Понеділок, 2 вересня 1991 р.
«ЖИТТЯ І СЛОВО»
СТОРІНКА 9
ЖІНВІДДІЛ ТОУК в Торонто успішно провів оргкампанію
Торонто. ^Заходами Жінвідділу в оргкампанії ТОУК цього року придбано $2,560. Ця сума включає: пожертви на лісти $1,417, пожертви, які членкині пере^ дали прямо до Ради --- $360 і з відділової каси $783. (Пожертва з відділової каси — це прибутки з продажу рукоділля, з бінго і інших заходів.
На лісти склали пожертви: Софія Грибань $135, в тому С. і І. Грибань $100, С. Кон-зельська $20 і М. Говда $15.
Марія Шах $125 — власна пожертва $75 і Н. Чорна $50.
Марія Прокопчак $120 — власна пожертва $100 і Юлія Шпакович $20.
Анна Миллер $100 — власна пож^ртва $40, Петро Мил-лер $50 і Дж. Федак $10.
По $100— власні пожертви: НІ Бідулька, А. Паньків, Є. Боднар, Є. Березник, А. Зрадовська.
Катерина Маренич $52, в тому власна пожертва $25, Ю. Савчук $22 і Г. Заліщук $5.
По $50 пожертвували: М. Навізівська, І. Прокопчук, Л. СемаКі К. Сенишин і А. Войнарська; Т. Яськевич $40, Ю. Савчук $30, О. Пунь-ко $28; Н. Дротаровська $17 — власна пожертва $ 10, нечітке ім'я $3, В. Протає $2 і А. Ябдонська $2.
Марущак ~ $100.
__По $10: М. Гуляшко і К. Вільхова.
Прямо до Ради ТОУК передали по $100: Єва Мару-идак і Марія Євчук; Ольга і Петро Пунько $60; по $50: Гелен Касіян і Павліна Хри-стенко.
Тут ще слід додати, що наші членкині разом з своїми чоловіками також передали прямо до Ради, наприклад, Юзефа і Микола Савчук $160, Анна і Іван Завер-шенюк $107, Катерина і Іван Маренич $25. А наші добрі симпатички — Тилі Нико-люк передала до Ради $50 і Л. Куташ $10. Але ці останні суми ми не включаємо до суми Жінвідділу. Вони будуть включені в звіті Ради.
Разом з нашим звітом подаємо до поміщення в «ЖІС» фото тих, хто придбав в оргкампанії по $ 100 або більше.
Від імені заряду Жінвідділу складаємо сердечну подяку усім, що брали участь в збірці матеріальних засобів і допомагали в різних підприємствах в користь оргкампанії, усім, які на протязі усього року піддержують діяльність нашого Жінвідділу.
За Заряд жінвідділу ТОУК Марія Прокопчак, секр.
йй
Софія Грибань $135.
Марія Шах — $125.
Марія Прокопчак — $120.
В неділеньку ранесенько виряджала мати дочку"
Анна Зрадовська — $100.       Анна Миллер^ $100.
Такими словами починається нова пісня хор Клубу літніх украінсБких громадян імені Лесі Українки у: Вінніпегу. Пісня невеличка, всього три куплети. Пісня розповідає, що мати, ви р я д ж а ю ч и дочку на заробітки до Канади, дарує Ш хустину і напоминає, щоб не забувала старої матері і скоренько верталася додому. Дочка заспокоює маму, просить не плакати, не журитися^ бо вона, мовляв, буде знати, як повестися в чужій і незнаній країні, щоб покращати свою долю. Тож "за МНОЮ; молодою, еерце-мати, не журися".
Текст пісні написав диригент хору Василь Филипович з приводу 100-річчя поселення українців у Канаді. Щоб віршований твір став піснею, він музику запозичив з народнопісенної творчості. М елодія відповід-на до змісту тексту і віршового розміру. І, треба признати, — милозвучна.
Хор перший раз виступив з пі сне ю на в ро ч и ст ому зібранні членів Клубу літніх українських громадян 1-го серпня. Голова зібрання Марія Кардаш пояснила, що це за пісня і хто її створив. Всі присутні привітали автора пісні рясними оплесками.
Вдруге хор виступив з цією піснею II серпня під час "Фольклорами" в павільйоні "Львів". Співає хор. З хору виділяється дві співачки. Вони займають відповідне місце на сцені і виконують ролі матері і дочки. Мати (Катерина Гладка) і дочка (Ольга Ботан) прощаються словами пісні у формі дуету, обнімаються, цілуються і плачуть. Мати дарує дочці хустину на спомин і довгу
Анеля Бідулька — $100.
Соляна пустеля в Андах
Євгенія Боднар — $100. 0-
Марія Євчук ~г $100.
Євгені я Березник ~ $100.
Сіль, сама тільки сіль. Наскільки бачить око, стелеться біля пустеля У юні в горах Болівії на висоті 3660 метрів над рівнем моря. Це найбільша солона пустеля в Андах. 130 кілометрів залізниці, яка з'єднує Уюні з Лісою, прокладено по солі. Тут найнижча частина улоговини, розташованої серед гірських хребтів. Звідси^річкам немає виходу до моря. Вода з них швидко випаровується. Глина і вимита в горах сіль відкладаються і залишаються тут.
Там, де Анди поділяються на Західні та Східні Кордільєри, поміж гірських X реб ті в, на в и со ті в ід З600 до 4000 метрів утворилося багато таких ул о г о вин. Повітря   в   цих місцях
кришталево чисте, дмуть сильні вітри. Пейзаж — тропічний, високогірний. Соляні відклади Уюні ^ найбільші в районі. їх площа п о всякчас з мі н юєтьс я залежно від напрямку вітру, великої різниці температур (від — ЗО градусів Цельсія вночі до +20 вдень) і від кількості опадів. З вищих ділянок улоговини стікає вода, а коли вона висихає, поверхня в кри ваєть с я тріщинами. Вражає розмаїтість соляних відкладень.
ВАСИЛЬ ФИЛИПОВИЧ, диригент хору КЛУГ імені Лесі Українки у Вінніпегу.
пам'ятку з виїздом до Канади.
Пісня подобалася численним учасниками концерту павільйону "Львів", які заповнили просторий зал Українського робітничого дому і балкон. Це посвідчили рясні і тривалі оплески.
Піс н я * 'В н еділе ньк у ранесенько'' пригадала багатьом їхнє прощання з рідними перед виїздом в Канаду в 20-их і 30-их роках і всі ті важкі роки поневірянь в Канаді в пошуках роботи, якої тоді не було.
Хор КЛУГ імені Лесі Українки під керівництвом Василя Филипова належить до активних співочих колективів у Канаді. Він не має якогось визначеного сезону в році для своєї діяльності, бо він виступає з піснею на сцені кожного місяця. Цього року хор, крім виступів на врочистих зі^браннях клубу, виступав на Фестивалі української пісні, музики і танцю, приуроченому 100-річчю українського поселення в Канаді, а зараз він виступає (коли пишуться ці рядки) на "Фольклорамі". Томі він заслуговує на добру згадку, на ви з нання я к зразкового співочого колективу. Це треба завдячити його дбайливому диригенту В. Филиповичу і акомпаніаторові на піаніно Гледис Голланд. Треба дати належне і хоровому комітетові, бо й він добре справляться з роботою, яка до нього належить.
Побажаймо наш о му хорові найкращих успіхів на культурно-мистецькому полі, де він невтомно працює понад 20 років.
Микола ЧАЧКОВСЬКИЙ, кореспондент КЛУГ.
ПОЧНЕМО АНЕКДОТОМ
Бідний Джов... Ремонтуючи водопровідні труби в кухні багатої міссіс Паркер, Джов вів розмову: «Надіюсь,  моя дорога міссіс,
що ваша відпустка буде кращою, так як моя була ката-строфальною: в Лондоні — падав дощ, в Римі — пекло сонце, в Афінах — було дуже нудно, а в Коста Брава, мене мало не розтоптали туристи..; '