т
V,'
І--, -,'
ч
Сторінка 6
7
Сторінки 1
і'--?Г''-'^-Г'-"'3''--^"-^^'І"*.'>'.'-'>
\
:1
ІІШІІІЙ
ЯіііІЯІІІІЩіШ
в зоопарку V Празі з нетерпінням чекали ЩадЦй«г ти ЛІТНЬОГО слона; адЩ віЩ виконував цілих 94^ кШа^ ди. Однак, вчений гість розчарував пражаЩІї^ ніяк не хотів виксунуваЩ; жодну команду. "Чому?** — дивувалися працівнй* ки зоопарку. . І тільки через місяць, коли з Індії була доставлена магнітр-фснііа плівка з супроводжуючим листом, все стало зрозумілим: Радж дійсно знає 94 команЛи; але тільки па тамільській м о в і,: Тепер працівники зоопар> к V спішно о в о л оді в а ют ь коротким курсом тамільської мови. За основийй посібник слугує прислана, магнітофонна плівка, а :; правильність вимови строго контролює сам Радж. ,
ОДНА з НАЙІМЕНШЙХ ДЕРЖАВ У СВІТІ
Ліхтенштейн, Сан-Маріно, Андорра. Мимоволі усміхаєшся жартам історії ~ яка зберегла поруч з цими назвами гучні додатки — *князівство, монархія, республіка. Адже всі ці мінідержави економічно і політично цілком залежать від великих країн, на територіях яких вони ^'вкраплені". Те ж саме можна сказати і про' найменшу з них — Монако.
Скеля в 150 гектарів, яку здавна прозвали "Монако'* (в перекладі — **чер-нець*'), трохи більше 24 тисяч мешканців, з яких підданих князя Реньє — монегасків — усього 2,500. Решта — іноземці: французи, італійці, англійці.
Тут € свої державі кордони — коли ідещ^з Марселя через Ніццу, десь кілометрів за двадцять від останіїьб!, обабіч дороги стоїть солідний стовп з біло-червоним гербом і написом "Князівство Монако**. Тут є свій уряд, парламент з 18 чоловік, я-кий призначається лише з корінних жителів. Але його голова, згідно з кон-ституїіією, обов*язково повинен бзгги... французом. Тут € свої гроші, монети в 1 та 5 франків, але карбують їх переважно для туристів — практично всі розраховуються французькою валютою.
Тут є своя армія — аж 150 чоловік. Раз на рік, у день національного свята, ці браві молодці проходять урочистим маршем перед одягненими в розкішну парадну форму князем та його свитою. Але не всі туристи, яким ноша етил о спостерігати це унікальне видовище, знають, що солдати — французькі громадяни, яких князь найняв для охорони держави у французького уряду. Навіть у .Монте-Карло, такому вже чисто "монакському місті**, не знаєш на якій- тер^іторії /Перебуваєш: варто стати посередині бульвару Франції, і ви однією ногою будете в Монако,, а другою — в містечку Босолей, де вже діють французькі за- ; кони.
До речі, про закони. Майже сто років в Монако за законом не збиралися прямі податки. Довгий час бизнесменам не спадало на думку скористатися таким "раєм**, але після війни знайшовся один, другий, третій заповзятливий ді-
лок — і пішло... За шалені гроші скуповувалася земля, на ній, мов гриби, з'являлися^ _ хмарочоси, квартири в яких коштували тисячі франків, відкривалися банйС фірми, організувалися акціонерні товариства. Адже варто було капіталісту з будь-якої країни заснувати на території князівства фірму, і він, якщо навіть мав заводи у Франції, не сплачував ні шеляга податків.
Дійшло до того, що на початок шестидесятих років у Монако діяли 2 тисячі фірм, які належали банкірам і промисловцям Франції, США, Італії та Західної Німеччини. Тоді й сталися події, описані вище — князівство змушене було прийняти за-: кон про введення податків на доходи фірм, що діють , на його території. Французький капітал не міг далі миритися з підривом його позицій . . .
Звідки пливуть гроші в бюджет Монако? 'З витрат туристів (їх тут щороку майже 80 тисяч), з продажу яскравих поштових марок, ну, і, звичайно, з славетного казино. Засноване в 1866 році, воно має нині щорічний прибуток більше мільярда франків!
Бути в Монте-Карло і не зайти в казино ... Помпезний присадкуватий будинок, масивні різьблені двері з червоного дерева. Не , одразу розумієш, куди потрапив — величезний зал заповнений стрекотом, що нагадує роботу касових а-паратів. Це працюють "од- , норукі бандити" — так тут називають ігорні автомати. Різної форми, вони стоять довгими рядами, і майже навпроти кожного — людина. Ось молодики гаряче сперечаються, на яку комбінацію поставити тепер, а ось старушенція у хутровому манто з натренованою спритністю кидає в отвір франк за франком і рвучко сіпає металеву рукоятку.
При цьому її висока фі-; гура„конвульсивно^ здри-. _ , гається, а обличчя так пе-рекощується, що родичам чи знайомим, якби вони її побачили в цю мить, напевно стало б страшно. Але гравці можуть бути спокійними: фотографувати тут заборонено, і за цим пильно стежать приватні детективи казино. Як
ВОДА І ВИНО
У Мілані притягли до суду Антоніо Коста, власника ресторану, за те, що він домішував воду у вино. Його адвокат виступив з такою промовою: *'3 точки зору хімії, вино в основному склада'ється з води. Більше її чи менше — це не має принципового значення, а щодо, смако-вих відч">пгтів — вони суто індивідуальні і не мож>ат> служити критерієм при винесенні вироку...'* Ресторатора виправдали.
і за тим, шоб в салони, де крутиться рулетка \ програються в карти десятки і сотні тисяч, не прорвався б хто-небудь без спеціальної перепустки. Видає таку перепустку дирекція і видає, ясна річ, лише тим. хто має товстий гаманець.
Власне, в князівстві все розраховано хНа них. Продукти в магазинах коштують набагато дорожче, ніж у Франції. Сигарети і напої — теж. Сервіс — теж. І за скромний номер в готелі треба^ за один день заплйтТіти стільки7_ скільки одержує за місяць середній французький робітник. Політика проста: не можеш — не купуй.
На гербі Монако немає девізу. Але б дуже підійшов (хай це не прийметься як втручання у внутрішні справи князівства) коротенький напис. Усьо-го з трьох слів: *Тільки для багатих". N,
В. ТЮШЕНКО.
(^'Мо^одь України»^
ПЕРЕБРЕХАВ
Приходить Петро додому та й каже: _
— От же брехун оцей сусіда наш, Степан.
— Вічно ти фантазуєш,
— махнула рукою жінка.
— Ти завжди не віриш,
— образився Петро. — Сама розсуди... Вчора ввечері я розказав йому, шо бачив рогатого зайця, а він /бреше, шо ниньки вранці упіймав його.
ДИВИНА
Запалив чоловік після роботи цигарку, розлігся на дивані. Жінка саме прибирала в кімнаті. Подивилася, похитала головою:
— Хоч бй~води приніс!.. Ніколи не допоможеш. Ти, мабуть, найледашіший чоловік у світі.
— А ти звідки усіх чоловіків знаєш? — здивовано вигукнув чоловік.
ШЄ НАСТОЇШСЯ
В автобусі хлопець зшв-> ся з лавки й звертається до бабусі:
— Сідайте!
Та здивувалася, а потому каже:
— Сиди, синку, сиди, бо як будеш старим, то ще настоїшся.
ЯК ЗВАТИ
Я тебе звати.
хлоп-
че?
ПОРАДИЛА
Пор^ь, Оленонько
хороша,
Як же мені бути? Позичила в куми гроші й не можу заснути. А ти скажи, шо не будеш Боргу віддавати. Тоді кума не спатиме, А ти будеш спати.
ВІДПОВІДЬ
Під час морської подорожі одна з пасажирок набридла капітанові корабля своїми нескінченими запитаннями.
— Скажіть, — між іншим питала ,вона, — чи під час катастроф першими рятують жінок і дітей?
— Так.
— А чи кораблі часто тонуть?
— Ні, тільки раз, — заспокоїв ЇК капітан.
ХОДИВ НА ВОВКА
Один мисливець розпо-
— А так. як мого тата.
— А тата твого ж як?
— А так, як мене.
— Ну, то скажи, яі^те-бе кличуть, коли час їсти?
— О, мене їсти кликати не треба. Я першим приходжу.
ЩО КРАЩЕ?
ЛІКАР. — Не таке ве-» лике діло ліки випити. Лу* майте, що то вино. >
ХВОРИЙ. — А не краще, пане лікарю, пити вино і думати що то ліки?
ВЛУЧИВ
Після пострілу на полюванні всі мисливці зійшлися. Один з них питає:
— Чи всі живі?
— Всі, — відповідають мисливці.
— Поранених немає?
— Немає.
— - Ну, то бачу, я стріляв по зайцю.
В І З
— Івасику,
питав
відав:
вчителька першокласника, — до двох додати два, скільки буде?
Мовчить Івасик.
Тоді вона розтлумачила:
_ Ти маєш двоє коліс,
а тобі я дала іще-стільки. Шо матимемо?
— Віз, — сказав Івасик
СКІЛЬКИ РОКІВ
— Скільки вам років?
— Двадцять три.
— А вашій молодшій се.
Ото зайця бачив! Та- стрі?
кого, як собаку!
— То чого ж ти не вбив?
— Та я ж ходив на вов-
ка.
ЗЕМЛЯКИ
— Ви — француіз?
— Ні, сеньйоре.
— Тоді ми з вами зем-
ляки.
— Чому?
— Тому, що
я теж не
Київ).; француз.
/
Двадцять шість.
НА СУДІ
— Підсудний Грйньо, прошу підтвердити, що ви були п'яні, коли били Миі хася келихом пива по, го-
лові. • ^-'.'ІЛУ .
— Громадянине, судд%-якби я був тверезий,.,пер< : : ше випив:.би )ДИВОі;;а потім бив би Михася» порожві^йк. келихом, : .