значно більше, ніж потребує ізраїльська промисловість); по-друге, вони хотіли "зворушити" світове єврейство до того, щоб дістати від нього допомогу — і дістали майже один більйон доларів, що більш ніж покрило кошти агресивної війни.
ОКУПАЦІЯ. Вже окупацією арабської території, яка в чотири рази більша ніж була вся ізраїльська територія до агресії, керівні кола Ізраіля продовжають свою агресію проти арабських країн.
Вони далі вперто відмовляються вивести свої війська із загарбаної території.
В листі до Ради Безпеки ООН радянський міністр закордонних справ А. Громико звинувачує ізраїльські панівні кола в тому, що вони продовжають свою агресію — розв'язують нові акти війни проти Єгипту і інших арабських країн.
Він вказує на те, що становище в районі Суецько-го каналу таке небезпечне, "що може розвинутись у ширший воєнний конфлікт/.
в своєму листі А. Громико пише: "Щоб не допустити до дальших воєнних сутичок і усунути небезпеку відновлення війни на Середньому Сході, Ізраїль мусить йетайно вивести свої війська з окупованої арабської території".
НЕНАВИСТЬ. Через масові вбивства і великі страждання з рук націстів у минулій війні (а в самій Німеччині — після того, як Адольф Гітлер захопив владу) євреї, взагалі, мали велику симпатію серед народів світу. В результаті цієї симпатії й була створена держава Ізраїль. Вона, безсумнівно, має право на існування, але, також безсумнівно, вона не має ніякого права бути агресором — навіть коштом її існування.
Своєю експансіоністською політикою теперішні правителі держави Ізраїль ставлять під загрозу її існування.
Можливо, своєю агресією вони "зворушили" світове єврейство, навіть серед його прогресивної частини, хоч не серед справжніх комуністів. Але самою агресією, дальшою окупацією загарбаної чужої землі, варварським трактуванням поневолених арабів ізраїльські правителі викликали в світі ненависть не тільки до себе, а й до самої держави Ізраїль, до реакційного світового єврейства.
ПИТАННЯ ПЕРЕГОВОРІВ. В своєму листі до Ради Безпеки ізраїльський представник Гідеон Рафаєль знову зв'язує питання виведення окупаційних військ Ізра-Тля з загарбаної арабської території з усіма іншими проблемалли на Середньому Сході — зі "встановлен-1 иям (нормаї^ьних, мирних і добросусідських відносин між державами району'\
Але, як слушно завважив ЛЛейр Вільнер, секретар Політбюро Комуністичної партії Ізраїля, в інтерв'ю італійський газеті **Уніта", без попереднього виведення окупаційних військ переговоріГнв можливі, бої по-перше, це було-б винагородження агресора; по-друге, такі переговори велися б під ізраїльським диктатом.
Ізраїль далі укріплює окупований східний берег Суецького каналу. Ізраїльські панівні кола вважають, ^^що окупація — це ''дев'ять десятих" — "факт", а **од-на десятка'* ще **якрсь знайдеться"; це — типічний ар-гумент усіх імперіалістичних агресорів,
В Каїрі відбулася нарада у верхах п'ятьох арабських лідерів. Алжірський президент БумедІ^н і іракський президент Ареф дали звіт про свою поїздку до Москви. В повідомленні говориться тільки про те, що Радянський Союз підтримує справедливу справу арабських народів.
На Середній Схід вже прибули наглядачі ООН.
ПРОТИ
ДАЛІ-
Тиждень перед тим, як прибути до Канади на виставку "Експо-67", французький президент Шарль де Голль побував _в Бонні, столиці Західної Німеччини, де вів піврічні переговори з канцлером Кізінгером.
Відомо, що боннський уряд підтримує клопотання Англії вступити до спільного європейського ринку, мовляв, спільний ринок мусить рости — або загинути, крім того, Англія є європейською країною.
Ні, аргументував де Голль, членство Англії створило б "атлантичну ситуацію" або ринок ''під домінацією США". Клопотання англійців треба відхилити, аж доки вони не змінять свій погляд і свою політику — "доки вони не стануть такими, як ми є" — європейцями.. .
До Канади де Голль прибув на крейсері "Коль-бер". Незважаючи ма прохання уряду Л. Пірсо-на. він перше прибув до Монтреалу на виставку, аж потім відвідав Оттаву.
"ВСЕ ДІСТАВ"
Сполучені Штати і їхні маріонетки мають тепер у Південному В'єтнамі I,-200,000 солдатів в такому розрахунку: США — 465,-000 чоловік; Південний В'єтнам — 700,000; Південна Корея — 45.000; Австралія — 6,500; Таїланд — 2,500; Філіппіни
— 2.200 і Нова Зеландія
— 200 чоловік.
Коли міністр оборони США Роберт МекНемара нещодавно дев'ятий раз відвідав Сайгон, генерал Вестморленд, головнокомандуючий збройними силами США, вимагав, шоб американський уряд по-. слав в Південний В'єтнам ще три дивізії — 120,000 чоловік.
МекНемара, згідно з повідомленнями, не був ентузіастом цієї пропозиції. Під час своєї п'ятиденної поїздки він весь час запитував: як же використо-. вуються сили, які вже знаходяться в Південному В'єтнамі?
На думку МекНемари, ^ Інтервентські сили, які вже знаходяться в Південному В'єтнамі, не вн-користовуються досить
ефективно. Про це ВІН говорив у своєму звіті президентові Л. Джансо-ну, коли вернувся до Вашингтону.
А це, "кажуть, в свою чергу розсердило генерала Вестморленда. Прибувши до США, він перше пішов з своїм нарікан" ням до Пентагону. Там його підтримали. Потім його викликав президент Джансон до Білого дому. Там на мітингу в присутності МекНемари 1 генерала Гвілера (голови начальників штабів США) Джансон обіцяв дати Вестморленду таке число додаткового американського гарматного м'яса, яке він буде потребувати. Сподіваються, що до середини 1968 року до Південного В'єтнаму прибудуть додаткових біля 80,-000 американських солдатів, збільшуючи американські збройні сили там до 550.000 чоловік.
Повернувшись до Пентагону, Вестморленд радісно заявив колегам-ге-нералам: **Я дістав усе, що хочу".
НІЧ. "Тайм" повідомляє, що в'єтнамські патріоти не тільки краще оснащені, але вони ведуть бої зі ''зростаючою всебічністю". Ось кілька фактів.
В гірському центрі, де відновились бої, в "хитро підготовленій засідці'' вони вбили 49 американців. Обстрілюючи ракетами величезну американську авіабазу в Данангу, вони вбили 8 (цифра, мабуть, багато вища), ранили 173, знищили і ушкодили велике число літаків на суму понад 80.000.000 доларів. 20 миль від цієї бази вони водночас напали на -провінціальну -тюрму, вбили головного Інспектора, чотирьох його ПОг мічників і звільнили 1,220 "підозрілих" в'єтконгів. В засідці біля гірського містечка Дак То вони вбили 25 американців, ранили-35." В долині Я Дранг 44 америкаї^ці загинули, 27 ранено...
Більшість території Південного В'єтнаму, повідомляє кореспондент журналу, вночі далі належить в'єтконгам. Вони вживають ніч для того, щоб, перевозити, запаси,, обробляти свої рисові поля, будувати свої бункери,
ставити у відповідні позИ" ції свої війська — і нападати. Вдень — вони переважно зникають, сплять у глибоких джунглях або гірських печерах
— або просто зливаються з мирним цивільним населенням.
"4.Й РАЙХ"
Проти військово-фашистського режиму в Греції все частіше виступають видні грецькі культурні діячі, які знаходяться в інших країнах. Це зробили цими днями дві грецькі актриси — одна, Меліна Меркурі, яка знаходиться в Нью йорку, а друга, Ії^ина Панас, яка перебуває в Римі. Вони не мішають слів, називають афінський режим — фашистським, закликають (особливо туристів) бойкотувати Грецію.
Фашистський режим, з свого боку, позбавив Ме-ліну Меркурі грецького громадянства, сконфіскував все її майно. В Ньіо йорку, де вона виступає на Бродвею. Меркурі заявила: "Я народилася грекинею і вмру грекинею. Патакос (генерал-брига-дир Патакос, міністр інформації афінського режиму) народився фашистом і вмре фашистом".
В Римі на прес-конференції Ірина Папас закликала до культурного бойкоту Греції, де **народив-ся 4-й райх". "Наці.'ш повернувся в Грецію, — сказала вона. — Сміхо-творна маленька банда н а п і вгр а мотни х по л ковн и-ків перебрала країну і встановила себе щось як армія рятування з наміром, понад все, прочистити грецьку мораль своїми кулеметами, але вони виявили себе нічим більше, як бандою шантажників".
Присутній на прес-конференції Папас, відомої з фільму "Жорба", був італійський письменник Ал-берто Моравіа. "АкториІ
— закликала вона, — не демонструйте в ґ Греції. Продюсери! Відмовляйтесь продавати ваші фільми там. Видавці! Відмовляйтесь давати права на переклади. Художники, скульптори, письменники, музиканти-: заборойяйте, щоб ваші твори показува- > лись або демонструвались у Греції. Туристи! Вибирайте інші країни для своїх відпусток".