Сторінка 12
"ЖИТТЯ І СЛОВО
9Л
Понеділок, 25 серпня, 1969 р.
ПАМ'ЯТІ МИХАЙЛА МОКРІЯ
Едмонтон, Алта. — Ді- й інші піонери, такі як Пе-лимося сумною -вісткою тро Кифорз^, Степан Ча-про смерть Михайла Мок- бан З часом всі вони пе-рія — одного зпфшихПреселилнсь до Едмонтону українських піонерів у Ка- і широко розвинули куль-наді, ^одного з-тих- який ^урно-мйстецьку ~ діяль-клав тверді Ііідвалиші^ під-, ність.^т- — ~ "і. укр^№іші:^прогресіівнікор^ ганізації і українську прогресивну пресу.
Ще за молодих років вГн був членом Соціал-Демо-кратичної Партії, Стова-ришення Український Ро-бітінічий Дім, ТУРФДім, РЗТ, майнерської юнії. В організаціях, юнії і Комуністичній Партії Канади брав активну участь.
Він весь час був другом Радянського Союзу від Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Зі смертю Михайла Мо-крія наші організації зазнали великої втрати, дружина Анна і син Аитон переживають велике горе.
Михайло Юрійович- Мокрій народився 28 серпня 1890 року в селі Тулуків. Снятинського району, Івано-Франківської області, ^'країна, в незаможпіГі селянській сім'ї.
У сім'ї Юрія Мокрія б>-ло 4 сини і 4 дочки, землі було мало, не було де заробити. Навесні 1907 року молодим. хлопцем .^Михайло виїхав до Канади шукати праці і хліба.
З Михайлом ілюком приїхав до Едмонтону. Тяжко було знайти юнакові працю. Його односельчани працювали в майнах у Кровз Нест Пес, Алта. Поїхав і він туди до місцевості Блеймор. Дуже скоро з ним стався випадок — його присипало взтілля. Він зазнав покалічення і йому довелось пролежати в госпіталі 19 місяців. Він ніколи не від-зискав повного здоров'я. Не одержав він і ніякої допомоги за втрату здоров'я, бо в той час ще не було закон}' про охорону праці. Після видужання прнбз^в до Едмонтону і працював на Гай Яевел Бридж на ріш Форт Сас-кечеван.
Михайло Мокрій читав "Червоний Прапор", "Ро-бочиії Народ", "^'країи-ські Робітничі Вісті'*, '*Па-родЕіу Газету'', '*.\'країп-ське Життя", а тепер ■'Життя і Слово".
Михайло Мокріїі брав участь у хорі, у ігатраль-них постановках, особливо глибоко цікавився політичними справами і класовою боротьбою. Завжди був у передових рядах . страйкової боротьби.
Він часто З2іім:>в провідні позиції в Товаристві .— був головою заряду РЗТ, ТУРФДім, члеіюм Провко.му ТУРФДім. Його завжди інтересували питання країни. ВіЕі і його дружина Анна в організації поглибили свій світогляд. Він був дійсінім борцем за мир і соціалізм. Михайло і Анна виховали в прогресивному дусі і свого сина Антона.
Михайло Мокрій був ввічливою, гуманною людиною і за свою хорошч' вдачу мав багато иіирих друзів в організаціях, як також серед людей взагалі.
У лютому    1965 року стався трагічний удар він був спаралізоваїшй: не міг володіти правою \\о-
гою І рукощ, -в^тра.тив мо --^у. -Дружина^'І^ин-важко Михайло Мокрій в Ед^=.Лїереносили -це-^нещастя і
м_онтоні^ познайомився з Анною Сисак і ^^овтнї 1916 року__ одружився__з нею. Спільно прожили 53 роки. Тоді ж виїхали до місцевості Кардиф недалеко Едмонтону. Він знову пішов працювати у майні. Тут він познайомився з 1 алановитим дирирентом Й. Патеком, який започаткував культурно-освітню діяльність. Тоді в цій майні працювали, крім Михайла Мокрія, Й. Патека,
вдсь ^іас піклувалнс^і ним доСкіїшя його життя відвідували у домі інвалідів. До паралічу добавилась ще нова хвороба цу-кровиця. Потім потрібно бз'Ло робити операцію.
Після довготривалої і тяжкої хвороби він помер 23 .дипня в Юніверситі госпіталі в Едмонтоні. Він залишив горем прибитих дружину Анцу, сина Антона^ брата Миколу у Вінніпегу, перву сестру Параню
Харинюк в Нисків, Алта., сестер Варварз^ Лилію, Павліну і Марію на Україні, багато друзів і добрих односельчан. ~ Похорон^ відбувся^^ у п'ятницю, 25 липня, з Ук\ раінського культурного центру^при великій участі членів ~ТОУК; РЗТ, знайо-мих і односельчан. З Війні-пегу прибув Михайло Мокрій, щоб віддати останню пошану своєму вуйкові.
Михайло Мокрій похоронений на Плезент В'ю цвинтарі біля В. Хариию-ка. Мішаїпій хор ім. М. Шатульського відспівав ряд похороиіпіх пісень.
Від ТОУК і РЗТ аиглій ською мовою промовляв Ю. Соломоп, українською — М. Алексіє ви ч.
Після похорону відбулися поминки по Михайлові Мбкрієві на фармі в пер-вої сестри Парані Хари-пюк.
Висловлюємо глибоке співчуття дружині Апиі і сііпові Антонові з приводу втрати їхнього чолові-, ка і батька — світлої пам'яті Михайла Мокрія.
М. Маєвнч.
*        * 1*
ПОДЯКА
Едмонтон, Алта — Горем прибиті з приводу • смерті чоловіка і батька, ми дякуємо всім ти.м, що взяли участь у похороні Михайла Мокрія і віддали ЙОМУ остапю пошану.
Дякуємо всім тим, які відвідували його в госпіталі, розраджували нас.
Дякуємо палбер^ерам. Ю. Соломонові і М. Алек-сієвичові за прощальні промови, членкнням ТОУК і Парані Харинюк за приготування поминального обіду, хористам і диригентові Василеві .Хоми-ну за виїанування пам'яті нашого найдорожчого. Саме такого похорону бажав Михайло Мокрій.
Дякує.мо газеті *'Жигтя і Слово'' за надрукування посмертної згадки. ^Анна Мокрій, дружина,
'^-^ Антон МркріЙ7 СИНГ
УЧАСНИКИ ЗМАГАННЯ В НАМЛАНГі ТОУК В ОНТЕРІ0 І КВЕБЕКУ
Хорошу працю провели в організаційній "кампанії Товариства Об'єднаних Українських Канадців відділи Товариства в Онтеріо і Квебеку.
Марія Гудима з Вест Торонто здобула перпіе .місце і вийшла зіркою на Онтеріо і Квебек. Вона зайняла друге місце у всекрайовому змаганні.
Марія Вравн, зірка Виндзорської округи, зайняла друге місце. Петро Карпіш, нере.можець у фортвиль-ямській окрузі, зайняв третє місце в провіицілльному змаганні, а Микола Зоргій з Монтреалу — чет]іерте-
На фото, знятому на святі в'Палермо. 29 червня (зліва направо): Микола Зоргій з МонтреалуГ Марія Гудима з Вест Торонто — зірка на Онтеріо і Квебек, Стеилі Добровольський, скарбник КВК, проголошує вислід змагання, і Марія Бравн з Виндзор. Петро Карії ііи з Порт Артур не був присутній.
ОБНОВИ СТАРОЇ ХОРТИЦІ
Базу відпочинку спорудили під час суботників І ' недільників робітники *'3а-поріжсталі''    на острові "Хортиця".  І ось недавно у   приємних двоповерхових будиночках оселилися перші мешканці. За по- , рівняно ^ невеликз'^ плату (ЗО копійок на добу) ро- . бітник може відпочити разом ; із сім'єю на мальовничому березі Дніпра.-'
ЩИРА ПОЖЕРТВА на українську дитячу кемпу в Палермо
Олекса РАДЧУК з Порт Артур, Онтеріо пожертвував $500.00 на українську дитячу кемпу в Палермо,
Р^ого ім'я викарбовується буквами на бронзовій таблиці на кемпі.
Він також пожертвував $500.00 на дитячу кемпу в Гусавик, Манітоба.
У своєму листі він пише, щоб діти добрих людей літніми місяцями провели вільний час на свіжому повітрі на наших кемпах, і щоб шанували пам'ятники Тараса Шевченка в Палермо й Івана Франка у Вінніпегу. Далі він бажає, щоб діти вчилися від Шевченка і Франка, цінили і боролися за благородні цілі миру та прогресу.
*'Я думаю'\ — пише О. Радчук — 'Чцо легше боротися за мир, ніж озброюватися і готуватися до страшних воєнних жертв. За мир в цілому світі, приятельство з всіма народами, без огляду якої нації або релігії. За розвиток культурних зв'язків і торгівлі між всіма народами на добро трудящих!''
Закінчує він свій лист з такими словами: "Я думаю, що того вже нам давно було треба".
Щира подяка Олексові Радчуку за його щиру
пожертву і_душевні-елова. ^^?ажаємо йо>іу всього доброго. .   " " -ь-
Меморіальний Комітет,-^^ 7 Української Дитячої КемпїГ в Палермо.
"Дурна скеля
Вона звисала над Дпіп^ ром проти Хортиці і здав-
на служила ґратами" —
кам яними війсіікрвоіо гауптвахтою запорозьких козаків.    За законом ко-
шового зшська~~за^Порозь-кого на. *'Дурну скелю" відряджали козаків — порушників дисциплінарно-
го військового статуту то-» вариства. її а скелі у "ка-і м'яних ґратах" з недисци-плінованих козарлюг, "дур виганяли", життю і службі в товаристві повчали-Як^правило, за провину перед кошовим на скелю відправляли майже на голо роздягнутими...