І торінма Ь
Вислухавши рапорт сер« жанта, капітаїг Вейн звер^ нувся до новобранців, що сиділи за столами учбово-» го класу у військовому га-» борі Форт Міде (США).
— Ну, гак що ви вивчали на попередніх лекціях?
Єфрейтор Кертін підхо-пяься з стільця:
— На попередніх лекціях, сер капітан, ми займались антикомунізмом.. .
— А чим саме конкретно? — зацікавився офіцер.
— Нам розповідали^ — ОІ) а во до повів є ф ре й то р, - що воно таке революція і на ц і о н а л ь гі о- в и з вол ь-ний рух ...
— Ну і як?
— Ми ше тільки теоретично вивчали, як слід цей наїїіонально-ви-іволь-нмй рух і різні революції обробляти ч автомата ..
— З автомата?! — ба-д 1 () ро X и X и к н у в к а п іта н.
— Еіе ж, — підтакнув
еф|)ЄЙГОр.
— Молодець! — зали-иіинся задоволевий відпол кідліо офінер. — Одразу ниднОі шо це ви засвоїли дп6ряче; Революцію і на-
11 і о н а л ь н о - в и зв ол ь н и й р у х
Понеділок, 16 грудня 1968 р4
ІМіжнародний фейлетон]
тільки й треба, шо з автомата ... А тепер ми займемося з вами вакуумом:. ..
Капітан погортав журнал.
— Давайте пригадаємо, шо таке вакуум, і наведіть мені .кожен приклад. Рядовий Портер. Що таке вакуум?
Білявий солдатик, ви-п'ятивши груди, розгубле-,но забурмотів:
— Вакуум, сер капітан, це порожнява ...
— Точніше, Портере, — суворо подивився Вейн на солдата.
— Точніше, сер капітан, ^відрубав новобр а нень, — це буде ні те ні се!
— Портер, —розсердився- офіпер, — ви можете мені навести приклад, коли € вакуум, а коли його немає?
— Можу, сер капітан, ^ закліпав білими віями солдат — Ось наприклад, Саудівська Аравія. Раніше англійські колонізато-
ри хазяйнували^ в цій кра* їні; потім їм дали там сту* сана, утворився націо-» нально-визвольний ваку+ ум. Але наші нафтові ком-» панії "Стандарт ойл ком-пані оф Каліфорнія" і *Тексас компані'' провели економічну експансію, і знову там вакууму ие ста^ ло...
— Сідайте, Портер! Ви бовдур ... — капітан гріз-но подивився на іншого солдата. — Давайте ви, Джеферсоне! Тільки не меліть дурниць!
— Вакуум, сер капітан, — почав здоровань Дже-ферсон, — € Конго. Були та м бельгійські кол о н і з а -тори, а тепер немає. Та скоро там вакууму теж не буде, бо вже розпоча.'іи свою діяльність в Конго Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) й американські фірми.. ,
Не дослухавши солда* та; капітан загрюкав ку-» лаком по столу:
—- Дурепи! Тюхтії! Ба« ранячі голови! — репету* вав він. — Що ви мелетеї Ви що, не можете привести більш розумного прн^ кладу?І Хто бажає добро'»^ вільно!? — скрипнув ка-* пітан зубами.
— Я, — вгору потяглась
рука молодого солдата Вайтгеда.
— Ол райті — зрадів офіцер. — Нарешті на о-тару баранів знайшлась розумна людина. Рубай-' те, мій друже, і щоб у вас було вері, вері гуд! Пояс-» ніть цим дурним пенькам, коли буває вакуум і коли ні.. .
— Слухаюсь, сер, — виструнчився довгий, як жердина, Вайтгед. — Вакуум — це шось таке, що неможливо взяти в руки, бо його нема. Оце й є вакуум. Зайве з нього завжди в и ш товху еться р і з н и-ми засобами ... Колись у В 'є ти а м і с ид іл и фр а нцу-зи як у колонії, і вакууму суверенності там не було. Потім їх у 1954 році виштовхнули через ту дірку, яка називається Дьєнб'ен-фу, і виник там вакуум.
Коли ж прийшли у ПІВ4
денний В'єтнам американ* ські солдати, його знову не. стало. Зараз нашого брата там більше як пів4 мільйона. А коли виже-» нуть і нас, там знову утвоч риться вільний вакуум ..«
— Ви осел! — зарепе« тував на нього офіцер. Що ви мені мелете про кийсь там вакуум на А-» рабському Сході, чи то в Азії або в Африці! Це ж політика! А мені треба від вас технічний вакуумі То й, шо в р а д і ол а м п а х. Про котрий вам треба добре з на ти я к радиста м морської піхоти. Дурні ви і недотепи! Хто вам позабивав памороки, що ви все на світі переплутали?
З стільця підскочив сері жант.
— Не звольте, сер ка-< пітан, гніватися, — заторохтів він. —:На попередній лекції, яку проводив майор Джордж, він нам весь час втокмачував, шо всюди, де втрачають по*» зиції колоніальні держав ви: Англія, Іспанія, Франція. Бельгія, Португалія,
ІПродовження на ст. 13|
Азіз ДСІН
ІСатиричне оповідання] (Закінчення)
•ФИБОГРАД"
Наш спеціальний кореспондент із міста... повідомляє: учора в цьому місті випав із неба тунець. Кожна рибина важила шість-сім кілограмів і була начинена сандвічами з шинкою. Цей *-рибо-град" тривав близько двох годин і завдав великої шкоди садовині та городині. Гадають, що якби "рибоград" тривав і досі, цього року; можливо, був би голод. Алє Ми можемо з радістю всіх запевнити, шокомТіетентні органи, аби врятуватися від таких дощів, бу-« дуватимуть у повітрі сажалки'*.
Нарешті я знайшов вихід. В газету я посилав усякі нісенітниці: якийсь дядько брикнув лошицю, якась молодиця народила жа-» беня і т. д.
Із моїх повідомлень виходило, шо в нашому вілайєті люди й тварини народжують; шось ненормальне. Корови теляться лошатами з вісьмома головами й двома хвостами, а жінки приводять ие-бачених досі дивовижних істот — напівбуйводів-напівверблюдів. У
всьому вілайєті ие зосталося жодної душі, чий родовід я 6 не змінив, я писав, що одна шістде-сятил ітня ж і нка мала шестеро дітей і Тридцятеро онуків, і тільки коли вона померла і її стали об-мивати, то побачили, Шо вона була цнотлива: Щодня я писав по одному допису, і в кожному з них про щось страшне. Куди тільки не піду, бачу все скрізь гидотне та соромітне. І коли Ви. десь про^ читаєте, шо в небо знялася якась установа або кудись щезло якесь бюро, то все це понаписував я. Щотижня до нашого вілрйєту прилітав хто-небудь із Марс^. і всю мою писанину газети подава-» ли на першій сторінці. І мені зов-» сім не важко було оце все ВИДУ" мувати. Певно, що тому, хто не розуміється в газетярстві, важко буде щось придумати. Я роблю це так. Випиваю пляшку окови^ тої, а потім починаю курити ци-» гарки з гашишом. Три цигарки
й до мене приходить натхнення.
Тепіф я живу на свій заробіток, бо батькову крамничку про-* гайнував уже давно. Правда,
спочатку я писав майже безплатно, газета платила мені по 'ятле-сят курушів за один, сантиметр допису. Потім стали давати по лірі, по дві, а той по п'ять. І раП". том одна газета заііропонувала
мені десять лір. Не встиг я ПОіО-
литись, як інша дала двадцять. Двадцять лір — це вже гроші немалі. Завдяки моїм дописам ти^ раж газети почав зростати.
Тільки наші читачі ласі на витівки, н а че ті мавпи. Н а й ці к а в і-» ші, найнеймовірніші статті їм помалу почали обридати. Щодня вони хочуть читати таке, щоб аж очі на лоба полізли з подиву. Спочатку ти пишеш, що чоловік за ду ш и в с вою д ру ж и н у м оту з-кою. І не доведи гослоди налйса-ти таке вдруге —ніхто й уваги не зверне. Тепер треба писати, шо він порубав її на шматки. І до цього теж звикаїоть... Тоді пишеш- шо він перекрутив усе м'ясо на машинці. А вдруге- напишеш — одразу ж чуєш: -
— Пхе, таке ж уже було. Нікого дивного. Пишуть усякі нісенітниці.
Вигадувати можна без кінця-краю. Але скільки б ти не вига-. дував, читачевівсе обридатиме. І тому мені провели додому телефон, щоб вчасно попереджати мене -— пора присилати **ще цікавіші, ще неймовірніші новини".
Мій авторитет дедалі зростав, усі.ставилися до мене з пошаною. Куди не піду — двері навстіж і місце на покуті/Я знаю, що мене не люблять, а бояться й поза очі, мабуть, проклинають. Зна-
ют ь. І!.о КОЛ ймене р03гн і вати, то будуть непереливки. І хай потім удаються до спростовання. Огуді, хоч вона й видумана, повірять усі, а хто повірить твоєму спростованню? Усі це знають, отож і бояться мене й шанують.
У той день, коли я послав до газети кореспонденцію про те, Н]о шестирічна дівчинка затягла в гори жон ато го три д ця ти р і ч н ого чоловіка, а сімдесятилітня бабу* ся запопала десятирічного хлопчика й зачинила його в хаті, до нас у вілайєт прибула одна висо-» коповажна особа. Я дуже шану-* вав цю особу й написати про неї щ'ось та ке, що го д илос я б дл я 11 а*» шої газети, не випадало. Тоді я вирішив уперше в житті написати правду. В газеті не наважилися знехтувати цією кореспонденцією, бо я був відомий газетяр і мав сорок років стажу. Я написав усе широ, що діється в нашій країні, що говорять люди про партійні справи, геть про все, без крапли-« ни брехні. І того ж таки дня, ко< ли вийшла газета, мене за те, що я вперше написав правдиву корес^ понденцію, заарештували. Тепер я у в 'я з н и ц і. В и, м а буть, бачили в газетах мою фотографію з під-писом:"Обстрижений борець за демократію у в'язниці'\
Так я відмовився від свого фа-» ху, зате став борцем за демократію, що для газетяра конче, потрібне і чим я стільки часу нехтував. То ж постараюся тепер надолужити згаяне.
З турецької переклав Грицько ХАЛИМОНЕНКО.