Сторіниа^ 6
"ЖИТТЯ І СЛОВО"
Понеділок, 27 Листопада; 1967{р.
БАГАТИЙ ЖЕБРАК
Багатство Джюліо Ста-бліна, 35-річного жителя м. Туріна (Італія), здивувало людей в цьому курорті італійської Рев'єри.
Джюліо Стабліна — професійний жебрак. Ко-, ли його зловили, він признався, що **зарр6ляв'* більш ніж 300 доларів тижнево.
Він став таким багатим, шо купив лімузін — коштовну автомашину **Аль-фа Ромео" — і найняв шофера, якпй віз його на "роботу". Він удавав сліпого, але був сліпим тільки на одно око.
КРАЇНА ЖЕБРАКІВ
Іранський король, тобто
"шах-ііс-шах"
король королів", Пале.'-ві після 26-х років диктаторського царювання рішив вкоро-нувати себе і свою царицю.
Чому він так довго відкладав коронацію? Бо він, як сам каже, не хотів у-правV^яти ''країною жебраків".
Але чому тоді не абди-кував, але все-таки \'прав-ляв країною жебраків? ,
Тепер, на його думку, в результаті пров е л е н н я "земельних реформ" Іран не е більше країною жебраків. Та цим "шах-іп-шах" тільки себе обманює Незважаючи на свої великі нафтові ресурси, з яких прибутки йдуть в королівську казну для вдержання збройних сил, Іран був і залишається однією з найбідніших, однією з найбільш відсталих країн світу.
А це означає, що жебрацтво в Ірані не' ліквідовано. Воно далі "процвітає".
ЧУДАКИ
На аукціоні в Нью Йор-ку, який нещодавно відбувся, ставились "рідкісні" речі, власником яких був А брагам Лінкольн. Були автографи, рукописи особисті речі 16-го президента США.
Але найдивнішими були жмуток волосся Лінкольна і частина ковніра, на яких залишилися сліди крові від йрго фатальної рани.
Обкривавлений жмуток волосся з голови прези-лента був проданий на аукціоні за 1,200 доларів, обкривавлений ковнір — за 1,900 доларів.
Деякі американці завжди Оувають **чудаками",
щоб не висловитись гостріше. Жмутрк волосся і частина ковніра Абрага-ма Лінкольна повинні знаходитись у музеї, а не в приватному домі якогось багача._
.  КУСАЮТЇ ЩУРІ
Це — не диво, бо € властивістю капіталістичної системи — її трущобів. Двох маленьких торон-тонських дівчат щурі так обкусали, що їх прийшлося взяти до госпіталю. . .
В трущобах Нью Йор-ку, особл'чво в Гарлемі, є більше щурів ніж людей. Там вони кусають не тільг ки дітей, але й дорослих — і навіть вдень, хоч ночами, звичайно, вони є панами трущобів.
Але власті дивляться на не байдуже. їх щурі, не кусають.
ДУЕЛЬ
Почавиіи, можливо, з часів рабського суспільства до минулого століття, включно, дуелі між дівома супротивниками були законними ~ за образу, любов '10 однієї дівчини, перелюбство і просто для розваги можновладних.
ВОЛОСИНА ВИЗНАЧАЄ ЬТАТЬ
В майбутньому і одна волосина буде важливим доказовим матеріалом для поліції. Після опромінювання в ядерному реакторі по волосині можна взнати стать даної особи, -а в деяких випадках п професію і навіть місце прожіївання. Цих результатів досягли 4 працівники британського і^ентру ядерних досліджень, розташованого на захід від Лондона. Після тривалих дослідів їм вдалося встановити, що у волоссі чоловіка міститься більше сполук натрію, магнію, йоду і хрому, а в косах жінок більїне кальцію, міді, брому, ртуті і цинку.
САМОКРИТИКА?
Американський журнал "Визмес Вік'' пише: Сполучених Штатах вартість людини оцінюється не її освітою, а кількістю грошей, які вона має. У нас не кажуть: "Я закінчив Гарвардський університет", а **Я маю стільки-то гроиіей". Цей спосіб о-ціпки людини простіший і ефективніший за інші".
БУЛО КОЛИСЬ...
В результаті численних "вестерн" фільмів найкра-уіе відомі дуелі між американськими кавбоями,
В цьому "цивілізованому" столітті, особливо тепер, коли американці зло-мичмо вбивають неозбро-еішх в'єтнамців, дуелі стали "незаконними"
Але, очевидно, вони ще н сьогодні не перевелись..
Образившись за якусь критику, президент Уругваю Оскар Джестіло, як повідомляють з Моїггеві-део,   тимчасово перестав
управляти країною, бо викликав на. . . дуель сенатора Амілкару Васкончел-лоса.
Хто пе^міг — поки що немає повідомлень.
Пилип КУДРЯ.
РІВНОПРАВ'Я
Міністерство юстиції Швейцарії розв'язало глибоку проблему: жінкам, ув'язненим у швейцарських тюрмах, віднині дозволено палити цигарки нарівні" з в'язнями-чоло-віками.
Отже, тепер До повного рівноправ'я жінок у Швейцарії залишається лише один невеличкий крок: надати їм виборчі права і встановити для них ту саму оплату праці, яку тут одержують чоловіки.
БЕЗРАДІСНІ ЦИФРИ
Брюссель. — З 1945 року в Бельгії внаслідок нещасних випадків на виробництві загинули 13,-500^ чоловік і більше тисячі чоловік дістали каліцтва, які спричинили повну і часткову втрату працезданості. В Бельгії нещасний випадок на ви-, робництві трапляється в середньому кожні 20 секунд.
МЕХАНІЧНИЙ АДМІНІСТРАТОР
Механічного адміністратора сконструйовано на одній з японських фірм. Робот визначає можливості працівника, найефективнішу сферу його діяльності, а також розв'язує проблеми підвищення заробітної плати, авансу, премії і т.^н.
РІВНЯННЯ НА ЧІКАГО
Франкфурт-на-Майні — одне з найбільших міст у" Західній Німеччині— займає тут перше місце за числом кримінальних злочинів. Як повідомляє газета "Франкфуртер альге-майне цайтунг", поліцейські власті вважають, що найближчим часом Франкфурт-на-Майні випередить навіть Чікаго.
У жовтні 1907 року в Київському театрі Миколи Садовського після першої репетиції нової вистави — комедії М. В. Гоголя "Ревізор" — зайшла розмова про акторську майстерність. Садовський був незадоволений окремими епізодами та виконавцями:
— Нема нічого гіршого, як штучність на сцені. А я хочу правди, живої, яскравої, яка б вона не була.. Сьогодні я ще не по-бачив її, — грали актори, це насамперед било в очі.
Поки він говорив, до кімнати увійшов Мар'я-ненко, виконавець ролі Хлестакова, Вигляд мав пригнічений, от-от, здава--лося, заплаче. Садовський підвівся й сторожно запитав:
— Що трапилось, Іване Олександровичу?
Той безпорадно махнув рукою й безсило впав на стілець. Усі стурбувалися:
— Кажіть, що сталося?
— Горе.... Страшне горе!.. — Він закрив очі рукою, схилив . голову на стіл.
Садовський нервово вигукнув:
— Та не мовчіть, тут же ваші друзі!
Тихо підвів голову Ма-р'яїіснко, витримав довгу-довгу паузу й пошепки вимовив:
— Жінка померла. . .
— Як? — здивувався Садовський. — Вона ж щойно була на репетиції... Невже так раптово?
— Еге... Прийшла на жіночу половину. . . Впала нежива! . .
Всі сиділи приголомше-
ні.
у цей час заходить О. П. Полянська, дружина Мар'япенка, кличе:
— Ваню чого розсівся? . Хоідімо додому, ввечері ж вистава.
Садовський схопився:
— Як? Ви живі?
— А чого б ні?
— Та ось Іван Олександрович сказав, що ви нагло померли.
— Ти що, здурів, Ваню?
— Та ні. Я тільки хотів перевірити, чи є в мене майстерність правди. . .
« « «
У відомого піаніста Ар-тура Рубінштейна 1944 року під час другої світової війни спитали, в яких кра* їнах він концертував. Музикант відповів:
— У всіх країнах світу, крім Тібету й Німеччини. Перша країна — у найвищих горах, і для мене ду-
же висока, а-друга — надто низька.
:Ф. І. Шаляпін часто згадував про свої перші виступи на оперній сцені в Тифлісі." Особливо йому запам'ятався поважний відвідувач театру комендант міста генерал Ернст. Він завжди сидів у ложі над оркестром, саме над групою ударних і мідних інструментів. Одного разу помітив, що труби трохи пограли й замовкли. Він викликав до себе директора театру й питає:
— Чому це труби не грають?'
— У них паузи.
— Що? А жалування вони отримують теж з паузами?
а — Жалування мають, як усі.
— Так перекажіть їм, щоб вони наступного разу грали без пауз. Я не терплю ледарів! . .
*       * «
Михайло Рудницький, відомий письменник і вчений, згадував про те» як уперше, в свої учнівські роки, побачив Івана Франка:
"В ньому не було нічого з тієї незвичайної уяви, я-ку створила собі молодеча фантазія про *'велико-го поета". В нього не було буйного розкуйовдженого волосся, ні широкого, барвистого самов'яза, я-кнм прикрашували свої схвильовані від поетичного настрою груди молоді, чи; як їх звали, "модерні поети". Він не наголошував самовпевнено слів, доводячи якісь "нові ідеї", а розмовляв спокійно, трохи притишено. Дуже дивним здавалось те, шо він відмовився випити горілки, коли його хотів вгостити видавець.
— Не пора, — відповів Франко.
"Франко не визнає алкоголю, коли він працює, а працює він завжди, отже, не п'є, здається, ніко-
ЛИ
пояснив мені зго-
дом мій дядько.
Видавець посилав франкові різні нові книжки, іноді нишком фрукти з власного саду на руки жінки, щоб Франко не знав про це. В річницю свого народження І. Франко одержував у подарунок пляшку дорогого вина. Раз Василь Щурат сказав мені, що така пляшка сто- , яла у Франка в кутку два роки, поки Щурат не видобув її звідтіля",
Григорій ГРИГОР'ЄВ.