Понеділок, з червня 1968 р.
"ЖИТТЯ Г СЛОВО"
Сторона З
М іжна
йОд^ЛЯд ....... Степан ІИАЦіеВЙЧ
ФРАНЦІЯ ПОТРЯСЕНА ДО САМИХ ОСНОВ ПЕРЕГОВОРИ
Ще від другої світової війни жодну іншу країну Заходу не потряс такий масовий, народний, антиурядовий рух, як потряс Францією вже на протязі тижнів. Почався цей небувалий своїми розмірами народний рух студентськими демонстраціями, які домагалися основних реформ щодо системи освіти і сучасної кваліфікації.
Боротьба студентів продовжається. Але боротьба студентів, хоч і була ініціативною, не була цілеспрямованою. Різні елементи, включно.з анархістами, йе маючи ясної мети, брали участь в цій боротьбі. Наприклад, щоб уникнути провокацій, Французька компартія дала інструкції своїм членам і прихильникам, не брати участі в демонстрації в Парижі, організованій минулого тижня студентами.
ІНЩІАТИВА «ТРУДЯЩИХ. Дуже скоро ініціативу в боротьбі за ОСНОВНІ реформи/ проти особистої влади президента Шарля де Голля, перебрали досвідчені керівники трейд-юнійного руху. Студенти відійшли на другорядне місце. Боротьба стала всенародною. І0,000,000 — більша половина (із 16-ти мільйонів) — робітників Франції, включаючи службовців, навіть банків, учителів тощо, вийшли на страйк. Робітники взяли в свої руки сотні заводів. Все припинилося. Країну спаралізовано настільки, що прем'єр-мінісір Жорж Пом-піду, який вважається "престолонаслідником" де Голля, заявив, що країна знаходиться "на грані громадянсько? війни".
ВИЧІКУВАННЯ, Поспішно вернувшись з візиту до Румунії, де він проповідував свою ^політику "третьої сили" (європейськи)» країн від Атлантичного узбережжя до Уралів)/ президент, де _ Голль "вичікував", доки трудящі "не стомляться". Маючи підтримку правих депутатів, уряд Помпіду заледве проліз в Національній асамблеї, коли прийшло про голосування.
Але це нічого не змінило. Трудяш,і "не втомилися", хоч керівники трейд-юній і запропонували урядові переговори — і ці переговори, хоч і будуть довгими, можливі; де Голль далі вичікував. Але боротьба розширилась. До неї прилучилися селяни^ які домагалися справедливого трактування. . Нарешті, договір МІЖ урядом, підприємцями і грейд-юніями укладено.-Уряд відступив. Договір передбачає значне підвищення зарплати, кращі умови праці. Однак робітники не готові піти на договори з де-голлівським урядом.
ВИСТУП ДЕ ГОЛЛЯ. Де Голль, який вважає себе "рятівником Франції", на протязі всього сізого особистого владарювання (ЇО років), зайнявся виклкзчно закордонною політикою, будуванням "величності" Франції, цілком занедбав внутрішні проблеми Франції.
Почекавши, "ле гран" де Голль виступив по радіо і телебаченню. Він говорив лише ?\ хвилин. Що ж він говорив? Старі, заяложені фрази. Він говорив про потребу економічних реформ, про реформи системи освіти, обіцяв щось зробити, але далі під його особистою владою, — і погрожував. "Ми впадемо, :— сказав він, в громадянську війну найбільш відразливих 'авантюрницьких і руїнницьких узурпацій", а потрібні, "в^ першу чергу, незважаючи на все, забезпечення країни
і громадського порядку".
Де Голль покладає всі надії на референдум про реформи від 25 червня. Він закликав, щобГ французи і француженки його підтримали, тоді, маючи довір'я, він візьметься "змінити вузьку і устарілу структуру (країни), відкриваючи шлях для нової крові". Але якщо французи проголосують "ні", тоді, погрожував 77-річнии де Голлц "я не залишуся довго на своєму посту".
Французи, не бажаючи чекати до референдуму, вже проголосували Генеральний секретар Фран-
цузько? компартії Валдек Роше заявив: "Референдум не розв'яже проблем. Режим вже себе засудив". Бувший прем'єр-міністр П'єр Мандес-Франс сказав: "Народ уже ВІДПОВІВ ні. ВІН не буде чекати/референдуму, щоб відкинути пропозиції уряду".
Чи вийде що-небудь з переговорів між Північ-ним В'€тн_амом і Сполученими Штатами у Парижі? Пш<и
що
результати
зовсім негагиані. А не іо-му, ию американці гіро-доп/каїоть посилено бомбардувати південну частину Північного В'єтнаму.
Справді, як признає тепер одверто американсііке командування в Сап сом і, йому дамо наказ прямо з Влінннг-тону, від імені прс-зилента Л.'Джансона по-
СНЛИТН И рОЗПГНрИТН ПСІ
наступальні опера ніТ в Г1і(^лони(гиу В'єтнамі, ^бі-
лілпнтн [)ЄНЛИ мп тс[)нг0-рііо ПІВПІЧНОГО В'єТН'Гхіу
між паралелями 20-ю і 17-ІО — як[)а-і кілька лмів пс|>(.'л за початкуванням переговорів \- Париж,!. Иа-ка і Г)\ і5 '^готонленнй те в Кі'іічі, поелаппіі О траі'.і.п — і'.уі.оі и т[>м дні - перед і.'імоча І і;\ иаппям пере. С)-г.'іім":-. V 1 ІаріГ/і;і.
1 \ :іа:;і;помалм 'Ма-Сі\п" ;;!)оти неї![)^):{!гк: Ь'•''< І <и в'єг'^а м^ (іічіі ч паг-рі'ітіі', в л^>липі Л - І!!а\'. Л.іе іио- сіалгк'я'-' За лу.-:.о •к('Р'»ікиГі час в'є'інам>а,кі паїріоіі) чиїпия.'П! 1^^ а\!е-
ріІКЛМСВКИХ ВЄ()т0л1.()Т ів,
зпі! ти — 40 іііпін \. Пе були — т яжкі втрати. ! Іа п.ротязі~ лнох тижнів да-
ре\!ни.\ наступт амери-ка пні втратили реко()Дне число вбтпмп — 1;МІ (значно бі.'плпс число раненими) — число {убитих аме[иіканнів тепер досяг-ну.їо 23,Г)00 яоловік.
Що далі сталося? Замість .успіпппіх^ американських ''наступів", в'єтнамські' патріоти відкрили д[)уі-иіі великий наступ — "на 127 південпов'єтнам-ськпх міст. Тепер розгортається 'третій наступ.
Інініатива була і залишається по стороні в'єтнамських патріотта ...
Па ЗаходГТідуть спекуляції про дві можливості. Переговори в Парижі зірвуться, . якщо американці не змінять свого становища. По-друге, в'єтігамські патріоти не припини гь своєї боротьби, незважаючи на втрати \І тривалість боротьби, доки американці зовсім не заберуться з В'єтнаму, І таку можливість, можливо, ив негайно,- обмірковує вашингтонський уряд.
ФЕДЕРАЛІЗМ
Разом з лібералізацією і демократизацією, яка в Чехословаччині проводиться під керівництвом Комуністичної партії Че-хословаччини, що залишається єдиною'- політичною керівною силою в країні, йде також підготовка до створення чехословацької федеральної держави — з тим. то чехи, які становлять більшість, і словаки будуть мати зовсім рівні права.
Ви.знається. шо словаки, які в економічному вілноніенні були більш відсталими.' не мали рівних прав з чехами — під старим [іроводом. Обгоио-ріоється питання, щоб словаки дістали автономні законодавчі права — для Сішєї частими єдиної чсхо-сл()і;аці)Кої держави.
В дапи.х \ мовах V Че-хоелосяччииі є деякі ан-тііраляіі<м.кі і аіітисоціаліс-
1 !!ч;!і ..'ЛІЛа іпі!. іи> І\'рб\'є
спі[і,і/ії^-1 ичи.их сусідів Че-х<м-.Г(і;іаччи({а — [\адяи-еі,к;іи Сою і. Польщу, Г\'Л::\ Піме'іч;пі\'. Проти [:п/и'М()к рішуче оо-реіьея Ко\і_\ іііі-' ичіїа партія Чехоелосаччиии
Сгворіоі: ГЬСЯ \10ЖЛ![-
вісіь, Шо виникну І ь осо-.бисті прмі'.^іпіі підприєм-сіі'.а — перукарів, крав-ііііі. шевців тошо, але -іе, Як вімнають і на Заході, великі •підприємства, бо питання "прииагного під-приємгіинтва" (реставрації кагіі галі іму) зонсім не стоїть на [Порядку денному — і чехословакн такого повороту не хочуть. Вони хочуть особистої сііободн і порядку під законом. Вони хочуть вільно говорити (і критикувати), вільно працювати,, читати те, що хочуть, подорожувати за кордоном. В соціалістичному суспільстві вони хочуть мате-. ріальної заінтересованості, плати відповідно до ро~-боти і відповідальності, більше спожіївчих товарів, вищого життєвого рівня.
Па Заході також визна-ют[>, що теперішні керівники — Олександр Дуб-чек, Олдрич Чернік, Гус-тав Гусакс, йосиф. Смр-ковськнй і інші, не є "політичними . лібералами'*, але , кращими,, більш гуманними марксистами-ле-піицями.
Вони виходять з того,
що інші комуністичні ге-оретики заявили значно раніше^ Угорський \марк-сисіський філософ сказав: *'Чим більше Туманним ми побудуємо соціалізм, тим~краще ми будемо служити остаточній перемозі міжнародного масштабу".
Те саме сказав свого часу польський теоретик Адам Шаф: "Шлях до перемоги комунізму веде через гуманізацію і, отже, готовність прийняти зсе найкраще в соціалістичній системі".
Соціалістична система — це не собі яка-небудь
і»
демократія", на зразок фальшивої буржуазної демократії, але — соціалістична демократія.
В НІГЕРІЇ
Дуже кровопролитні битви, подібні до тих, які ведуться у В'єтнамі і майже рівняються геноциду, ведуться в Нігерії, з рук феле}іальних військ гинуть десятки тисяч членів пле.мені Ібо в сепаратистській Біафрі, -знищуються ■цілі села і 'райони.
Між федеральним урядом Нігерії і представниками. Біафри почались.бу-*ли переговори в Лгшдоні. Рішено (в Лондоні) поча* ли мирні переговори в Кампалі, столиці Уганди, президентом якої є Міл-тон Оботе.
Але ж в тому часі федеральні війська Нігерії продовжали наступальні, дії, захопили всі важливі міста Біафри, нещадно вбивали людей, спалювали села. Прозидент Біафри Луїс А\банефо якраз через це не з'явився на. переговорії в Кампалі.
Деякі великі держави' (в першу чергу Англія) підтримують федеральний уряд Нігерії, постачають економічну допомогу і зброю, з як[іх мотивів? О-чевидно. — великодержавницьких.
^ Але правда і справедливість по стороні племеи-ні Ібо, яке досить ЧИСЛЄсі-не — нараховує 8,000,000 чол., і просто бореться — на, смерть, 'за своє життя, боїться геноциду з рук племен, що входять до Нігерії.
Всі переваги по стороні федерального уряду Нігерії, але плем'я Ібо не здається не капітулк»є» щоб врятувати себе —. веде партизанську війну.