• 1 ■>
НА^ШУЗЕЙ
ІВАНА ФШКА У ВЩІПЕГУ
Наспіли ВІД приятелів 'музею Івана Франка у Вінніпегу пожертви в такому розмірі, які поквітовуємо на цьому місці: _
КАїда:НА СТЕЦЬКА^ Внндзор, Онт. — $100.00. / На пам'ять пс»кійн<н<ІНАСТАЗІЇ АШРОЗ, Транско-на, Ман. —$50.00. ^
- НаїаЩа Щрт^^ Сан Рафаель, Каліфорнія, США
^ $2&оа
Сроцьва. КелгарІ,^ Ллта. — $25.00. . ІМі^ор Н^ша, Торонто, Онт. — $20.00. Теодор Гордієнко, Вінніпег, Май. — $10.00. МвміПі ІЙЧРайис^ Чікаго, \пп., США. — $10ХЮ. ІШвиЮ НОШ, Втноіег, Ман. — $82.00. МИХАЯЛО КРИВИЙ, Ла Салл, Кве. — $50ДЮ.
Один щирий друг музею з Вінніпегу, який не бажає^ щоб його ім'я було опублікрваіне в газеті, але відчуває прт^^бу вдержання такоТ культурно? інституції як музей Івана Франка, пожертвував $500.00.
Щиро подяка всім, які розуміють значення існування мі^ею Івана Франка, його роль у іцрослашповт-ні гарідого Імею украІна>кого трудового народу та його шеанчезиого вкладу у економічне, громадське і культурно життя Канади, і тому дбають про вдеункання музею.
Антін БІлецький, директор музею.
ПАМ'ЯТІ РОЗАЛІЇ ТОПОРОВСЬКОЇ
Вінніпег, Ман. — Дьад-мося сумною вісткою з членами, членкинями і прихильниками з^країнсь-ких прогресивних організацій, що в неділю, 18 липня, о год. 2 рано відійшла на все довголітня членки-да_РЗТ.у Вінніпегу Роза-лія Топоровеька. Вона померла на недугу рака.
На 11 липня хвору було перевезено до Ст. Боні-фейс госпіталю, а за тиждень вона померла на цю невилічйму недугу.
Розалія Топоровеька народилася 52 квітня, 18^ року, в Гусятйнському районі Тернопільської області на Україні. Була дочкого незаможніх селян Михайла і Агнєшки Щур. Через брак засобів, не мала змоги ходити до школи і вчитися грамоти. Приїхала до Канади 1б-літньою дівчиною разом з сестрою Ан-ною перед першою світовою війною 1914 року. Шоб- заробити на життя^^ мусила працювати на тяжких роботах за дуже низьку заробітну плату.
В січні 1917 року Роза-" лія віддалася за Івана То-поповського. Обоє прожили примірним супружим життям до 1964 сюку. В тому році Іван Топоров-ський тамер. Від того ча-с^' покійна залишилася самою, доглядала своєї домівки на 277 Беттеї^ Ст., займалася зштньою робо* тою.
Покійна Розалія Топоровеька жила хорошим родинним життям, часто сходилася з сестрами Не-лі Юналь і Енн Деваник. Вони взаємно собі допомагали. Коли мала нагсіду, то також приходила до Українського Робітничого Дому на концерти і інші організаційні п і д п р ием-ства.
Передплачувала і читала "Життя і Слово", була про гресивни X по гл я дів. ЗІ ■ смершо Розалії Топоров-ської робітничий і прогресивний рух поніс велику втрату.
Похорон покійної відбувся з по хо ронно го за -ведення ЗавГдовського в четвер 22 липня о 10-тій рано. Тіло покійної похоронено на 'кладовищ.і в Елмвуд, Вінніпег.
Член Заряду відділу РЗТ ч. 1.
ПРОТИ МІЖУСОБИЦЬ ^ В ІНДІЇ
Перед резиденцією прем'єр-міністра Індії відбув-» ся багатолюдний мітинг, яким започатковано масову кампанію демократичних сил проти релігійної міжусобної боротьби. Виступаючи на вотингу, пре-іі'єр-мітстр Ьідіра Гаяді імшуче засудила вамаган-ня втягнута крашу в шжу^ собну мражіїечіу.
■ііііяіі]шіі!ЯішЯ!ішишшв!шрі]ішшя
І в ПАМШ.Г
а
ВАСИІМНА ОСТАФіТВ
Вернон, Б. К. — З сумом
-Згаду_єл!о.__2:гу річницю смерті дорогої і ніколи незабутньої дружини і матері Василини Остафіїв.
Два роки минає, як тебе в нашій родині МІЖ живимй нем ає. Ми не мо-жемо забути такої благородної людини, якою ти була. Твої слова доброї поради ніколи не зітруться з наіиої пам'яті.
в нашій родині залишич лась велика прогалина. Вона ніколи І ніким пе буд^ заповнена. Всі ми розуміємо життєвий закон, що ми не вічні, але з цим лажко примирити^ ся. Немає слів, щоб вис-» ловити біль, який прихб^ днться переживати по втраті дорогої людини^
Багато посмертних згадок появляється тепер в нашій газеті — кожного тижня. Ці посмертні згадки і спогади в річниці смерті дехто легковажить. По моїй думці; вони добрі, бо де інше ми можемо згадати своїх дорогих і незабутніх, тих, які своє життя присвятили прогре-сивном'у рухові так, як наша покійна Василина.
Складаю в пам'ять дорогої дружини і хматері наших дітей Василини $10.00 на фонд *'Життя і Слова**.
Никояа Остафїіе з родиною.
НИКОЛА БЕРЕЗКА
Нью Бесгмннсгер, Б. К.
— 18 серпня минає шість років, як відійшов на вічний спочинок мій дорогий муж Никояа Березка. В цей день кожного року я і дітн — три сини і дві
дочки, і внуки ВІДВ!Д}^€МО
могилу дорогої нам людини. Ми відчуваємо глибокий смуток у наших серцях. _ _
В шосту річницю смерті Николи Березки згаду* ємо його""з нашою глибокою любов'ю і пошаною. З нами згадують його і друзі по організації.
Складаю $5.00 для поміщення цієї згадки.
і діти та виукіи в кожну уіфАмйо^звіту
Виндаор, Онт. — Діли-мося сумнок> вісткою^ що в понеділок* 12 липня,, у Викдзор помер після ТЯЖт кої опера ції Василь М^ь-ничук. Залишив він в глибокому^ смутку дружину Домку, швагра Нйко-лая Пентелюка і його дружину Софію у Виндзо-рі, племінницю на Україні, племінника у Венкуве-рі, багата друзів і товаришів у Виндзорі.
Похорон відбувся 14 ЛИ-» пня з похоронного заведення Морриса, Прибуло поважне ЧИСЛО друзів і товаришів. На похороні промовляв П. Гунчак. Тіло покійного похоронено на цвинтарі Грінлан Меморіал Гарденс.
Після похорону учасники прибули до УРДому на післяпохорониу перекуску.
Василь Мельничук — син селянина. Народився 14 січня 1893 року в селі Шубраниці ° на Буковині. Прибув до Канади 19 річним юнаком 1912 року — до міста Монтреалу.
Приїхав Василь до Канади неграмотним, не знав тутешньої мови. Він був примушений виконувати найтяжчі роботи в різних
місцевостях / Канади- ^ . ~^ ' Йасйль МіеЖішчуіГПпГрії* їхав Д(К ВйндзорГГІ^24-року :і став до праці у фаб* риці виробу залізішх бу< дівельних .матеріалів *'Кенейдіаи Бршик". Пра^ цював він тут 35 років — поки не пішов на пенсію*
У 1929 році Василь спровадив з рідного села до Виндзор дівчину Домку Пентелюк і тут воня одружилися, разом друж* ньо і весело жили до ио« го смерті.
Василь Мельничук иале^ жав до поступових людей. Ще замолоду належав прогресивних робітничих організацій. У молодому віці він вклав багато праці в робітничих організа'» ціях у Виндзорі.
Хоч був неграмотний» він постійно передплачу^ вав українську робітничу пресу, яку читала для нього його дружина. Інтере* сувався громадськими та світовими подіями.
Спочивай, Василю, в спокою. Нехай канадська земля, яку ти любив і на якій ти трудився, буде тобі легкою.
П. Г.
* * *' П О Д Я К А
Щиро дякую всім , тим, що прибули на похорон і гідно вшанували пам'ять мого мужа. Дякую всім, що прислали квіти і тим» Що допомагали в похороні і в підготовці до після-» похоронної перекуски.
Складаю $10.00 на покриття коштів вироблення кліше з фото і на фонд Життя і Слова".
Домна МЕЛЬНИЧУК^
СКРИПКА ЗА РЕКОРДОВУ ЦІНУ
Скрипку роботи славетного італійського майстра Страдіварі продано недавно на лондонському аукціоні за рекордну ціну — 84 тисячі фунтів стерлінгів. На думку' спеціалістів, цей інструмент, створений 250 років тому, є однією з найкращих скрипок Страдіварі. За іронією долі, ось уже близько двохсот років скрипка практично не бувала в руках музикантів, коли не рахувати недовгу демонстрацію перед лондонським аукціоном. Проте і цього разу скрипка дістадао^ не мзгзпкангові^ а колекціонерові, для яко-
го вона, очевидно, е лише вигідним капіталовкладень ням.
ПОПРАВКА
В дописі^ в "Житті і
СловР з 2 серпня про підприємство Жінвідділу ТОУК' в Торонто на фонд^ для госпітального устаткування для дітей у В'єтнамі зайшла помилка а поданні прізвища одного з жертводавців на устаткування для госпіталю У В'^єтнамі. Було подано, що Євген Іваніцький пожертвував $5.00, а мав бути ЄВГЕН ЯНІЦЬКда