СТОРІНКА6
«ЖИТТЯ І славо»
Понеділок, 24 серпня 1987 р.
ВЕЛИКІ ПРОБПЕМИ
Xлолчйгк взяв фарби : і намалював сине небо; яскраве сонце і себе. А зверху написав сл ова у люб л єн о ї пісеньки: "Хай завжди буде сонце, хай завжди буде небо, хай завжди буде мама, хай завжди буду я!" А потім поклав малюнок у конверт і надіслав до Українського республіканського комітету захисту миру.
Тисячі листів надходять на адресу цієї найчИсленнішої громадської організації і значна частина їх — від дітей. Майже кожне друге дитяче
: послання — лист-малюнок. .. Яскраво світить сонце, зеленіють дерева, навколо — в багатобарвЛ квіти. І на цей сонячний день насувається чорна хмара з позначкою ядерної зброї. Та на її шляху постає хлопчик, розпростертими руками перетинаючи їй ш л я X; Так тему миру
: в ідоб раз и в у св оє му мал ю н ку ш к о ля р О л е г Котовий з міста Звенигород-ка, що на Черкащині.
... Земна куля, поділена на два кольори. Зліва — під сонцем — квіти, зелень полів, синь річок, стрімкі Польоти птахів. Праворуч — під атомною бомбою — чорна тінь, обгорілі квіти, мертві
птахи.
'Так!'
Написала
ліворуч. "Ні !^'' прав оруч п'ятикласниця Ніна Хода-льова з Києва.
А учні Приборжавської сільської школи На Закарпат-т і на м а л ю вали н а ш у планету, • яку підтримують руки б і л о г о, ч о р Н от о, жовтого кольорів. Мир на Землі тримається завдяки тісній дружбі . народів \ такий смисл цього малюнка.
На багатьох малюнках — голуб миру. Коли розглядаєш ці дитячі листи і розкладаєш їх на столі, — здається, з теки, в якій вони зберігаються, вилетіла білокрила зграя голубів.
Є довгі листи, під якими стоїть лише один підпис. А в деяких лише одне речення: ■. "Я голосую за мир!", а під ним підписи, що займають кілька сторінок.
Серед численної пошти є багато резолюцій, надісланих учасниками антивоєнних мітингів, що відбулися в різних м і ста X і селах України. ■ -
•.V;'' В нашому в ели к ом у колективі працюють люди різних поколінь^ — пишуть робітн ик и і служб овці Донецького машинобудівно го заводу. — С учасники другої світової війни, їхні діти і онуки. Але всіх нас у цей тривожний час о б'єдн у є одне пра ґнення — в іде то яти завойований м ир, в як ому ми живемо більіие чотирьох
десятиліть. Ми ПОВНІСТК) підтримуємо миролюбну політику КПРС".
Медичні працівники з міста Сніжного на Донбасі заявляють: "Ми прагнемо зберегти і зміцнити здоров'я кЬжної людини із тривогою думаємо про долю людей у випадку ядерної війни. Ми не повинні допустити війни: ми хочемо, щоб тривогу нашу чути було далеко; Приєднуємо свій голос протесту до всього розумного миролюбного людства, яке виступає ':: за мир і розрядку".
в Ялті (Крим) в антивоєнному мітингу брали участь і іноземні громадяни, які ; гостювали там. У спільному л исті-протесті на ім'я президента США; Роналда Рейгена зазначається: "Ми, представники громадськості СРС Р, Угорщи н й, НДР, Франції, Чехословаччини, розуміємо сувору реальність наших Днів: ядерна зброя має в собі смерч, здатний змести рід людський з лиця Землі". ; Учасники мітингу рішуче висловились за припинення ядерних випробувань.
Обурення в українських трудівників викликала нерозумна політика адміні-страції С Ш А , я ка не п і дтри мала в а жл и в ої мир олюбної і ніціативи Р а д я н ського уряду на мораторій на ядерні вибухи.
"Я, мати п'ятьох дітей, бабуся крихітного онука, приголомш єна, об у ре на вибух ом у Не ваді, сповіщає у своєму листі в Комітет захисту миру колгоспниця з Полтавщини Ганна Сиволап. — Заявляю: цей. вибух - - виклик світовій громадськості, ображення
заповітних споді ва н ь народів".
Радянські люди вірять, що яде рній катастро ф і м о жна запобігти. Вони не лише сл ова ми, а й своїми ділами борються за мир^ На адресу Ком і т е ту з а X и с ту мир у України надходять тисячі листів, в яких Трудящі республіки сповіщають, що переказали свої грошові внески у Фонд миру.
Ось лист робітників з Кривого Рогу: "Працювати легко і радісно, коли між людьми злагода, дружба. Ми цього прагнемо. І тому під три му є м о ми р о л ю б н і ініці а т иви Рад я нського уряду. Прийміть від нас скромну суму грошей і передайте до Радянського фонду миру". .
Школярів із села Шарівка на КіровоградщиНі спові-щ ають, що на я рмар ку. солідар пості, який вони влаштували, були продані виготовлені ними художні вироби, а виручені гроші вони переказали до Фонду
миру. Волинський поет Володимир Богачук передав на цю благородну справу весь свій авторський гонорар за нову книгу поезій.
Звичайно, грошові внески надходять різні: від одного карбованця до кількох тисяч. Проте головне значення має не сама сума. Фонд — це не тільки "скарбничка миру", що заповнюється карбованцями або доларами, це також схов и ще всіх най кращих людських почуттів і прагнень: добра, щедрості, всечуйності. Одним словом: Фонд миру — це і джерело душі радянської людини.
Д. ПІЛЬЧЕВСЬКИЙ.
УНІКАЛЬНА ВИСТАВКА
Відвідувачі Києво-Печерського історико-культурно-го заповідника мають змогу побачити місце, де пріацював Нестор-літописець, котрий тут, у лаврі, створив «Повість временних літ» — твір, що є основним джерелом наших знань про початкові етапи розвитку Київської Русі. Скульптурне зображення літописця відтворив у наші часи С. Нікітін, мальовані образи літописця залишили древньоруські художники на сторінках старовинних книг, у розписах Володимирсько-то собору в Києві, а також Факсиміле «Повісті», матеріали, шо розповідають про вплив літописця на авторів «Слова о полку Ігоревім» та «Задоншини».
В ПОШУКАХ РЕЛІКВІЇ
Колекцію, що налічує більш як одинадцять тисяч рідкісних видань і рукописів, зібрали співробітники Одеської наукової бібліотеки імені Горького.
Центральне місце в цій колекції посіданзті» пам'ятники слов'янської писемності. Серед них — так звані «Хилан-дарські аркуші», написані «кирилицею» на пергаменті тисячу років тому, майже п'ять століть — вік друкованої старослов'янської книги «Часослов», виданої в Кракові 1491 року. Поруч — «Острозька біблія» Івана Федо-ррва (1581 рік).
В бібліотеці зберігається також 51 інкунабула — пер-шодруковані книги, що виготовлялися з наборних форм до 1501 року. Предмет особливої гордості співробітників — єдиний зареєстрований у книгосховищах світу примірник трактата про нотаріальне право, виданий 1479 року в Італії.
Ще нерозпізнані книги старовинних видань можуть бути і в особистих зібраннях книголюбів та колекціонерів. Пошук книг-реліквій триває.
Світ заговорив про невеличкий Сурінам — застис-нуту на Атлантичному узбережжі Америки між Гайаною і Французькою Гвіаною країну, яка тривалий час залишалася колонією Голландії. Його незалежність була*'проголошена щойно в 1975 році. Голландія, залишаючи Сурінам, застосувала так званий англійський прийом, тобто зв'язала молоду державу з собою допомогою у розмірі 100 мільйонів доларів у рік.
Завдяки згаданій економіч^ ній допомозі національний доход у Сурінамі був одним з найвищих серед країн, що розвиваються. Столиця країни — Гїарамарібо — яка за висловом туристів нагадує Голландію в мініатюрі, візуально справляла враження справді багатого міста. Однак у затишних вуличках, у будинках з черепичними дахами наростали проблеми, виходу з яких не знаходила місцева буржуазія — найбільш зв'язана своїми інтере- _ сами з голландцями. Расова та етнічна розрізненість — у Сурінамі при населенні 400 тисяч Чоловік живуть нащадки виходців з Індії, Африки, Індонезії, Китаю та Європи — безробіття, корупція , масова еміграція призвели до так званого «перевороту сержантів». 25 лютого 1980 року влада в країні перейшла л в руки ЗО-літнього тоді сержанта Д. Боутерсе і Групи його однодумців.
З цього часу розвиток Сурінаму пішов новим шляхом — на досягнення повної національної незалежності. За '„ минулі роки новий режим зробив для населення дуже багато — передусім у 10 разів спорудив більше будинків і шосейних доріг, ніж за такий самий час попередній уряд. Зміцнив систему планування, соціального страхування та охорони здоров'я. Провів загальнонаціональну кампанію «Альфа», спрямовану на ліквідацію неграмотності. Створив Масову громадську організацію «Рух 25 лютого», народну міліцію.
Проте нова влада з самого початку зустрілася з опозицією в середині країни і різкою протидією з боку Голландії та США, котрі досі володіють великими акціями бокситових підприємств^ які дають 80 проц. експортних прибутків країни. Антиурядові змови, терористичні акти, врешті припинення економічної ДОПОМОГИ з боку Голландії, а також дискреди-таційна кампанія режиму в засобах масової інформації Заходу привели Сурінам до значних фінансових труднощів.
У пошутсах виходу військово-революційний режим Бо-
утерсе почав ще у 1983 році вести діалог з трьома традиційними буржуазними партіями Сурінаму, створеними на етнічній основі. Це в листопаді 1985 року призвело до укладення угоди, за якою ці партії ввійшли до вищої консультаційної ради, оголошеної потім верховним політичним органом і дістали право брати участь у вирішенні державних питань. Боутерсе намагався розширити соціальну базу уряду і мобілізувати сили на подолання труднощів. Були надії, що його співробітництво з політичними партіями позитивно вплине на уряд Голландії і сурінамську еміграцію, що могло б сприяти відновленню фінансової допомоги, зокрема з боку колишньої Метрополії.
Однак Голландія і США хотіли більшого — зміни політичної орієнтації і політики .режиму взагалі. Напад у 1986 році невідомої групи на гарнізон сурінамської армії у містечку Альбіна поклав початок підривним операціям у всій країні. Напади на гарнізони і мирне населення, висадження в повітря електростанції, вбивства поліцейських, порушення тран-:спорту викликали хаос і дезорганізували життя в країні; Прямий збиток, завданий Сурінаму, перевищує 75 мільйонів доларів. 7
Національна військова рада Сурінаму підготовляє нову конституцію, над проектом якої працювали і буржуазні партії. Після прийняття її шляхом референдуму планується провести парламентські вибори. Чи це призведе до стабілізації внутрішнього життя у цій невеличкій країні — ніхто сьогодні не спроможний сказати.
(«Наше слово», Варшава).
НЕ ЗМОГЛИ ЗУПИНИТИСЬ
Зімбабвійський фермер Роджер Девіс тривалий час не міг зрозуміти, що відбувається з його віскі. Раз на місяць він їздив у місто, купував про всяк випадок пляшку і ставив її у шафу. Після цього горілка починала підозріло швидко випаровуватись. Довго фермер не міг збагнути, в чому річ. І от одного разу, зайшовши на кухню, він виявив там... трьох мавп-бабуїнів, які міцно спали. Всі вони були п'яні як чіп. Поряд валялася порожня пляЩка. Мабуть, мавпи, котрі довго дурили фермера, перетворилися на алкоголи-ків і того разу не змогли вчасно зупинитись. Цікаво; що всі три мавпи-п'яниці — чоловічої статі.