Понеділок, II травня 1970 р.
-ЖИТТЯ І СЛОВО"
Сторінка 5
о ліється в
ПОРТУГАЛІЯ
Ось уже понад чотири роки в Індонезії триває жорстокий терор, що проводиться під керівництвом генерала Сухарто.
плачуть за своїми батьками, їхня мати перебуває у візниці. А що сталося з татом, ніхто Не відає. Ці діти, як десяток
Нагадаємо, що приводом^ інших, живуть у невелич::^ до масових убивств по- кому будиночкові на око-
служило' заворушення, влаштоване групою офіцерів на чолі з полковником Унтунгом у вересні 1965-року. Індонезійська реакція й фанатичні релігійні секти спрямували свій удар проти демократичних кіл і насамперед проти комуністів. Кілька років індонезійська вояччина чинила криваві розправи цілком відкрито, вбиваючи зовсім невинних людей, що викликало бурхливу хвилю осуде світової громадськості.
Нині Сухарто і його слуги намагаються приховувати с!:вої злочини. І сталося так, що-тривалий час майже не надходило повідомлень про події. Що там розгортаються. Та ось зовсі.м недавно американський часопис "Ін-тернешонал гералд.триб-■ юн" опублікував нотатки свого кореспондента в Джакарті Стенлі. Карнова, Що якоюсь мірою проливають світло на події в Індонезії. • Зрозуміло, шо американський журналіст, пишучи ці нотатки, не мав наміру викрити злочинну діяльність індонезійської реакції, він просто в погоні за сенсацією констатує факти. Однак ці факти, навіть під пером буржуазного журналіста, якого не можна запідозріти в симпатіях до комуністів, вражаючі.
"Молода дівчина ледве, говорила, коли розповідала про Цю сцену, — пише Стенлі Карнов. — По десять чоловіків зв'язували мотузкою за шию, вели на берег річки й у присутності селян розстрілювали, її тато був серед них, вона бачила, як він загинув.
Один, юнак згадує ма-тір, котру закатував натовп (очевидно, мається на увазі натовп релігійних фанатиків, що- безсоромно мордують невинних людей — Г. Ф.), а дівчинка розповідає, як вояки заарештували її тата й за кілька місяців повернули сім'ї його труп.
Хлопчик і його сестричка, восьми й п'яти років, прокидаються щоночі й
лиці Джок'якарти, ~що в центрі острова Ява. їх доглядають студенти-доб-ровольці, яких мобілізував на Цю справу один місцевий житель, що приховує своє ім'я. Це — діти закатованих чотири роки тому. Згідно з офіційними цифрами, нині 120 тисяч підозрілих ще перебуває за ґратами 300 в'язниць, розкиданих по - всій країні. їхні родини також на засланні.
Недамра отой житель, про якого ми допіру згадували, приховує своє ім'я: він боїться, щоб його не звинуватили в співробітництві. Адже ще досі війська й індонезійські селяни продовжують убивати своїх співвітчизників. Навіть на тих, хто повертається з в'язниць, ^ колишні їхні сусіди дивляться, як на приречених..
Під час прочісувань сіл війська часто вбивали людей без суду. Згідно з добре поінформованими джерелами,, таких убивств було вельми багато, ба в'язниці переповнені, П армія Не має чим подувати ^'зайвих" в'язнів'!.
Ось таке ВОНО, обличчя сучасної Індонезії. Картинка, шо її подає американський журналіст, — це лише часточка тих кривавих подій, які розгорнулися в Індонезії. Звісна річ, ЩО ніхто достеменно-не знає, скільки невинних людей стали жертвами воєнного терору, хто нині перебуває у в'язницях і скільки цих в'язнів^ Адже реакція кожного підозрі-, лого оголошує "комуністом" і поводиться з ним на власний розсуд. Цифри, якими оперують зарубіжні оглядачі, різні й суперечливі. ~ —"Стенлі Карноз_ пише, що-СЛІДЧІ, призначені урядом Сухарто, прокласифі-кували в'язнів на три категорії — "А", "В" і "С", До групи *'А'' нібито належать безпосередні у-часники повстання 1965 року. їх нараховується близько 5 тисяч, на них чекає суворий суд.-.
До групи "В** належить близько 15 тисяч осіб, яких також підозрюють у
співучасті в повстанні, бо вони нібито є членами організації, тісно пов'язаної з комуністичним підпіллям. Звинувачення досить незрозуміле, заплу» тане, ~ багатоступінчате:
хтось належав до однієї організації, а та входила
до іншої і т. д. Все це потрібне індонезійській вояччині для того, щоб збити з пантелику громадськість, чинячи криваві злочини. До того ж уряд Сухарто досі не оголосив, що він робитиме з цими в'язнями: судитиме їх чи відпустить на волю. Поки що їх вивозять на острівець Буру. Сюди вже вивезено 2500 чоловік, де
вони живуть під наглядом солдафонів. Інтелігентів, серед яких є письменники, викладачі вузів, державні діячі відокремлено від решти в'язнів, аби вони не пропагували "шкідливі" ідеї. Урядова пропаганда силкується розхвалювати Буру, як райський острів. Одначе західні репортери, яким вдалося побувати на острові, описують його як спустошену місцевість, де в'яз'п, щрб_9держати лише тижневий' пайок, змушені будуть власни:' МИ силами здобувати харчі' або ж умирати з голоду.
Щодо групи "С", в я-кій нараховується понад 100 тисяч в'язнів, то їм буцім обіцяють У недалекому майбутньому волю. Більшість з них навіть не підозрюіоть, шо вони комуністи. Проте, якщо й справді їх звільнять, то невтішна в них буде доля.
Нинішнє становище в'язнів групи *'С'' надзвичайно тяжке ' Вони не одержують ніяких харчів, а живуть тільки з того, шо їм передає родина. Та більшість сімей, члени я-ких опинилися за ґратами, лишилася без роботи й не в змозі допомагати -своїм кревним.= А ті, ко-
ТРАГЕДІЯ СЕМИ МІЛЬЙОНІВ
Найзлиденніша держава старого Світу — так називають сьогодйішню Португалію, де жменька експлуататорів день у день примножує-свої-капітали, а мі^ькони трудящих приречені на безпросвітні злидні.
В цій країні, як ніде в Європі, панує дискримінація жіночої праці. Десятки параграфів регламентують прийом на роботу жінок. Особливо важко доводиться заміжнім, літнім жінкам, а ще гірше тим, хто має дітей. Матерів приймають на роботу в останню чергу, а при масових звільненнях їх пріз-вища завжди серед перших.
Праця жінок', як правило, оплачується дуже нк-зько. Нещасні матері змушені посилати на роботу малолітніх дітей. їх заробіток, звичайно, мало допомагає сім'ї, зате приносить великі прибутки
капіталістам. , Частка дитячої праці в Португалії в останні роки помітно зростає.. Навіть буржуазна преса змушена визнати, що в жодній європейській країні- не зайнято так- багато дітей на виробництві, як в ^ортуга-ли.
— Ми встановили, — заявила недавно пред-ставниця Конгресу порту-гальських жінок, — що з десяти мільйонів населення країни тільки три мільйони можна вважати постійним и сп оживачам и продуктів промис.їїовості і сільського господарства. Життя семи мільйонів португальців — це сім мільйонів трагедій.
Прогресивні жінки Португалії все активніше включаються у рух наростаючого народного опору пануючій диктатурі, розгортають боротьбу за свої права, за краще майбутнє дітей.
СЕНАТОР ЕДВАРД КЕННЕДІ КРИТИКУЄ ПОЛІТИКУ США
му вдається якимось чином зібрати гроші для ув'язнених родичів, спер-шу\мусять підкупити охоронців, щоб домогтися побачення з родичами. Заможніші сім'ї іноді підкуповують тюремне началь" ство й добиваються свобо-» ди для своїх родичів, як-» що останні належали до групи **С". Така торгів-» ля в'язнями перетворила-»
Вашингтон. — Сенатор Едвард Кеннеді виступив з гострою критикою політики Сполучених Штатів у Латинській Америці. У промові перед студентами/ університету Монтана в місті Мізула сенатор відзначив, що США, керуючись філософією холодної війни, підтримують; там режими, які "відкидають основні людські права". Закликаючи переглянути цілі і завдання Організації американських держав (ОАД), сенатор зажадав негайно відкликати американські військові місії з усіх країн "Латинської Америки.
Особливий осуд Ксннсді ;
ся на своєрідний бизнес, з якого наживаються тю-ремні наглядачі. Одержавши викуп за ув'язненого, вони відпускають, його на волю, відтак за кілька днів зьюву"заарештовують його, і починав ються нові торги. Така гра повторюється по кілька разіз, аж доки тюремне начальство-не переко-нається,; що вже справді більше нічого не виторгуєш за цього в'язня.
Одне слово, в країні діє повне беззаконня.
Г. ФІЛІПЧУК.
("Молодь України",
Київ).
викликала підтримка Сполученими Штатами нинішнього режиму в Бра-зілії. "Ми мовчимо в той момент,, коли політичних в'язнів у Бразілії катують. Тепер у цій країні налічується близько 10 тисяч політичних в'язнів", я наводжу ці факти тому, продовжував він, що *'Бразі-лія має уряд, який ми цілком підтримуємо грошами, зброєю, технічною допомогою".
Кеннеді обвинуватив у-ряд у тому, що після приходу військової хунти до влади в Бразілії він поспішив визнати її і надав позику в 50 мільйонів доларів. *'У минулому році, незважаючи на триваючі повідомлення про терор і придушення, саме ми на-даліі режимові генералів 19 мільйонів доларів V ви-
гляді воєнної допомоги
і^своїй прошзві сенатор закликав також переглянути відносини^ між США і- Кубою.
НАСЕЛЕННЯ ЄГИПТУ
Населення, Єгипту, за найновішими даними, становить 33,000,000. Населення Каїра, столиці Єгипту і Об'єднаної Арабської Республіки, досягає близько 5 мільйонів.