Понеділок, 13 квітня 1970 р.
••ЖИПЯ І СЛОВО-
Сторінка $
серед достатків
Переслухання Сенатського комітету по бідності, що відбулося в Торонто 10—12 березня, виявило жахливий стан бідних лю-ТГей, які живуть на мінімумі заробітної плати по $1.30 на годину, на пенсії По старості-або на соціальній допомозі., Діти бідняків часто йдуть до школи без сніданку, як це виявив комітет, бо батьки не мають грошей на куно харчів. Якось дивно, що в Торонто, найбагатшому місті Канади, діти терплять голод.
Нині ми маємо в Канаді таке становище: в минулому році, як повідомляє Державне бюро статистики, валова продукція споживчих товарів становила вартість 80 мільярдів доларів; фар-мери в степових провінціях виростили мільярд бушлїв пшениці і всяких інших харчових продуктів, якими, заповнені елеватори і магазини, проте фармери розоряються, йдуть до банкротства, а кожна п'ята людина в Канаді живе в нужді і злиднях.
Бідних трактують гірше, ніж грабіжників
' Канадське товариство громадянських вольностей подало міністрові соціальних і сімейних послуг Б Онтеріо Івану Яремкові. своє зведення, в якому вказує, що одержувачі соціальної допомоги зазнають 'гіршого трактування, ніж грабіжники або вбиз-иі. .
У зведенні товариство наводить випадки, в яких інспектори соціальної- допомоги вдиралися пізно вночі до домів для провірен-ня, чи жінки-одержувачі допомоги не мають статевих зносин. Вони примушують^ жінок вносити скарги в суд проти розлучених чоловіків, щоб допомогти урядо-:ві стягнути від них гроші' для покриття коштів допомоги.
з усіх канадців бідні люди є . найбільш наражені на позбавлення їх основних законних прав і вольностей. Коли людина звер^ тається за допомогою, вона мусить підписати анкету, в якій дає свою згоду департаментові соціальної допомоги інспектувати її дім-у всякий час.— —
Товариство громадя'нських в(> льностей домагається від уряду негайно припинити такі надуживання. .
Жорстокі перевірки нужДенно- . сті відносно соціальної допомо-ГИ бідним, сліпим, калікам і вдо-вам, низький рівень допомоги, надто низька пенсія по старості € причиною того, що бідні люди живуть у трущобних, часто нео-грітих, халупах, не відживляють^ ся достатньо, у злиднях коротають свій вік.
Проблема бідності відома всім жителям Канади. Вона стала загальною громадською справою, яка морально і матеріально впливає на життя всього трудящого нлроду.
Бідність не є-вшіадковим яви-~~щем. Вона є властивою всім капіталістичним країнам, незважаючи на те, якими багатими і достатніми вони не були б. Тому боротьба проти бідності є одночасно боротьбою проти капіталістичного ладу, який створює і поширює бідність жорстокою експлуатацією трудящих, навмисним підвищуванням цін споживчих товарів і іншими способами.
Економічна рада Канади видала у вересні 1968 року звіт з своїх досліджень, в якому на основі статистичних даних з 1961 року вказує до якої міри поширилась бідність в Канаді. Беручи в облік людей з низькими прибутками, рада прийшла до заключен-ня, шо в країні в часі її досліджень було 4,200,000 канадців на промислових роботах і близько 550,000 землеробів, яких річні прибутки становили від, $1,500 до $4,000, тобто нижче рівня прибутку, який уряд визнає рівнем бідності.
На основі вище наведеного Економічна рада прийшла до виснов-ку, ЩО найменше один канадець на кожних п'ять страждає .від бідності. Це становить майже одну четверту частину всього канадського народу.
Система соціального забезпечення, яку ми має.мо тепер іг Канаді, ніяк н,е задовольняє потреб трудящого народу. Лю'ди,- які платять податки на пенсію по старості, на пенсію для калік, сліпих і вдів, на сімейну допомогу для дітей, на соціальну допомогу для бідних, відчувають, що їх обманено, бо одержувана ними допомога є невистачальною навіть для убогого прожитку.. ,
Становище уряду
Федеральний і провінціальні уряди дуже плавно говорять про "війну" проти бідності, але жоден з них не провів з^акону про піднесення "Мінімуму заробітної плати бодай до рівня .при-бутку, який визначує" межу бідності^ Без такого підвищення мінімуму плати низько оплачувані робіте-ники, по суті справи, субсидують підприємців коштом свого життєвого рівня.
Так звана "боротьба" уряду проти- інфляції і бідності стала наступом на життєвий рівень робітників, фактично, вона стала боротьбою проти жертв бідності.
Доказом цього е; той факт, що коли коіпт прожитку підносився
на 5 процентів річно протягом останніх п'ятьох років, то ескалатор коштів прожитку для пенсіонерів По старості, який почав-- ся 1967 року, уряд обмежив законом до 2~ процентів. . Але навіть це мізерне підвищенню обчислюється за цим же законом при кінці кожного року, тобто після 12-місячного зросту коштів. Чи це справедливість?
-В додатку до цього уряд підвищив доходовий податок в 1968 році на три проценти, а в 1969 році на два проценти. Ці підвищення податку також причинились до зниження життєвого різня робітників. Всі податкові тягарі бідних і майже бідних, як заявив професор ЄКОН9МІКИ в То-ронтонському університеті Томас Вилсон, становлять 60 процентів їхнього прибутку, але заможні, яких прибутки становлять понад $10,000, видають тільки 38 процентів свого прибутку на податки. Отже бідні несуть найбільші податкові тягарі.
Гарантований прибуток
Боротьба канадських трудящих проти бідності- мусить мати на цілі досягнення радикальїжх змін в розподілі національного доходу, ,шоб забезпечити всіх канадців таким-' прибутком, який був би достатнім для збереження здоров'я і пристойного життя.
Дейвид Кролл, голова Сенатської комісії по бідності, в часі переслухання бідних в Торонто висловив своє переконання, шо гарантованиії річниіі прибуток є нашчрашим способом для побо-рення бідності. Цю думку висловили ..раніше Економічна рада Канади і Комуністична партія, а недавно підтримала її також Канадська рада добробуту.
Відповідний гарантований мінімум прибутку можна осягнути через перебудову податково! системи і чсрз більш справедливий розподіл національного доходу. Але такиіі гарантоваїїий прибуток можна здійснити тільки тоді, коли мінімум заробітної плати робітників буде значно підвише- -ний в усій країні. .
Домагання гарантованого прибутку- мусить бути скероване до (])едерального уряду^і заднього треба буде звести гостру боротьбу — таку, як була .-^проведена в 1930-х роках за страховку під час безробіття. ГІрч цьому треба взяти на-увагу справу підвищення мінімуму зарплати, яка є під юрисдикцією провінцій Л тому необхідно буде добитися згоди всіх' провінцій на однаковий мінімум зарплати, бо це матиме пряме' відношен.ня до встановлення гараитоваиого прибутку. ^
Канадська рада добробуту. Комуністична партія. Економічна рада Канади й інші громадські організації пропонують такі програмні-, домагання про встановлення гарантовного прибутку: - * _
1. Встановити мінімум зарплати принаймні По $2.50 за годину і він повинен бути пристосований до зміни цін.
2. Страховка на час безробіття має забезпечити 80 процентів нормального заробітку і підприємці повинні покривати її оплати.
3. Пенсійний план. Канади і-пенсія по старості повинні бути збільшувані, щоб забезпечити робітникам у відставці відповідний прибуток, не менший від гарантованого прибутку.
4. Підвищення сімейнрї допомоги в два з половиною рази понад теперішній рівень без зменшення інших соціальних допомог.
5. Загальний медичний план має включати лікарську, хірургічну, дентистичну і лікарняну послуги, оплати я-ких маіоть покриватись загальним оподатк}'ванням.
6. .Субсидувати будівництво . ' житлодомів, яких кошт наймання "має бути відповідний до прибутку сім'ї, не зменшуючи її мінімуму прибутку.
7. зробити, негайно перегляд правил доходового податку
3 метою звільнити від цього податку неодружені особи з прибутком до $2,500 і сім'ї з
4 осіб з , прибутком до $5,000.
8. Гарантований мінімум прибутку неодружених осіб і сімей має бути пристосований до подактової структури.
Ця програма є далекосяглою і вимагає широкої організаційної і агітаційної праці. Вона мусить мати підтримку всіх робітників і всіх людей, заінтересованих-_гіо-ліпшенням життя канадського народу.
Трейд-ю^нііїний рух, очолюваний ^ Канадським Робітничим Конгресом, має можливістьт і " спроможність відограти важливу роль У боротьбі за гарантований прибуток трудящих. Тому він повинен взяти на себе відповідальність ПОВеСТІ;! ,ЦЮ боротьбу
в інтересі всіх організованих і неоріганізованих робітників.
І. СТЕФАНІЦЬКИЙ.
