СТОРІНКА 8
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
Понеділок, 14 вересня 1987 р.
Перебування делегації артистів
з України в Канаді
Понад три тижні в серпні цього року в Канаді перебувала делегація митців з України ^ делегація Товариства «Україна». Вона з вели-. ким успіхом виступала на «Фольклорамі», в павільйоні «Львів», у Вінніпегу, побувала у Дауфині, у Виндзорі, Гемилтоні і в Торонто. Делегацію очолював заступник голови Правлінням Товариства «Україна» С. Ю. Лазеб-ник. В її складі були: соліст Львівського театру опери і балету ім. Івана Франка Ігор Кушплер; співачка-артистка ■ Київського театру естради Лідія Михайленко і соліст відомого львівського вокально-інструментального ансамблю «Ватра» Мар'ян Шуневич. Це був цей самий склад делегації митців з України, яка з прекрасним успіхом виступала на «Фолькло-рамі» у Вінніпегу минулого року, з їх виступів народилося тріо.
В часі перебування в Торонто голова делегації Станіслав Лазебник дав для газе-ти«Життя і слово» інтерв'ю, в якому розповів про перебування делегації в Канаді, яка представляла тут багате ми^ стецтво України.
Наша делегація, делегація Товариства «Україна», сказав Сганіспав Лазебник, вдруге підряд брала участь в етнічному мистецькому фестивалі «Фольклорама» у Вінніпегу. Ми одержали, як і попереднього року, запрошення від мера міста Вінніпега Вильяма Норрі. від Вінніпег-ської Ради народного мистецтва» також від Товариства об'єднаних українських ка^; надців і Робітничого запомо-гового товариства.
Оскільки артисти вдруге підряд виступали у Вінніпегу, ми мали вже багато добрих : приятелів і знайомих серед представників різних етнічних групу які населяють місто Вінніпег, а найбільше серед українців.
Перед «Фольклорамою» ми мали намір поїхати до Дауфина, де відбувався Національний український фестиваль, і ми цей намір здійснили, побачили цей фести^ валь. Він викликав у нас суперечливі враження. Добре було, шо на цьому фестивалі була представлена українська культура. Були представлені зразки української культури, українських народних звичаїв, традицій, українсь- -кого народного прикладного мистецтва, навіть української кухні. Все це свідчило-про те, що українська етнічна група прагне зберегти українські традиції — і в галузі (мистецтва, і в галузі побуту, /в галузі народних звичаїв в
Делегація МИТЦІВ Товариства "Україна" коло пам'ятника Т. Г.Шевченку в Палермо.
Канаді.
Разом з тим ми бачили на цьому фестивалі виступи самодіяльних мистецьких колективів з Канади і вокально-інструментальної групи з Сполучених Штатів Америки. Нашим артистам, які є професіоналами, найбільше сподобався виступ ансамблю «Русалка» з Вінніпегу. Багато танців, які вони виконували, були поставлені українськими хореографами, частина танців просто була запозичена з виступів Державного українського народного хору ім. Г. Верьовки в Канаді. І це добре, що спілкування ансамблю з великими професійними колективами з України дає добрі наслідки. Ці наслідки видно було на сцені в Дауфині ^ на сцені музею «Українське се-
ло».
Хотів би сказати, що дуже красива місцевість у Дауфині і вдало вибраний амфітеатр, збудована сцена для виступу митців, добра акустика, чудові краєвиди, які нагадують західну частину України, і можна сказати, що і центральну частину України. Українці становлять більшість населення в Дауфині і околиці.
В Дауфині ми мали безліч цікавих зустрічей і розмов, які зводились в основному до того: ось ви митці з України приїхали, ми хотіли б вас почути, чому ви не виступаєте?
Ми не виступали тільки через те, що напередодні фестивалю ми не одержали офіційного запрошення виступити на сцені Дауфина.
Артисти з України виступають на Робітничому фестивалі в Палермо. Зл^ва направо: Ігор Кушплер, Лідія
Михайленко, Мар'ян Шуневич. (Фото М. Гринчишииа).
Наші митці шкодують, що вони не змогли познайомити відвідувачів фестивалю у Дауфині, а це були люди, які приїхали з різних місцевостей Канади, США, що не змогли познайомити їх з музично-пісенною культурою Радянської України і, що вони приїхали просто тільки як глядачі і спостерігачі цього фестивалю, про який багато мені особисто довелось читати і чути і в Канаді і за її межами.
Багато розмов зводилось також до того, що люди, які були нашими розмовниками, вірили, що в майбутньому все-таки зрушиться лід недовір'я, лід боязні до представників української культури, які приїздять до Канади, показують тут українську культуру і мистецтво. Підсумком цих багатьох бажань громадян Дауфина і гостей на фестивалі було інтерв'ю в дау-финській місцевій газеті — «Дауфин гералд» і заява —^ редакційна з приводу того, що Дауфинський Національний фестивальний комітет втратив добру нагоду використати артистів з України, щоб вони виступили на фестивалі.
Ну, це справа фестивального комітету. Українська пісня, яка перелітає через океан до Канади, звучатиме, звучить і буде звучати, незалежно від того, чи буде вона представлена на дауфинсьг кому фестивалі, чи не буде. Дауфинський фестиваль далеко не представляє все мистецтво, культуру українців,, які населяють Канаду. ^
Потім в нас під час перебування у Вінніпегу відбулося багато цікавих зустрічей, було багато цікавих спостережень. Ми відвідали декілька місцевостей, до яких майже 100 років тому прибули перші українські поселенці з Східної Галичини, знайомилися з тим, як вони освоювали дику землю ^ будували дороги і залізниці, розробляли чудові фермерські господарства. Вони викорчовували хащі непрохідні і засівали землю доброю, врожайною канадською пшеницею. Нині тут видніють широкі врожайні поля, високороз-винені фермерські господарства. Ми бачили в місцевостях Гардентон, Байта, Тол-стой багато українських людей — буковинців, зустрічалися і розмовляли з ними. В Гардейтоні ми побували на кладовищі і побачили скіль-, ки тут поховано українців — тих перших українських піонерів, які ступили на канадську землю. Нам розповіли, що саме в цій місцевості мабуть починається історія українських поселень в Канаді. Це було для нас дуже хвилююче. В нашій делегації є двоє львів'ян — Ігор Кушплер і Мар'ян Шуневич, які
походять саме з Львівської області, і багато земляків ^іких майже сто років і пізніше виїхали на заробітки до Канади і тут вже полягли навічно в канадській землі. Це були дуже хвилюючі бесіди, хвилюючі знайомства з цією місцевістю.
Цього разу ми мали можливість значно ширше познайомитися з різними галуг зями життя Канади з допомогою наших друзів з мані-тобського Провінціального комітету ТОУК; у Вінніпегу, з допомогою друзів ГВК РЗТ. Наприклад, ми мали можливість познайомитися з життям фермерів у місцевості Фишер Бренч, — 120 кілометрів на північ від Вінніпегу, де ми побували в хаг ті фермера, оглянули його поля, почули чим він радіє і що йому болить, які в нього є проблеми, і виступили в нього в хаті перед його великою родиною, трудолюбивою родиною, з невеличким концертом, розповіли йому про Україну, про наше товариство «Україна», про наші дружні і давні зв'язки з Товариством об'єднаних українських канадців і Робітничим запомоговим товариством.
Ми ^ виступили з концертом у Фишер Бренч, на який прибули фермери з своїми сім'ями, жителі містечка. Це була для них велика культурна подія. Вони тепло вітали українських артистів, говорили, що це мабуть вперше до них прибули артисти з Радянського Союзу. Перед концертом і після у концерту велись з нами дружні розмови, було багато запитань. Люди запитували про життя на Україні, про перебудову і заходи для прискорення економічного розвитку. І звучали пісні — українські і англійські та італійською мовою.
9 серпня почалась «Фольклорама» у Вінніпегу. Ми мали побоювання, що оскільки ми вдруге в такому складі прибули на цей фестиваль етнічних груп, то можливо людей прийде менше на наші виступи, бо може дехто сказати, що ми вже чули цих артистів. Але виявилось навпаки. Саме через те, що цих артистів вже чули, на «Фольк-лораму» до ; павільйону «Львів» прийшло значно більше людей, як заявили його господарі, ніж попереднього року, тому, що люди чули про цих артистів і саме йшли, щоб почути Ігоря Кушплера, Мар'яна Шуне-вича і Лідію Михайленко.
Артисти привезли абсолютно нову програму, яка складалася зхучасних і народних українських пісень, старовинних пісень, зокрема, цілої серії старовинних козацьких пісень на- У країні, які народились ще в ХУІІ-ХУІІІ століттях. Були використані під