Понеділок, 22 липня 1968 р.
сторінка 9
Співає Дрогобич 1.. з давніх давен співає та ша« слива закутина Підкар-» лаття, ідо привела на світ найгеніальнішого сина Га^ лицької Землі — Великого Каменяра.. „ Маленький Івасик, син Яцька-коваля, дзвінким голосочком співав у нагуєвииькій церкві, потім у шкільному хорХ дрогобицького монастиря. І хоч він пізніше не став фаховим музикантом, то надмірно любив українську народну пісню, брав участь у студентських співочих мандрівках — та, що найважливіше, дав нашим найвидатнішим композиторам, як ЛисенкрвІ та Січинському, безліч матеріалу для їх безсмертних творів.
Співали в нас і сільські хори; ними керували-ті ж самі селянські діти, які, закінчивши гімназію, не могли знайти собі світської професії, тому й ішли до духовної семіна* рії. Потім далі вони висвячувались *'на ксьондзів" і вертались на село. Та, замість баламутити народ, ставали вчителями своїх земляків: засновували братства тверезості, підготовляли учнів до гімназій, керували сільськими хорами тошо. '-Іи-мало було" таких діячів-патріотів серед нашого духовенства! .
, Маємо відомість, шо в 1882 році в Дрогобичі вперше відсвятковано іїе-ликим концертом пам'ять Тараса Шевченка при допомозі мандрівного театру Бобиковича-Гриневень-кого.
У 1922 році в Дрогобичі засновано хор імені Ли-сенка; його керівниками були Соверин Сапрун та Богдан П'юрко. У 1^27 році цей хор переорганізувався в співоче товариство "Дрогобицький Боян". Симфонічний оркестр під управлінням Ю. П'юрка, організований у 1930 роїіі, працював по 1939 рік:
Після возз'єднання наших західних областей -З-Радянськ_аю Україною ''Дрогобицький Боян" переорганізувався в хоровий колектив "Верховина'*. РІого першим диригентом •був М. Ємець. Далі, після того, як була прогнана фашистська наволоч цей хор виступав під керуванням П. Гречаничен-ка, Г. Радька та Ю, Кор-чинського; він співає й досі; відбуває поїздки по різ-*і,их- районах Радянського Союзу.
Мииола ЧАЙКОВСЬКЙЙ
Співає
ич...
ІСтаття' написана спеціально для "Ж І С"|
Нове культурне, отже й музичне житя розвинулося після повернення на західноукраїнські області радянської влади; музичне життя прийняло великий розмах. У Дрогобичі був створений спочатку у-'чительський. потім педагогічний інститут, і при ньому був свій хор.
Зовсім нове музичне життя в Дрогобичі настало, коли сюди прибув Львівський педагогічний інститут. Туди переїхав і хор львівських студентів, а з ним і його керівник, випускник Дьвівської кон-серваторії Степан Стель-машук — добрий диригент та невтомний органі-
. затор хорового життя. Студентський мішаний хор під його орудою об'їздив з концертами майже всю Україну. Виступав він у Львові. Києві, в Каневі на могилі Тараса Шевчеіі-ка. в Тернополі. Червоно-граді, в містах і селах Турківського, Старосам-бірського та Стрийського районів,' у Рогатині. Жи-
- дачеві, в Бережанах; на Чортківшмні. а також в столиці Литви — Вільнюсі, та в інших містах. Преса та музикознавці не раз визнавали цей хор як один з найкраших хорів педагогічних інститутів республіки.
У 1962 році був створений невеликий чоловічий хор в педагогічнім інституті для відзначення 120-річчя Миколи Лисенка. Інініаторам справи, працівникам інститутської кафедри музики і не снилось, шо сорок ентузіастів студентів т^ викладачів  стануть  ядром вели-
. кого творчого колективу. Керівниками його стали Ст. Стельмашук (головний диригент), Л. Коцан, Я. Кулеиіко та О. Ярко.
В три місяці колектив зріс удвоє. Крім.п"едагогів, увійшли туди робітники, інженери,—лікарі, вчителТ. У лютому 1963 року хор придбав горду назву **Бес-кид" і став загальноміським хором, хоч і далі працює при Дрогобицькому педагогічному інституті імені Івана Франка.
До п'ятдестяріччя Великої Жовтневої соціалістичної революції *'Бескид" відсвяткував п*яіи-річчя свого існування. На
його рахунку — десятки концертів, зокрема^в урочисті дні, як у дні Радянської Армії, ДНІ Перемоги, . в гравневі та жовтневі свята, а також з нагоди ювілеїв видатних діячів літератури й мистецтва, як Шевченка, Лисенка, Франка, Людкевича, Сі-чинського, Кропивнииько-го, Лєрмонтова. Горького та інших. В обласному шевченківськаму конкурсі хорів (1964) "Бескид" зайняв перше місце та заслужив собі почесний диплом Львівського обласного хорового товариства. Один із концертів був присвячений видатному нашому письменникові, лауреатові. Ленінської премії Олесові Гончарові — частому гостеві хористів.
Хор виступав також часто, перед робітниками своєї області, а також по інших районах України. В 1966 ропі *'Бескид" відбув р я д кон перті н По м а р шру-ту: Івано-Франківськ — Коломия — Чортків — Тернопіль,— Київ — Канів— Житомир — Ль»:в. **Бескид" змагався також з крашими хоровими чо- ■ лективами на респуб.пі-канському та всесоюзному фестивалі в Києві (1967), де здобуп звання лауреата та диплом першого степеня.
У цьому ропі хор підготував спеціальну програму, складену з історичних козацьких пісень, яка була передана по Львівському телебаченню в травні. Туди увіСипли обробки історичних пісень Лисенка. М. Леонтовича, , В- Барвінського, Б. Вах-^ нянина, С. Людкевича га Ст. Стельмапіука.
Хор "Бескид" співає прекрасна Хор зіспіваний, добре здисііиплін(іва-ний. Звучить він від ніж-_нісіиького "піаніссімо" ло грімкх)го "фортіссімії",
зворушує   все   нутро, В!Ь_
-кликає сльози на очах. Його репертуар дуже різноманітний Починаючи від великого вибору народних пісень, через класичні твори українських та інпіих радянських композиторів,, зачепляє і таких велетнів європейської музики, як, Карл Вебер І Шарль Гуно. Репертуар бхоплюе ііоігад 80 творів
— і стільки ж € і хористів.
Радянська преса часто містить^рихіільні_ відгуки на виступи '^Бескиду". Цей хор — незаперечна гордість Дрогобича і чи , не найкращий із усіх ук-. раїнських аматорських хорів.
*       ♦ »
А на другому кінці, у протилежність грізному^ могутньому "Бескидові"
— ніжний, мальовничий . *Т1ролісок", співочо-танцювальне об'єднання студентів Дрогобицького педінституту. Ця чудова група артистів-любителів, студентів, за кілька років свого існування дала свій сотий — ювілейний — концерт. Керує "Проліском" талановитий та енергійний викладач інституту Михайло Кочерган.
Є чим радіти, є на чо-м\ спинити очі, є шо слухати, коли" на снені з'явиться "Пролісок'*. У ньому було спочатку дванадцять таннюристів, а тепер там двадцять пар співа-ків-та,ні|юристіі та два-наді»яті.' . м. у ч и к а нт і "Пніли. роки. — читаємо в програмі ювілейнпго концерту, — росла й мужніла май^-терпість самодіяльних митців. Ансамбль завойовував своїми дзвінкими піснями і запальними танцями серця глядачів, зростало число його прихильників . .. Свою силу й наснагу ансамбль бере з невичерпної криниці прикарпатського фольклору. Оспівати рідний край, його славний героїчний трудовий народ ~ таку мету поставили перед со-; бою мол(ШІ митці".
Знають "Пролісок" Львів.'Київ, Рига, Таллін, Вільнюс. Каунас, Калініїї-град та ряЯ" інших міст Союзу. З великим успіхом .виступив "Пролісок" 10 грудня на спені Кремлівського Палацу з^'здів. Вдруге виступив він там 28 грудня і^^7 року, вітаючи свого земляка^ буковинця Дмитра Гнатюка з нагоди вручення йому у-рядової нагороди. Співали вони' також у братній Польщі ~ у Жешувсько-му воєвудстві. Що межує з нашою .Львівщиною.
— 13   травня   1968 року Льі^івська студія телеба-Л чення   передавала ^нармс
•'Мелодії Карпат", ском^ понований із кращих но< мерів програми "Проліс-* ка". На вступі показу Ведуча сказала: .. Так, це наші рідні Карпати* Вони милі мому серцю в будь-яку пору року. Вліт-» ку тут заколисує легенький вітерець і пестить вас своїми пахощами сіна, а запізнілий вівчар маніїть сопілкою забуття. Восени, коли мої Карпати поринають у глибоку задуму, їх краси не можна передати ніяким пензлем — стільки тут барвів і відтінків! У справжнє казкове царство перетворюються Карпати взимку. Немов зачарова-» ні, гордо стоять стрункі дерева, вкриті сріблястим іноем. Та з приходом вес-* ни все пробудужується, зеленіє, цвіте, гомонить...'*
... "Червоні маки", кар" тинка-балет, скомпонований на основі популярної пісні прикарпатського вчи" теля, , композитора-амато^ ра Романа Савицького? балет інсценізував Михайло Кочерган.
... На сцені розквітають червоні маки. Між квітками з'являються дівчина та її коханий. Маки хвилюються ... Заворушу-ється картина зрдаливим розставанням — бо ж червоні маки — це символ р р з л у к и , розставання. Простенька ^акнія, та робить велике враження...
Багатий-прибагатий репертуар студентського "Проліску". Ось жартівлива пісня-танок "Била .мене - мати", картини: "А калина — не верба", "Червона ружа" та "Галичанка", італійська "Та-рантелла" та польська *'Мазурка" — і-завершує виступ усього колективу вокально-танцювальна сюїта "Веснянка".
Є чому радіти, коли дивишся й слухаєш цей дивний, народжений серед прикарпатської молоді колектив! Хочеться повторити слова нового ректора Дрогобицького педагогічного інституту Володимира Чорнія, які він сказав на бенкеті на честь со^ того концерту~'цього_. ан"^ самблю: "Пролісої^^ "буде так довго існувати, як існуватиме Дрогобицький педагогічний інститут імені Івана Франка"!
*        *        * .
Прикрашає музичне життя Дрогобича і концертна діяльність студентів та викладачів музичного училища, особливо його хор, який працював
(Докінчення на ст. Іб)