Понеділок, 21 квітня 1969 р.
ЖИТТЯ І СЛОВО"
Сторінко 11
ЧЕСНА, ЩИРА І ПРАЦЬОВИТА ЛЮДИНА
(ДО 95-Р1ЧЧЯ МАКСИМА КАРПИНКИ)
Чи то на зборах Това-   тут познайомився з Вікто<
риства Об'єднаних Українських Канадців, чи на зборах Робітничого Запомо-гового Товариства в Українському Робітничому Домі у Вінніпегу серед членів ви часто запримітите старшу людину, яка уважно прислухається до промовця або дискусії.
Це — Максим Карпинк^. Йому на 24 квітня мине' 95 років! Незважаючи на свій вік, він цікавиться міжнародними подіями, цікавиться канадськими подіями, цікавиться всім тим. Що відбувається в ТОУК і РЗТ, яких він є довголітнім членом.
Шлях, яким дотепер пройшов Максим Карпин-ка, був нелегким, хоч дуже багатим. Життя, яке він прожив, було не солодким, хоч дуже цікавим.
Народився Максим Петрович Карпинка 24 квітня 1874 року в селі Полове, идо зараз є в Радехів-ському районі, Львівської області, УРСР. Син бать-ків-селян. З 14 року життя допомагав батькам в щоденній роботі. Хоч закінчив лише народну- школу, вЦявляв великі здібності, особливо відзначався каліграфією. До речі, він ще й досі зберігає шкільне свідоцтво; на якому лише один предмет значитьг ся *'добре", всі інші — *'дуже добре".
з 1901 по 1911 рік він працював сільським писарем. За десять років служби він добре придивився до життя простого народу, вивчив життєві проблеми своїх односельців, бачив щоденну кривду, яку заподіювала людям австро-угорська адміністрація. Це була для нього велика школа, яка мала чималий вплив на його подальшу долю, на той шлях, який він згодом вибрав.
Хоч він був писарем і, здавалось, його життя мо-глої бути кращим, ніж будь-якого селянина, він не міг вдержати на своєму заробітку дружину Па-раньку, дочок Іву. Юлію, синів Теофіля, Євгена і Мирослава. Він вирішив шукати щастя за океаном — у Канаді.
Прибувши до Канади 1911 року, він зразу поселився у Британській Колумбії в місцевості Елко, працював робітником в трачці. Тут працював три роки аж до світової війни. Переїхав   до   Вінніпегу і
ром Гладиком — діячем москвофільського руху. В 1915 році працював адміністратором газети "Русс-кій народ" і водночас заробляв на життя в Кеней-діан Пасифік Рейлвей.
МАКСИМ КАРПИНКА, член ТОУК і РЗТ у Вінніпегу, якому цього тижня
минає 95 років життя.
Уже тоді .Максим Карпинка цікавиться СОЦіПЛЬ-но-екоіюмічними проблемами і, соціалістичмилпі ідеями. Він розпоь^лає: ^'Однієї неділі я ішов до церкви, другої — па лекції, які виголошували соціалістичні діячі". Особливо зачастішав він до Українського Робітничого Дому уже в перших 1920-х роках.
У 1924 році він прийшов до переконання, що його місце серед організованих робітників, тому зірвав з москвофільством і вступив до Робітничого Запомогового Товариства, згодом до Товариства Український Робітпичо-Фармерський Дім.
Заробляючи в СПР, він постійно допомагав сім'ї, бо розумів свій батьківський обов'язок. Потім він спровадив своїх дочок до Канади — Іву 1923 року, Юлію 1925 року, дружину і синів в 1927 році. Отже, прибула вся його сім'я, яка за його добрим прикладом приєдналася до українського прогресивного руху.   Для усіх
них Український Робітничий Дім став рідним, в якому їх завжди можна було бачити.
І так минали роки за роками... Максим Карпинка своєю участю в РЗТ і ТУРФДім (тепер в ТОУК), своєю щирою і щедроюі працею в користь української прогресивної преси, здобув собі широку популярність і повагу серед української громадськості не тільки у Вінніпегу, але його знають і по цілій Канаді.
Йому 95 років! Різно було на його шляху і в його житті. Однак він далі оптимістичний, говірливий, допитливий. Він цікавиться життям — адже він великий життєлюб і це дає йому наснагу і бадьорість.
У його славний ювілей бажаємо йому міцного здоров'я і багато (так — багато) років життя!
Петро КРАВЧУК.
П, С. ^' зв'язку з своїм 95-річчям Максим Карпинка пожертвував із своєї пенсії $95 на Український Робітничий Дім у Вінніпегу, $10 на МузеГі Івана Франка у Вііпппегу, $10 на Музей Тараса Шевченка в Палермо, $10 на ''Життя і Слово" і $10 на "Юкраї-ніан Кенейдіан". Разом — $135.
Це ще один приклад з того, як любить і шанує Максим Карпинка свої прогресивні організації і пресу.
П. К.
НА ОДНОМУ ПРИЙОМІ в УРДОМІ в ПОЙНТ ДОГЛЕС
у-
Ефектні заголовки
Зайшла суперечка :іро заголовки творів. Хтось із присутніх зауважив, шо ефектний заголовок вирішує успіх книжки, а Фрапко не надає цьому значення.
— Ефектні заголовки справді допомагають багатьом письменникам, —-в і дпові в він. — За головок — єдина річ, яка залишається в пам'яті читачів від їхніх творів.
ЗАЛИШИВ У СВОЄМУ ЗАПОВІТІ $50 НА ДОБРОДІЙНІ ЦІЛІ
Михайло Паладійчук з
Торонто, який помер в 1968 році, у своєму-заповіті залишив $25 на Музіей Івана Франка і $25 на Українську дитячу кемпу в Палермо', Онтеріо.
Виконавці заповіту М. Паладійчука виконали його бажання і передали по-
вище згаданий фонд до музею і до Кемпового комітету.
Увічнюється ім'я М. Паладійчука записом у пам'ятній книзі в Музею Ів. Франка у Вінніпегу і на' Українській дитячій кем-' пі в Палермо. С. ДОБРОВОЛЬСЬКИИ.
Вінніпег, Май. За ініціативою заряду чоловічого відділу ТОУК рішено було влаштувати в Українському Робітничому Домі прийом на честь працівниць, які трудяться в кухні. Такий прийом відбувся 25 березня. На жаль, не всі товаришки, які працюють в кухні, прибули на цей прийом. Але було поважне, число членів і членкинь наших відділів ТОУК і РЗТ.
Секретар заряду чоловічого відділу ТОУК Микола Липка розказав зібраним, як товаришки и;иро працюють і зробив підсумки, скільки вони своєю працею здобули грошей на різні організаційні потреби.
Відмітили працю това-риніок Григорій Васечко і Тсодот. Лопушанський, подякували їм за їх труд і за їх старання, щоб ми свої квоти виконували.
Голова заряду жіночого ві.тділу ТО^'К Палі Гилко виголосила на честь иа-иіих працівниць дуже гарну промову. Вона між іншим сказала, то хоч ми вже усі в старшому віці, але духом молоді і з молодечим запалом виконуємо в організації наші о-бов'язки.
На нашому прийомі були гості з Торонто: Іван Д у б н о, к о л и ш ні й н а ш учитель, секретар КВК ТОУК Петро Прокопчак і редактор "Життя і Слова" Петро Кравчук. Вони дали признання нашим товаришкам і взагалі всім працівникам у Пойнт Доглес.
Тоді у Вінніпегу був головний редактор *'Життя і Слова" Микола Гринчи-шин. Жаль, що він не міг бути присутнім на нашому прийомі. Я його знаю з малої дитини, бо ми колись були собі сусідами в
Лист в редакцію
Вінніпег, Ман. — Недавно в нашому Клубі українських літніх громадян у Вінніпегу відбулося відзначення роковин народження кількох членів членкинь, в тому числі і нашої старенької і довголітньої членкині ТОУК і РЗТ Анастасії Грицюк. У-сім іменинникам бажаю доброго здоров'я і прожити ще багато років. Зокрема вітаю і поздоровляю з роковинами нашу найстаршу членкиню Ана-стасію Грицюк.
Анна КУХАРЧУК.
Арборг, Ман. Він ще з молодих літ почав брати у-часть в громадській праці, на сцені і в політиці. Вже тоді говорили наші люди, що молодий Гринчишин — здібна людина. Він умів приязно до всіх заговорити і цим здобував собі прихильність від багатьох наших людей.
Ми, членкині ТОУК _ в Пойнт Доглес, сходимося кожного понеділка, робимо голубці і пироги (вареники). В праці і пожартуємо, але свою роботу в користь організації виконуємо. Кожної суботи в. нашому УРДомі відбуваються забави. На забави приходить поважне число людей. А де є наші люди, то там і пироги повинні бути. А щоб вони були, треба нам потрудитися. І ми трудимося.
Згадаю 'Марію Виноградову. Знаю її ще від 1923 • року. В молодих роках вона щиро працювала. Вона, щ^ й тепер працює по своїй змозі. За це їй належиться наша щира подяка.
Була у нас щира і віддана працівниця Анна Коз-моляк. Але підкралася до неї слабість, наступила смерть — і не стало між нами доброї товаришки. Вічна їй пам'ять!      . . >
Всі наші працівниці заслуговують на незнання і подяку. Добре слово, сказане про нас і нашу працю на прийомі 25 березня, було для нас і признанням і подякою.
Додати треба ще й те, що ми далі будемо щиро працювати в користь нашого культурно-освітнього товариства. Доложи-мо всіх старань, щоб квота в організаційній кампанії ТОУК була виконана. Марія КЕНДИФОРА, колишня ЗНАК,
Арабські ночі(
А. Кримський умовляв Франка вивчати арабську мову:'
— При вашому великому інтересі до арабських казок і при ваших філологічних здібностях вам піде це не тяжко. У нас немає нікого, хто міг би перекласти з оригіналу "Тисяча й одна.ніч".
— Мій дорогий друже! — відповів Франко. — Я не можу дати собі ради з моїми власними ночами, а ви хочете дати мені.ще ти-
сячу арабських.