Сторіииа 8
"ЖИТТЯ І СЛОВО"
Понеділок, 19 лютого 1968 р»
як воно БУЛО у НАС колись, А ЯК ТЕПЕР
Іст Килдонан, Ман.
Не раV^ пригадую собі ті часи, коли ми витрачали свій час на пустих балачках, а свої тяжко, запра-
иьовані гроші розношуваній по готелях, весіллях і хрестинах, програвали в клрти/ ГІригадукГ собі ті_ чяси, коли ми не підлер-ували загальної справи, пльки кумили, свашили, «риспівували на різних •вибавах з танцями, билися, судилися, платили капу, наносили собі матеріальну шкоду, безчестя.
Може, не всі так робили в минулому, але було чимало таких, що й соромно, про це згадувати. ( оромно нам за ті часи, ^о тоді н'с] українському весіллі стояли поліЦсП при дверях,- щоб . тримати серед нас порядок і щоб скоро ліквілувати весіль-
н\   біГіК\.     Ось  чому нпм
соромно про це згадувати.
По правді сказати, ми ііє дуже іі впнубаті за своє мии>лс. Все це спалпіина по наших предках. З якого виїхали, в таке в'їхали. А ті, що стояли на сторожі "душ людських", не дуже-то були за тим, щоб рикорінювати серед наших людей шкідливі звичаї і обичаї.
Та знайшлись люди, які скерували нас в інший бік, вказали шлях, по якому ми повинні іти й підноситися на вищий культурний рівень, поглиблювати своє знання. 1 ось тепер ми маємо своє завдання, прямуємо до цілі. Все те, що було, відходить в забуття.
-      * *
В нашому Іст Килдонан вже так якось завелося, що кожної середи по обіді членкині ТОУК і РЗТ відбувають в Українському РобітТї.ичому Домі органі-
^. заційні Зібрання. Крім по-лагоджування організацій-
^шх. питань, відбувають вони чайне прийняття. Виявилось, що це дуже добрий ПІДХІД до_розв'язки багатьох питань. Деякі^^ члени зацікавились зібраннями  ЧЛеНКИНЬ і—вже ВІД
якогось часу вчащають на ті   їх зібрання з чайниМ: прийняттям.
, 1 я часом приходжу на те жіноче **шиття", як вони його називають. Одного разу застаю трьох то-| варищок в оверголах. Це О. Кулинич, А. Купецька і Ф. Надорик. Вони малю-. ють стіни у пивниці. Від цього, що я побачив, стало мені   якось ніяково.
''Чому, — подумав я, — жінки взялися за малювання, а не ми, чоловіки?" Правда, товаришки мені не докоряли, а навпаки, віднеслися дуже чемно. Але та чемність ще більше мене мучила: чому ЖІНКИ, а не ми, чоловіки, виконуємо такі роботи? З них буде досить, як вони щось вшиють чи вишиють для організації.
Товаришки, закінчивши працю з малюванням, ідуть до столів, сідають разом з Іншими присутніми членкинями і членами, інші товаришки подають чай, закуску. Приймаємось і хвалимо членкинь за їх працю, за те, що вміють гарно . приймати. Але встає Ольга Кулинич і апелює за жертвами на допомогу потерпілил! від ьійни > В'єтнамі. Наші відділи ТОМх (чоловічий і жіночий) і РЗТ пожс'ртву-вііли пп цю ціль $30 (по 510 кожний), а $40 склеїли учасники зібрання. О. Кулннпч, Ф. Надорик, А. Купецька. А. Тнмо(Ьійчук,
М. Павлик і П. Стефанчук склали по $5, т-ка Рудик і А. М. Чабан ~ по $1, а $8 вплинуло з дрібної ко-лекти.
Але в нас тоді на денному порядку була справа ювілейної прескампанії ''Життя і Слова". Треба скласти щось на честь 60-річчя нашої преси.
По $25 на пресфонд для "Життя і Слова" склали: Юрій Кучер, Р. Стефанчук, Пилипів і Марія Кучер; обоє Паславські та П. і О. Кулиничі пожертвували по $20; по $10 склали: Степан Шестопал-ко, Тарас Кулинич, Анна і Маркіян Чабани, Микола Павлик; по $5: Фівчук і Шафранська.
Марія Кучер пожертвувала ще й $25 на Музей Івана Франка у Вінніпегу.
Ось такі ми тепер обговорюємо справи. А за сло-ьпми. як звичайно, йлс діло —'практична робота иапіпх відділів ТО^'К і РЗТ.
Маркіян ЧАБАН.
ІЯЛЬНІСТЬ ВІДДІЛІВ ТОУК І РЗТ
ВТИММІНС
ОСВІТНІЙ ВЕЧІР ЖІНВІДДІЛУ ТОУК
ВГЕМИЛТОН!
Гемилтон, Онт. — В суботу. 13 січня, в УРДомі р Гсмилтоні відбувся, за старанням жііючого відділу ТОУК освітній вечір. Головувала Калина Бажан-ська, а з докладом виступила голова Конгресу канадських жінок Гелен Вір з Торонто. Вона допові-. дала як делегатка на Міжнародну конференція для
підтримки арабським на-родам у боротьбі за незалежність, проти імперіалістичної війни, яка відбулася 1.1 — 14 листопада минулого року в Нью Делі, столиці Індії.
Гелен Вір привезла з собою фільм з воєнних дій у В'єтнамі. З фільму ми побачили, яка у В'єтнамі страшна війна, накинена народові американськими гігресорами і їхніми сате-. літами. В'єтнамський народ живе в сховищах, у землянках, в голоді, але дає агресорам відсіч.
Голова Конгресу канадських жінок Гелсн'Вір дала нам багато інформацій про . Міжнародну конфе-ргіщію в Індії та про життя індійського народу. Країна бідна -г і трудящий народ живе бідно. Навіть в готелях не все так комфортабельїю, як тут. ,   , .
Гелен Вір побувала в Угорщині,   Польщі й ін-
ших країнах, відвідала Радянський. Союз. Всі інформації, які вона нам дала, були для нас цікавими. Багато уваги вона присвятила В'єтнамові і його народу, який в тяжких у-мовах бореться за визволення.
На цкрму вечорі міі провели колекту на фінансу-ряння дальшої роботи Конгресу канадських жінок, з якої вплинуло $42.50.
Щиро дякуємо шановній гості за доклад, Іванові Струсеві за те, що висвітлював фільм, членкиням за печиво для прийняття всіх учасників освітнього вечора, всім жертводавцям.
Анна ГУМЕНЮК, кореспондентка.
Тиіммінс, Онт. — Відділи ТОУК — жіночийл чоловічий — та відділ РЗТ в Тиммінс працюють на. кількох ділянках спільно, як добрі діти однієї матері. Наші фінансові квоти виконуємо, а навіть і перевиконуємо. Протягом року влаштовуємо різні підприємства, в яких беруть участь членкині і члени. Навіть на базаровий шавер приходять члени.
Іноді нам здається, що МИ замало зробили в користь наших організацій. Коли ж пічнемо робити підсумки всієї нашої роботи, тоді ми бачимо, що зробили багато. Дуже багато праці проходить через руки членкинь, бо е такі роботи, що без жііючого труду не можна обійтись.
В 1967 році ми відзначили 100-річчя Каїїали, 45-річчя РЗТ. 50-річчя Радянської ^'країни і ВО-річчя української прогресивної преси в Канаді. До того ж ми рілзнпчали Міжнарол-тпій жіночий лсн!, і День матері, влаштовували про-ніпльні всчоркп лля Федора і Р.'їсі Впсилюків тл Марії Рпбчук, які виїхали в околицю Торонто.
Ми часто збираємо приношену одежу, перепродуємо її і здобуваємо фонди. Членкині приносять різнородні речі, які розіграємо, проводимо весело вечори при грі в бінго. з цього теж здобуваємо гроші на фінансування на-піої праці. Ну, а коли відбуваємо бенкети, то член-^мші приносять дароване печиво. Через те наші членкині заслуговують на товариське признання, на щиру подяку.
Кожного року ми відбуваємо базар за здобуттям грошей на вдержання Українського Робітничого Дому. Минулої осені ми " відбули базар 28 жовтня. Членкині заряду жіночого відділу ТОУК зібрали ба-
гато речей, з членів найбільше зібрав речей Дмитро Стефанич, бо він хо,-д>ів колектувати речі до більших компаній.
Щиро дякуємо бизнес-менам за речі і тим, що колектували.
Гроші здобуваємо не тільки на організаційні потреби. Коли заходить потреба дати піддержку рухові за мир, ми щиро відносимося до цієї важливої справи. В минулому році чоловічий відділ ТОУК пожертвував $20 для Канадського конгресу миру, а жіночий відділ ТО^ УК і відділ РЗТ пожертвували по $10. Кромі цього Каліша Панчук зібрала на лісту.$5І. Це зробило $91. Всі ці гроші секретарка жінвідділу ТОУК Маня Кралтар вислала до ККМ в Торонто.
Наїпі відділи шипо дякують всім жсртовлавцям на (І)інансування дальшої прані Канадського конгресу ми^\\'.
На річних зборах чоловічого і жіночого відділів ТО^'К УВІЙШЛИ ло зарядів ті члени і членкині. які були в зарядах минулого року.
Перед нами нові завдання, нова праця. Як і кожного року, будемо [ЦИрО працювати в користь на-П)их оргг.нізанін і загального прогресивного руху.
Лю/івіка Л. МАТИМІШ, кореспондентка.
Мелвин Тихонюк
(Третя річниня смерті)
Торонто, Онт. — Три роки минйє 25 лютого, як навіки заснув трагічним сном мій любий син Мелвин Тихонюк.
ВІДДІЛИ ТОУК І СТВОРИЛИКЛУБ
Вінніпег, Май. — В четвер, 11 січн?, у Віщііпегу почав існувати клуб старших віком членів ТОУК і РЗТ. Ціль клубу — планувати програму для розваги нашого старшого членства. Свою працю клуб почав кінокартиною. Секретар Провкому ТОУК Михайло Мокрій пояснив про потребу такого клубу, який допріиоже старшій людині без праці,роз-
РЗТ У ВІННІПЕГУ СТАРШИХ ЧЛЕНІВ
важати себе й інтсресува-тися справами клубу. Василь Криса і Микола Ка-щак записували охочих до такого клубу, а М. Мокрій подякував С. Плаксієві за оперування кінокарти-,нами.
Про дальшу діяльність клубу читачі ''Життя і Слова" довідаються з по-відомлень наших дописувачів.
Василь ТРЕТЯК.
Як тяжко згадувати цю трагедію! А не згадати не можна.
В смутку і шані відзначає третю річницю його смерті страдальна —
Мати.