Сторінка 8
"ЖИТТЯ і СЛОВО"
Понеділок, З листопада-1969 р.
лист
Виндзор, Онт. -
- Укра-
ініька прогресивна . громадськість заЧіежами України, як і на рідній землі, с в я гк у с т е п ер ЗО- р і ч ч я -возз'єднання Західної Ук-раїнн з Радянською Укра-їнии), велично відзначує Цю знаменну подію в історії українсь^^ого нгіроду.
- 1939 рік був звільнен-ням/від гніту польського пансіва Галичини^і Волині, а в 1940 році зістала звільнена .3 неволі румунських бояр і Буковина (Закарпаття возз'єдналося з Радянською У краї-нокі 1945 року).
Спсіема, яка існувала— на Західній Україні до о-сч-ні 1939 рику, ие була сисіема з панськими фільварками і форналями, наймитами.    Уряд панської
І Іольаіі насаджував на за-лідно\країні ьких землях п<)льськи;і колоністів. Годі наніому селянинові тяжко 6>ло набути клапоть землі Через такі обставини біднота була примушена нлйм-атнся у панів, у-багатих селян. Заробіток у наймах був мі'дернин. На-- ймити в куркулів праию-.ва;іц за дві пари штанів і дві пари сорочок на рік. Скінчився рік —і наймит, як говорилося, заміняв у багача штани за шгани, бо ті, шо приніс, подер на роботі в нього.
Чимало- українських селян, які не могли вижити на своїх клаптях землі, продавали їх і виїжджали в світ за очі — до Канади, Бразілії, Аргентіни.
Наших дюдей  в Канаді, Що приїхали сюди в тридцятих роках, привітала^ тут депресія — велика ■ е^конрмічна криза ,з сотнями- тисяч безробітних. Багатьом доводилось переїжджати фрейтами .від о-кеану до океану в пошуках за роботою.  Так було аж до другої, світової війни, а навіть_дещо д^лі, бо десь аж в 1942 році почала добре   працювати канадська промисловість. В той час дуже багато по-терпіла Україна, а чима-, ло з нас почали тут дороблятися.   Не один з таких, тепер забуває минуле. Таким   треба пригадати, як і що було, хто терпів, недоїдав, головував.
А як тепер народ на Радянській Україні проживає то ми довідуємося з
преси, від тих, хто іде туди на відізідини. Я сам в червні цього року їздив на Україну, в складі делегації Робітничого Запомо-гового Товариства. Це був час, в якому колись на нашій рідній землі давався в знаки переднівок. Я мав нагоду побувати в багатьох місцевостях, бачити життя наших людей в містах і селах. Рідне село я залиціив у. 1925 році. І мав нагоду побувати там у 1929 році. Коли порівняти життя наших людей на рідній землі в 1929 ^їїі з життям у 1969 році, то не дуже, а дуже велика різниіія. Робітники тепер мають гарні помешкання, безробіття нема, а труд там у великій пошані. Було б гріхом казати, шо люди там бідують. А шо людям багато краше живеться, то^ доказом цього є, шо села тепер перебудовуються.    Мало    вже є
старих хатів під соломою. Нові хати з трьома і чотирма кімнатами, освітлюються електрикою. Наші
земляки на <^|^ідній - землі тепер дуже гіостинні, бо мають чим погостити: То^ ворив я там з людьми, які казали мені, ідо якби
ЧІВ
гі Друзі у видавництві пис Василя^ Загари про "Життя і Слова"! Я   вже" живих і померлих. Я є ті-*
я   щькн   Єї думки.,.що з* госпіталю- (треба
вам, писав, шо
ЩО ^іВИИШрВ
А'лєі! які адається .мЙІ^
Єї ду^ікИі.:^що померлих аГгадатй; особливо
^" знову буду принедол^шй >^ти, Ч5о:вони ^залишилщ^ за не було війни і-окупаші -.вертатися туди, звЙІЙ^ви- собйю^Й^#Кділа,^зка&7іи України гітлерівською Ні-.<_А..._А^іа>:і-:::. г .....^: ~іі^- ^{і^^іґ:^^-^...
меччиною та її спільниками, то куди,краще жив би наш народ. Не було б вдів 1 сиріт, не прийшлось би загоювати ран, завданих війною, не треба було б відб\ довувати руїн.
Тепер на Радянській Україні, до якої ввійшли всі українські землі, нема чужих окупантів, нема ярма, € велике культурне піднесення. Український народ вільно розвиває свою мову і культуру, по селах існують гуртки художньої самодіяльності.
Тому всі прогресивні українці за межами Радянської України відзначають 30-річчя возз'єднання Західної України з Радянською Україною. Відзначаємо цю зна.менну подію і ми тут в Канаді. _
Олекса СОКОЛОВСЬКИИ.
йшовгг^алкЬ,' що мушу ІТИ/до госпіталю в такий час, іколи надходить^ гіре* соба кампанія, в якійг - я міг би,"як - вг минулоі^у, збирати святкові привітай ня-оголошення. 'Радію тим, шо 55 років моєї праці в. користь нашої української прогресивної преси і нашої культурно-освітньої організації не пішли на марно. Я працював за розвиток нашої преси, бо я нею дорожив і дорожу, з великим захопленням читав наші газети і журнали.
Ніколи не забуду наших покій}]их провідних товаришів Матвія Поповича, Івана Навізівського, Матвія Шатульського, Михайла Сав'яка, Пилипа Лисеня і других. їх вже нема між живими, але те, шо вони писали і проповідували, залишилося в моїй пам'яті.
иам^ Цілях, по якому- ми повинні йти. Маю.да^^^ум-ді таких/>іІжнародн^^
віднйків, як'Ха^^^^^^ і Фрідріх Енгельс' та В<^ло-димир Ілліч Леніні як та-* кож таких українських пи-« сьменнйків, як Тарас Шев-ченко7 Іван Франко, Леся Українка, Ольга Кобилян-ська. Не можна про таки)^ забувати або збувати мовчанкою їх ювілейні роковини. Ми живі, думаємо про життя та про все живе в світі, боремося проти великої грози, яку може принести нова світова війна, але й згадуємо тих померлих, які заслуговують на нашу згадку-Шевченко заповідав нам.
не-
шоб ми згадали його злим тихим словом".
Всі.м учасникам сьогорічної пресової* кампанії ''Життя і Слова" бажаю найкращих успіхів.
Василь ПУРИЧ.
БАШТА  ІЗ СІРНИКІВ
Вальтер Хубер, у.мілень із Швеиарії, звів із сірників достоменну копію старовинної баніти. Уіо стала однією з окрас його міста Меллінгена. Для нього знадобилося 20,000 сірників і 300 годин роботи.
ПЕРЕСТОРОГА
На одному дитячому м а й д а н ч и к у    в місті
Лондоні вивісили іаке зверненрія До батьків: *'Не втручайтеся v дитячі сварки! їхні суперечки нівид-ко закінчаться, а ви ше довго сваритиметесь".
Дякуємо за пожертви на Музей Т. Шевченка
з посмертного запису Михайла ВИіЛИНСЬКОГО з Чікаго. Ілл., США^ призначено ^531.99 на вдержання Музею Т. Г. Шевченка .в Палермо. З цього зап.'іпчсно $43.20 стсптового податку, а $488.79 прислано до-музею. .
З посмертного запису Павла ГНАТЮКА з Вінніпегу прислано $200 на музей Т. Г. Шевче{н<а.
Інші пожертви на утримання музею:
Василь Дутчак, Келгарі, Алта., — $25.00; -Григорій. Мищій, Виловдейл, Онт., — $20.00; Іван Навроцький, Вінніпег, Май. — $10.00.
Імена пожертводавців вписується в почесіїу книгу Музею Т. Г. Шевченка в Палермо.
Щира подяка жертводавцям на утримання славної української інституції. ' —
ІКомітет Музею Т, Г. Шевченка.
Пожертви на Українську дитячу кемпу
Наталя Вербіцька і син Павло з Торонто пожертвували $100,00 на Українську дитячу кемпу в Палермо.
В пам'ять Катерини Солонинки, замість квітів наспіла пожертва в сумі $8.50 на Українськудитячу кемпу в Палермо. '
В пам'ять Йосипи (Джосі) Бойчук з Торонто замість квітів друзі зложили $143.00 на Українську дитячу кемпу в Палермо. .      \ ^' ^:, ІДира подяка всім жертводавцям на такут'блаґр-
УВАГА, ВІННІПЕГ і ОКОЛИЦЯ!
Старанням Ради відділів ТОУК і РЗТ --- відбудеться -
Одноденний
РІЧНИЙ Базар
В суботу, 8 листопада, від 8 год. вечора
В УКРАЇНСЬКОМУ РОБІТНИЧОМУ ДОМІ, Притчард і МекГрегор вул.
На базарі будуть різного роду гри, смачні українські страви, напитки і ін.
Буде розігравка. Чотири гарні нагороди для осіб, що матимуть щасливі номери.
Базар влацітовується для здобуття фондів на заплачення податку на УРДомі.
Запрошуємо усіх друзів гїрийти громално.
Вступ вільний.
Рада ТОУК і РЗТ.
Концерт-мітинг в Торонто^
для відзначення роковин '
ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
В НЕДІЛЮ, 9 ЛИСТОПАДА О 8 ГОД, ВЩО]ВА,; в Укр. Роб. Домі, 300 Бетгорст Стржг, ТоррщЯ?^
КОНЦЕРТНА ПРОГРАМА, ПРОМОВЦІ.
Цим концерт-мітингом буде започатковано святкування в Торонто 100-річчя з дня нар6д)КеШя^ В. І. Ленійа, засновника^ першої у'світгосвіт-
радянської державц..і .РА глюш М. -
Комітет по святк^Ш^
Леніна   >М(^о^01іШ№і^ *'