СТОРІНКА4
<<ЖРІТТЯ І СЛОВО»
Поне діл ок^ 24 серпня 1987 р
СТАНОШЩЕВПЄ^
український тижневик
икгаіпіап мгеекіу
: РиЬІізКвсІ ву/вгу Мбпбау Ьу ЛЬв , :
КОВ2АН р^ви8НIN^ сомРАМУ имітЕо
962 ВІобг 81. \Л(в5І/ 1«г6пІО/ ОпІ , МбН ІГб. ТЙІ.: 534-8635
ІІРЕ ап(^ УУОВр^-^ .9В2.&
; Зівсрпсі сіавз таН гвдізїгаііоп пи
передплата: в" Канаді $20.00; на рік, до Сполучених Штатів Ам на Украіну й інших країн — $25.00 на/рік; число — 50 центів!
^Редакція за оголошення не відповідає — ; '
відзначуватиме 100-річчя прибуття перших галицьких емігрантів до Канади. Різні українські культурно-освітні і громадські організації вже активнототуються до цього ювілею. Зокрема Товариство об'єднаних українських канадців і Робітниче запомогове товариство вже розробили дбякі заходи, щоб гідно в шанувати тих перших українських емігрантів, які ще до Першої світової війни поселились на канадській землі, за п очатку вавши тут нашу іст о р і ю, як так о ж відзначити той великий вклад, який українці зробили у всі сфери життя Канади.
Зараз у Канаді живе щось 700 тисяч осіб українського походження, з яких уже 6лизько 90 проценті в народились тут, лише 10 процентів на українських землях.
Треба зазначити, що дуже мало залишилось в ж й вих тих, я кі п р ибул и до Ка н ади в п ерш і й х вилі еміграції галицьких і буковинських селян, тобто перед Першою світовою війною. Але вони все-таки є ще у різних місцевостях країни. Деякі з них мають понад 90 років і ще проявляють певну активність в культурнр-освітніх та громадських організаціях, особливо у Клубах старших громадян.
Ті люди — то >кива істррія українського поселення у Канаді. Адже їхн і батьки або в о н и сам и започатковували українську громаду; в Канаді, яка з малих гуртків, зразу порозкидуваних по гомстедах Манітоби, Алберти і Саскечевану, за минулі десятиріччя розгалузились у десятитисячні скупчення у важливих центрах країни — у Торонто, Вінніпегу, Едмонтоні,
багато їх живе у Венкувері, Келгарі, Ріджайні, Саскатуні, Гемилтоні. Віндзорі. Монтреалі і в інших містах.
Ті люди мають багато дечого розповісти про нашу історію в Канаді, якої вони були не тільки свідками, але й активними її творцями. У висвітленні цієї історії газета "Життя і слово", як і'її славні попередники, українські прогрес и в ні п еріодич ні видання, пост ійно на своїх сторінках публікували спогади тих, які прожили в Канаді багато років свого життя, бо в них розповідалось про той вклад, який робили українські трударі у розбудову країни — її агрикультуру, індустрію, культуру, суспільно-політичне життя.
Наша газета у зв'язку з наближенням 100-річчя українського поселення У Канаді буде час від часу друкувати спогади старших українських канадців, які прибули сюди багато років тому, як і тих, які багато років тому народилися тут. .■' -[/-Х г. \
Газета теж буде містити короткі статті-портретй українських піонерів, які зробили свій вагомий вкладне тільки у розбудову Канади, алетеж відіграли (деякі ще й дал і в і діграют ь) важлив у р оль в у країнськи х V прогресивних орган ізаціях, в поширенні і матеріальному забезпеченні української прогресивної
преси. ■■'•■,■'0^'; ^V^'
Будемо вдячн і тим, я кі з своїм и спогадами також надсилатимуть фотознімки, особливо з робітничого і фермврського життя, зокрема з перших років перебування українських поселенців у Канаді, тобто перед Першою СВІТОВОЮ війною. Звичайно, ми теж візьмемо до уваги фотознімки з періоду між 1920—1940 роками, деякі з них можуть бути використані на сторінках газети.
В цьому числі започатко вуєм о ре р І ю роз по в ідей про наших славних піонерів з Венкувера.
Хотілося б побачити в ситуації, яка склалася в Персидській затоці, якісь ознаки розрядки.- Але факти не дають для цього приводу. Навпаки, напруженість у затоці наростає.
Звичайно, не можна не брати до уваги триваючу ірано-іракську війну, але очевидно^ що напруженість там посилюється втручанням зовнішніх сил, у першу чергу Сполучених Штатів
Америки:
Вашингтонській адміні-стра ції в ж е замало тих кораблів, які перебувають у затоці. Додатково до них направляються нові, більшого калібру. Одержав наказ в и руш йти в Персидську за то ку а ме р и ка не ьк й й лІ н к о р
"Айовач -'^■С:V^'■^
Вашингтон, як іронічно зазначила західнонімецька газета "Унзер цайт", прагне Направити в затоку стільки ';■ військових кораблів, що в ній піднімається . навіть рівень води. /-::,:
До того ж, хоч повільно, але рухається в цьому напрямі французька ескадра.: До того ж триває тиск Вашингтона на союзників по НАТО, щоб вони підклю-чил ися до його воєнн И X
КИТАЙСЬКІ
ВЕСІЛЛЯ
; Згідно з багатовіковою традицією, в шлюб у Китаї вступали за вказівкою батьків. Ще за кілька років до весілля батьки наречених укладали спеціальний договір. Молоді терпляче чекали визначеного строку. Нині старі весільні традиції назавжди йдуть у минуле.
Згідно з опитуванням, про-веденим нещодавно соціологами, нині лише 2 проценти шлюбів відбуваються в рСт зультаті домовленості батьків. 58 процентів юнаків і дівчат тіепер беруть шлюб, керуючись тільки своїми почуттями, а з майбутніми супутниками життя знайомляться самі. 37 процентів опитаних віддають перевагу «сватанню» з допомогою друзів і знайомих. Від старих ве-сліьних звичаїв зберігся один: наречена на весіллі найчастіше буває у вбраіщі червоного кольору. Весільні ж церемонії в різних районах Китаю різні.
05РЕ СКАЗАНС;
; Розумний знає та ще й інших питає, а дурень не знає, а всіх повчає.
Барана стрижуть, а в кози ноги трусяться.
Зібрався женитись — не питай у холостяка поради.
заходів в Персидській затоці! ; ■ До того ж цими днями чотири американські кораблі провели в затоці навчання із застосуванням боєприпасів. До того ж на Африкансько му розі, тобто в безпосередній близькості до Персидської затоки, проводяться спільні маневри військових контингентів Сполучених Штатів Америки і Сомалі,
Організатором маневрів є Центральне командування Сполучених Штатів Америки, готове, в разі необхідності, розгорнути в районі Персидської затоки. Червоного моря і Африканського рогу угруповання чисельністю до 300,000 військовослужбовців.
Невже все це потрібне для з а б е з пече н н я с в о б од и судноплавства? Чи задум тут інший!
Близько два місяці тому Р а д а Б е з п еки О рган і за ці ї Об'єднаних Націй одноголосно прийняла резолюцію, яка закликає до припинення ірано-іракської війни і до того, щоб інші держави утримувались від дій. які ; здатні посилйти напру же-ність в цьом у районі. Американський делегат . також голосував за цю
резолюцію.
Але зараз справа йде до такої концентрації в затоці американських збройних сил за кордоном, якої не було з часів агресії Сполучених Штатів Америки у В'єтнамі.
Хіба ж це не тривожний факт?!
К-е Р-о.
"ВІДПЛИВ УМІВ" з ПІВДЕННОЇ АФРИКИ
Як свідчать опубліковані в Південно-Африканській Рес^ публіці останні офіційні статистичні дані, із цієї країни іде сильний «відплив умів». У середньому три кваліфікованих спеціалісти чи адміністратори емігрують щоденно. -Я:''
Найбільш відчутна еміграція— серед людей технічних та вільних професій, кожний день із ПАР виїжджають два лікаря, та п'ять —'ШІСТЬ вчителів залишають країну щотижня.
За свідченнями соціологів^ причиною цієї масової, еміграції є економічний спад, високий темп інфляції та великі податки та нестабільний політичний клімат, який характерний для південноафриканського режиму апар-■теїда.:;^;■■■■;.
МОНЕТИ ВСІХ КРМН
Одеса.. — Експозиція «Сучасні монети' країн світу»,
розгорнута в День колекціонера в Одеському Політехнічному інституті, гіривернула: увагу багатьох відвідувачів. її показав громадськості міста вчитель історії, відмінник народної освіти УРСР А. В. Стануліоніс.
Близько двадцяти років збирає він свою колекцію .В ній монети 198 держав і територій планети, в тому чи-^ елі рідкісні екземпляри най-
більшої в світі монети діаметром 6 сантиметрів і найменшої ^—в один сантиметр, металеві гроші Кокосових островів, Берега Слонової кості та інші..Особливий інтерес являє монета Верхньої Вольти, яку молода держава почала чеканити лише в 1985 році.
крім цієї колекції А... В. Стануліоніс зібрав монети СРСР починаючи з 1921 року, коли був випущений перший радянський срібний карбованець.
ВСЕ ПРО ІУЯЙЛО
Харків. — У світі нараховуються сотні видів колекціонування. Збирають; наприклад, дзвони, якорі, ста^ рі рейки, цеглу^ велосипеди, вуличні ліхтарі і навіть каналізаційні люки. Харківський юрист В. С. Коваль цікавиться всім. Що пов'язане з милом: історичними відомостями про нього, етикетками. Зараз у його колекції понад чотирьохсот мильних етикеток із сорока країн світу і майже Дев'ятсот-зразків мила.
— Моє захоплення почалося років десять тому, — розповідає Володимир Коваль, — коли працював судовим експертом. Якось розслідували справу про виготовлення кустарного мила. Щоб винести правильне рішення,
довелося СІСТИ за спещальну літературу. Чим більше вникав, тим становилося цікавіше.
Так В. С. Коваль дізнався, що мило було відоме ще в стародавньому «Єгипті, про шо свідчать знайдені археологами та істориками папіруси. В Європі тверде мило з'явилось у І столітті нашої ери. Про застосування мила на Русі довідуємось із берестяних Грамот стародавнього Новгорода.
Риючись в архівних документах, колекціонер знайшов чимало цікавих відомостей про миловаріння на Україні, зокрема на Харківському миловарному комбінаті, який є і нині одним з найбільших підприємств у цій галузі.