Понеділок, зо червня^969 р.
"ЖИТТЯ І слова"
Сторінка II
ХОЧУ ПОВЕРНУТИСЯ в своє РІДНЕ СЕЛО
ВІТАЄМО І ПОЗДОРОВЛЯЄМО
Степан Падик з К'обалт, Онт., побував у минулому році в своєму рідному селі на Україні — у Виписках на Львівщині. Газета Перемишляиського ра-йв»у "Перемогії" в номері за 5 листопада __помістила його розповідь п. н. "Не те зараз село ... " На бажання С, Падика передруко-вусмо його розповідь із згаданої газети.
« Ф ЦЕ
їхав я на автомашині в рідне село, в якому не був вже сорок два роки. Проїздив селами. Знайомі назви, а сіл не впізнаю, хоч на табличках читаю їх назви. Майже всюди нові будинки. Навіть ті, що років .десять тому збудоваиі. виглядають так, ніби вчора вселилися в дім люди. Сади з пожовклим листям навіяли на мене спомин. І згадав я весну 1927 року, коли від'їздив у невідому мені Канаду.
Пани і злидні, злидні і пани. Отаким було моє життя. Таким воно було в більшості моїх односель-чан. Хатки з прогнилою стріхою, лампи, глиною мазана підлога,, на якій Ми спали на соломі. А білий хліб мали змогу їсти тільки У великі релігійні свята. Тоді куштували і ковбасу, та ніколи не їли їх досхочу.
Був я тоді молодим і міцним, а принести достаток Ь хату не міг. Жив, як та собака, прив'язана на ланцюгу, її дратували до того часу, поки не обірвалася. Штраф за штрафом сплачували односельчани: то корова не туди пішла, то соба ка не так загавкав — і вже штраф.
Помер батько. І в нас не було грошей, щоб заплатити за поділ майна (отих злиднів) між дітьми. Та так і не дзвеніли гроші в кишенях бідняків.. .
А там, в далекій Кана*
ді, будували міста, заво-» ди, розводили великі фар«
ми. Вербувальники роз-» хвалювали той край, пока* вуючи фотографії україн^ ців, котрі раніше виїха«» у ли туди. 'Тим і приваблюсь вали бідняків. Багато виїхало'нашиХ людей в ту Канаду. І я подався. Залишив вагітну жінку і ма-« лого сина, і поїхав у краї-» ну, про яку тільки чув .. -Під'їздили До Виписок, Я побачив село молодим. Як і всюди, тут теж бач гато нових будинків. Дім,
в якому живе моя дружи-» на, великий. Багато гостей, рідні, знайомі, сусіди. Питають, чи сподобалось мені тут. А я і відповідаю, їм, що у вас тут краще, бо будуєте ви своє життя, працюєте не тільки за гроші, а для людей. І тому ви щасливіші.
А я сорок два роки працював на різних роботах у Канаді. Нас напочатку свої люди називали -чор-ними.^ Бо приїхали N14 майже голі й босі, а робити доводилось тяжко. Підневільна   то була робота,
бо за спиною стояв наглядач і підганяв. А за роботу одержував я мало. Десять доларів на місяць. Ні хвилини не давали спочинку: робити, робити...
Настала криза. Залишився без роботи і без житла. Прогресивні робітничі союзи почали боротьбу за поліпшення нашого становища. Демонстра ції протесту. Пішли нам на уступки багатії: двічі на день ми вже одерж^^али їжу і дістали в бараках притулок на ніч.
Працював на шахтах, доїв корів, у Південній Канаді будував аеродром, працював у районі вічної мерзлоти ... Часто згадував про рідне село. Як
живуть там? Не про все дізнаєшся з листів, а Ук-раї н а да л е ко в і д К а н а д и. Та й різні балачки ходили, мовляв, погано люди живуть. П ісл я в і йн и багато приїхало таких, шо повтікали звідси. А націоналісти   завжди .говорять
протилежне. А тепер, коли я на власні очі все побачив, то не вірю їх брехні, жодному слову не вірю.
І ось я на Україні. Мріяв побувати на батьківщині, і моя мрія збулась. Побував у Києві, у Львові і в своєму рідному селі Виписки. Обійми і сльози. Майже всіх рідних і знайомих застав я в живих. Розповідають про життя. Всі вони живуть добре, у нових хороших будинках.,. Мають хліб і до хліба. Заможно живуть мої односельчани. Великі зміни сталися за останні роки, за роки Радянської влади. Колишній мій сусід Василь Байовський розповідає, як він добре живе тепер, про людей^ про село і колгосп, у всіх ша-» слива доля, достаток прийшов у сім'ї колишніх наймитів.
Я радий,   що приїхав
—сюди. На власні очі побачив щастя людей. Добре живуть мої родичі. Запитав я одного  свого давнього приятеля:    "А що, коли б тобі  дали землі. скільки~б ти захотів?" Він не   дав   докінчити мені думки і сказав,   що не взяв би, бо то зайвий клопіт.   А колись через неї, через отой   морг поля, я виїхав з рідного краю. • —Захоплює мене розмах будівництва. Скільки збудовано тут  за двадцять два роки! Час невеликий; але люди будують для себе, працюють на себе і тому вони щасливі. Синам моїм нічого   не бракує. Вони просять, щоб я повернувся на Україну. Хоч виховувались без батька, а вийшли в люди і зажил^и так, як і  потрібно жити людям.   Молодший, Михайло, працює електриком на заводі у Львові, а Іван — у лісництві. Краще, ніж я, живуть мої дітц і дружина. Бо живуть вони разом із своїми  людьми, а між своїми жити завжди краще.
Хочу повернутися в своє рідне село. Буду робити все, щоб час мого повернення на батьківщину настав якнайскоріше. Розпо-відатиму своїм канадським друзям про теперішню, сьогоднішню Україну, вільну республіку, де кожен став господарем своєї долі. І немає ніде більшої свободи, як тут —г на Радянській Україні. Степан ПАДИК.
ВОДЯНЕ ОХОЛОДЖЕННЯ
Для підтримання бадьорого стану хірургів, під час важливих і тривалих операцій спеціалісти із Саутгемптона (Англія), виготовили нейлонові костюми з водяним охолод-женням. Надівають їх під звичайний одяг. Інженери зацікавилися цим винаходом і збираються застосувати його на металургійних заводах, у гарячих цехах тощо.
ЕЛЕКТРОННИЙ ПРОТЕЗ
Група шведських і датських спеціалістів сконструювала електр о н н и й протез руки. Він діє з допомогою п'яти передавачів, вживлених у м^язи ампутованої руки. Радіопередавачі надсилають сиг* нали' рухомих м'язів, иііо і проводить у дію іїітучну кінцівку.
Белв'Юі Алта. — Нам було при€мно прочитати в "Житті і Слові" за 2-го червня поздоровлення для Миколи Чачковського з 70-річчям від дня його народження, яке для нього склали працівники редакції, "адміністрації- і друкар-„ ні за підписом головного редактора Миколи Грин-чишина. Палко вітаємо ювіляра, бажаємо йому доброго здоров'я і успіхів у дальшій його праці в редакції, пресовому комі-мітеті і організаційній діяльності торонтон с ь к и X відділів ТОУК і РЗТ на посту кореспондента. При цій нагоді палко вітаємо його дружину Анну Дмитрівну.
Залучаємо $2 на прес-фонд **Життя і Слова".
Марія і Мафтей В АК А ЛЮКИ.
Вінніпег, Ман. — Палко вітаю 70-річний ювілей від дня народження мого кращого друга і товариша Миколи Чачковського. Дякую Вам, товаришу, за те, шо повчили мене, як писати дописи до газети. З Вашою допомогою я опрацював коло 60 дописів до нашої преси. Я.згідний з тов. Гринчишиним, що редагувати дописи — нелегка справа. Бажаю Вам, товаришу, і Вашій дружині Анні доброго здоров'я, енергії і витривалості у дальшій праці.
(Дуже прошу редакцію ''Життя і Слова" надрукувати р газеті це моє вітання до ювілею щирого друга і товариша).
Іван ПАВЛИЧИН.
*        * «
Торонто, Онт. — Вітаємо і поздоровляємо Миколу Чачковського з 70-річчям народження; вітаємо його словами-піснею. Нехай же ця наша пісеньч ка полине на Україну, в рідне село, де молодість відшуміла, де життя цвіло. Нехай же цвіте і увінчається успіхом його 70-річчя і дальші роки труду в редакції нашої газети, бажаємо Вам, товаришу, і Вашій дружині Анні всього найкращого.
Іван І Марія ШИМЧИШИНИ.
Іст Килдонан, Ман. — Коли я прочитав поздоровлення відповідального редактора "Життя і Слова" Миколи Гринчишина для співредактора газети Миколи Чачковського З
приводу 70-річчя від дня йЬго народження, то подумав: чи не закралась помилка в редакції з роками її працівників? Я щойно повернувся з Торонто, говорив з тов. Чачков* ським, аVте про свої роки він не спімнув ані одним слойом. Ніколи б не подумав, що йому вже 70. Аж тут нараз — поздоровлення для М. Чачковського з 70-річчям.
Прийміть і від мене, тов. Чачковський, щирий бра-терський привіт з приводу Вашого 70-річного ю-вілею. Бажаю Вям прожити ще багато років. Також поздоровляю Вашу дружину Анну — сталу помічницю у Вашій праці при газеті і в організаціях
Маркіян ЧАБАН.
ПОДЯКА
Сердечно дякую за теплі вітання, поздоровлення і побажання з приводу 70-річчя від дня мого народження: редакції "Життя і Слова", редакторам "Юк-раїніан Кенейдіан" адміні-страційним і друкарським працівникам Видавництва "Кобзар ", членам КВК ТОУК, Окружно-му комітетові Торонтои-ської округи, Весттороп-тонському клубові, зарядові і зборам членів чоловічого відділу ТОУК та зарядові відділу РЗТ в Торонто/учасникам товариської забави ТОУК в хат) товаришів Мар у щ а к і в, близьким друзям, поодиноким членам і членкиням ТОУК і РЗТ, читачам і до-писувачам нашої преси в Торонто і його передмістях, в Гемилтоні, Монтре-алі, Лашін, Вінніпегу, Іст Килдонан, Алберті, Британській Колумбії і Сполучених Штатах Америки.
Жіночому хорові ТОУК "Берізка" в Гемилтоні сердечно дякую за хвилюючу несподіванку в УРДомі 1 червня — за палкі вітання і побажання щирим словом секретаркою хорового комітету і акордами милозвучної на родної піс^ ні з уст усіх хористок.
'Мішаному хорові РЗТ імені Матвія Поповича в Торонто сердечно дякую за відзначення мого 70-річного ювілею в УРДомі З червня щирим словом головою хорового коміте-ту, піснею усіх хорисітів і хористок, цінним дарунком на пам'ятку..
Микола ЧАЧк0ВСЬКИ№