ст6рінкА4
«життя І слово>>
ГІонедідок^ 11 січня 1988 р
укратськиитлижнЕвик
Іі к гаї п і ап УМеек І у
Іііе ап(1 У\/ог(і
РиЬІІ8Нед вУвгу Мбпсіау Ьу іНв
962 ВІоог 8І \\/^8І, Тогопіо, 6п^; М ТвІ: 534-8635
ирЕ апсі УУОРО — 962 ВІоог 51. \Л/в5і, Тогопіо, От. М6Н І-кб. ЗвсопсІ сіавв таІІ гвдівіігаїіоп пиіііЬвг 0284.
передплата; в Канаді $20.00 н^^^ до Сполучених Штатів Америки, н інших країн — $25;0р;на рік; число — 50-ц
■■-^ Редакція за оголошення не відповідає —
; Демократичні сили; світу засуджую дії ізраїльських властей і чхніх зброй сил проти палестинського населення на окупованих Ізраїлем землях на Західному березі ріки Йордан і в секторі Газа. До часу, коли пишуться ці рядки (28 грудня), вбито коло 50 палестинців, сотні поранено, 2,000 арештовано. Насильством і терором ізраїльські окупанти придушують виступи палестинців, які протестують проти о ку пац і й ного свавілля, безправ'я, дома гаються своїх прав на своїй землі.
Гзраїль окупував палестинські землі на Західному березі Йордану і в секторі Газа 20 рокі в тому — у збройній агресії в 1967 році. На окупованих землях почалось насадження ізраїльських поселенців, економічне закабалення цих земел ь. В секторі Таза, як подає одне пресове звідомлення, насаджено 800
; ізраїл ьс ьких сімей, яким нада н6 по над третин у землі сектору Газа, а 650,000 лал ести н ці в мусять проживаткі у важких умовах, крайніх злиднях, на решту землі сектору Газа. На окупованих землях і в Ізраїлі знаходиться півтора мільйона палестинців.
Зразу після ізраїльської агресії Рада Безпеки ООН 22 листопада 1967 року прийняла резолюцію про виведення ізраїл ьських військ з усіх окупован и х арабських земель, справедливе розв'язання проблеми п алестинсь ких біженців. П равляч і кола І з раїл ю, ко р и сту-
• ючись підтримкою своїх амери канських покровител і в, зігнорували резолюцію ООН. Ігнорують вони її і досі.
Незважаючи, на зусилля ООН і Широких кіл міжнародних демократичних сил покласти край арабо-ізраїльському конфлікту, цей конфлікт продовжується. Ізраїль продовжує свій експансіоністський курс при сприянні і підтримці США — свого старшого партнера по "стратегічному союзі", закріплює своє панування над окупованими арабськими землями. Та палестинський народ продовжує боротьбу за свої законні права, визволення окупованих земель, за свою батьківщину. З цим і пов'язані анти ізраїльські виступи палестинців на окупованих землях.
22 грудня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію з "сильни м осудо м політи к и і ді й" Ізраїл ю п роти палестинського населення на окупованих територіях. В резолюції говориться, що Ізраїль порушив людські права палестинців на окупованих територіях і вказує, що ізраїльська армія уживала зброю з результатом убивства і поранення беззахисних палестинських цивільних людей. Із 15 членів Ради Безпеки 14 голосували за резолюцією, а США стрималися від голосування.
П рем'єр-мі ністр Канади Браєн Мол руні виступив з дивною заявою, що Ізраїль "проявляє стриманість" у своїх діях на окупованих територіях. Заява викликала обурення представників палестинської організації в Канаді. Вони назвали її образою для палестинців. З осудом заяви виступили широкі кола канадської демократичної громадськості. Вони підтримують резолюцію Ради Безпеки ООН.
Шлях до досягнення всеосяжного і справедливого врегулювання на Близькому Сході, політичного розв'язання палестинського питання, пролягає через скликання міжнародної конференції по Близькому Сходу під егідою ООН з участю усіх заінтересованих сторін, включаючи Організацію визволення Палестини. Тепер просто немає альтернативи міжнародній конференції по Близькому Сходу і вона повинна бути скликана якнайскоріше.
Київ. — У відділі преси міністерства закордонних справ Української РСР сьомого грудня відбулася зустріч журналістів з членами делегації Української РСР на ХХІУ сесії генеральної конференції ЮНЕСКО, яка недавно завершила свою роботу в Парижі. Про особливості конференції, її важливі рішення розповів глава делегації, заступник міністра зіа-кордонних справ УРСР Ана-толій Зленко. ■
ХХІУ сесія генеральної конференції ЮНЕСКО, — сказав він, — увійде в історію цієї організації як форум, який багато в чому визначив напрями її діяльності стосовно до реалій сучасного світу. Це був незвичайний форум. Він привернув увагу не тільки 158 держав-членів ЮНЕСКО і численних міжнародних організацій, ай значну кількість світової інтелектуальної еліти, яка зберегла свою відданість організації, що здатна вносити вклад у зміцнення міжнародного співробітництва, посилення обміну духовними та культурними цінностями.
Особливістю сесії, яка відбулася, було те, що на її прикладі проглядався, як ніколи раніше, прояв нових підходів, які підтверджують життєздатність принципів нового політичного мислення. На тональність і спрямованість проблем, що обговорювалися сесією, великий вплив справило звернення Михайла Горбачова до учасників конференції. У цьому посланні підкреслюється, що гуманні цілі, в ім'я яких створювалась ЮНЕСКО, — зміцнення безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки і культури — набувають на нинішньому переломному рубежі міжнародного розвитку особливої значимості та глибокого змісту.
Незважаючи на те, що ЮНЕСКО в останні роки стала жертвою нападок, шантажу, політичного і фінансового тиску з боку ряду західних держав, сесія, яка відбулася, підтвердила її важливу роль як всесвітньої інтелектуальної організації. цьому учасники висло-
ДОБРЕ СКАЗАНО
мати талант, щоб визнати у себе відсутність . таланту.
Найчастіше кричать ті, кого не слухають.
Так далеко пішов, що стіав непомітним.
Одні ставлять крапки над «і», інші — над «я».
вили одностайну вірність її цілям та ідеалам, виявили загальне бажання добиватись підвищення ролі й авторитету ЮНЕСКО як унікального центру міжнародного співробітництва. Генеральна конференція з ініціативи Української РСР одностайно прийняла резолюцію про. заохочення контактів та співробітництва діячів освіти, науки і культури для сприяння досягненню цілей ЮНЕСКО.
Життя ставить перед ЮНЕСКО нові великі й важливі завдання. Тепер організація перебуває на новому рубежі свого розвитку. Прийнята програма ЮНЕСКО на 1988-1989 роки орієнтує на досить високий рівень міжнародного співробітництва на всіх напрямах її діяльності. Розглядаючи ЮНЕСКО як один з найбільших форумів міжнародного співробітництва в інтересах розвитку всієї земної цивілізації, СРСР, УРСР,;БРСР, інші країни соціалістичної співдружності готові всемірно сприяти її діяльності і виступають за те, щоб вона і далі активно виконувала проголошені в статуті цілі й завдання.
Говорячи про участь~~Ук-раїни в діяльності ЮНЕСКО, керівник делегації підкреслив, що УРСР завжди, навіть у найважчі періоди організації , виступала з а її з бе^ реження і зміцнення. На нинішній сесії генеральної конференції делегація УРСР, керуючись цим підходом, внесла ряд конкретних пропозицій з метою зміцнення окремих напрямів її діяльності, насамперед у галузі освіти, науки і культури. Прийняті як самостійні резолюції.
ш пропрзицїї посилюють окремі програми і заходи ЮНЕСКО у розвитку екологічної і професійно-технічної освіти, викладання іноземних мов і літератур в інтересах миру та міжнародного взаєморозуміння. Можна відзначити також; рішення, щ6 стосуються вивчення і поширення слов'янських культур, розробки відповідних міжнародних положень про право народів на збереження, захист і розвиток своїх самобутніх культур .Як новіій напрям у діяльності ЮНЕСКО було запропоновано створити міжнародну програму розвитку біотехнології, прикладної голографії та інші. Ондостайну підтримку на конференції дістали подані СРСР і УРСР резолюції про святкування ІООО-ліття введення християнства на Русі, 100-річчя з дня народження видатного радянського педагога і письменника Антона Макаренка.
Стосовно до співробітництва в європейському регіоні було прийнято резолюцію, спрямовану На розвиток і зміцнення співробітництва На цьому континенті. Будучи представленою в різних робочих органах генеральної конференції, делегація УРСР сприяла в цілому успішній роботі сесії. її учасники відзначали також, що перебудова в СРСР, характерними рисами якої є демократизм, гласність, діалог, дасть змогу повною мірою використати ці поняття для ефективної роботи ЮНЕСКО, допоможе наблизити її до динаміки сучасних світових процесів.
Члени делегації відповіли на запитання журналістів.
(РАТАУ).
У розвитку українського професійного скрипкового мистецтва в першій половині XIX та на початку XX століть допомогла плідна праця багатьох чеських музикантів . Досліджуючи їх діяльність, старший викладач Львівської консерваторії В. Лапсюк відзначає особливу роль видатного чеського скйпаля Отакара Шевчика, концертмейстера Харківської опери, соліста і викладача Київського відділення Російського музичного товариства.
Це був музикант віртуозно-романтичного, «паганін-цівськогр» плану, гра якого вражала надзвичайною експресивністю та емоційністю. А його педагогічна система мала величезний вплив на розвиток скрипкового мистецтва в усьому світі. Зокрема, він виховав цілу плеяду професіональних українських виконавців, педагогів,
оркестрантів — понад 200 першорядних скрипалів, і багато хто з них залишив помітний слід у музичній історії України. ІІІевчик тісно співробітничав з видатним українським композитором і піаністом Миколою Лисен-ком., -■.\;,:'':'г-ч;'^ Чверть віку віддав служінню скрипковому мистецтву на Україні музикант-віртуоз, диригент і композитор Йосип Карабулька. Тут він знайшов другу батьківщину. Без вагань сприйняв у 1917 році ідеї революції і до кінця життя самовіддано служив радянському мистецтву. Вагомим був внесок у розвиток скрипкового мистецтва на Україні й інших чеських скрипалів — батька й сина Шаде-ків, К. Бабушки, С. Неметца, Ф. Кучери, В. Бегановського, Й. Коля, Ф. Боячека, В. Петра, Ф. Зіка.,
О.КОПЧУК, («Робітнича газета», Київ).
