Понеділок, 17 липня 1972 р.
-ЖИПЯ ї слово-
СторІнка-і
УРОЧИСТЕ ЗІБРАННЯ У ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ ПАРКУ В ПАЛЕРМО
ВСТУПНЕ СЛОВО ЧЛЕНА НВК ТОУК СТЕИЛІ ЗЕНЮНА
Дорогі друзії
Сьогодні, відзначуючи День   Канади, українська прогресивна громада зібралась на цьому святому^м перед пам'ятником Тарасу  Григоровичу" Шевченкові на своє традиційне свято..
Кожного року ми'збираємось на такі зібрання, мітинги, фестивалі, цікніки, шоб відзначити свій вклад у розбудову Канади, щоб підкреслити свою дружбу з народом Радянської України.
В минулому році дружба між Канадою і Радянським Союзом значно зросла і зміцніла на державному рівні, вона проявилась обміном візитів прем'єра Канади Трудо до-Радянського Союзу і прем'єра СРСР Олексія Косигіна до Канади, відвіданням різних делегацій, підписанням відповідних договорів.
В історії Товариства Об*єднаних Українських Ка-^надців питання дружби з Радянським Союзом завжди стояло на головному місці. Ця дружба була продемонстрована 50 років тому, коли були зорганізовані Жіночі відділи Стоваришення Українським Робітничий 'Дім, які були результатом жіночих комітетів збирання допомоги людям на Поволжі і Україні, які потерпілк від посухи в 1921 році.
. Під час другої світової війни наше Товариство провело по цілій Канаді велику успішну кампанію збірки допомоги сиротам на Україні, батьки яких загинули у війн] проти німецько-фашистських окупантів.
Ця дружба завжди була взаємна. Один з багатьох виявів цієї дружби між канадськими українцями і народом Радянської України є цей пам'ятник Тарас> Шевченкові і експонати в Ліузеї Т. Г. Шевченка. Бо-^«^4улп подаровані канадським українцям україн ським народом.. ^
Сьогодні перед цим пам'ятником ми прирікаємо працювати далі, щоб зіцнювати цю дружбу в користь миру і щасливого життя канадського і радянськога народів.
НАШ ВКЛАД У ШЕВЧЕНКІАНУ
(ПРОМОВА ПРОТОКОЛЯРНОГО СЕКРЕТАРЯ КВК ТОУК — ПЕТРА КРАВЧУКА)
Майже
сімдесят років тому у Вінніпегу невеличка група українських поселенців зібралась на вулиці Юклид, шоб на канадській землі згадати не злим тихим словом Тараса Шевченка — національного поета, революціонера і борця за визволення України І її народу, великого гуманіста всесвітнього значення.
Це, п ос кільки ми знаємо, було перше відзначення Шевченківського ювілею у Канаді.   Це бу-яо
звані перші українські читальні і товариства у Канаді.
З того часу встановилась традиція кожного р о ку в і дз на ч у в а ти у країн-цями річницю народження великого сина великого українського народу — безсмертного Тараса Григоровича Шевченка.
Відзначення і пошанування Великого Кобзаря, як прийнято називати українським народом Тараса Шевченка, нее форма-
перше   публічне   мовлене г льною  механічною спра-
слово про НЬвГО тими ЛЮ-»
дьми, які з великим болем виїздили з рідної не своєї землі у чужий незві-" даний заокеанський край. Слід відмітити, що саме з його пошанування починали ті шукачі кріащої вол! ! ліпшої дфлі СВОЮ куль-і турно-освітню діяльність, бо це його ім'ям були на-
вою. Адже кожне таке наше відзначення е новим нашим натхненням, яке ми набуваємо у цьому святому місціV нашим приречен-ням, нашим зобов'язанням любити свій нароДу навчатися чужого і свого не цуратися, боротися, шоб була правда на землі, шоб був на ній син, була мати,
V*   . І-'
І.* г
1
Стенлі Зенюк, член КВК ТОУК, відкриває урочисте зібрання біля пам'ятника 1/ Шевченка в Палермо 2 липня 1972 року.
були люди — вільні і щасливі.
Багато років пройшло від-того невеличкого Шев-ч е и к і вс ь к о го с в я т а у з в и -чайній хаті на Юклид вулиці у Вінніпегу. Сьогодні ми привселкьтно говоримо про велич иезріиня-ного генія українського народу. Сьогодні знають про нього не тільки українці, що приїхали з "старого краю", привезли його вогненно - бунтівниче слово у своїх серцях, а його "Кобзар" у своїх простеньких куферках. С\,о-годні про нього знають їхні діти, внуки і правнуки.   Сьогодні   про нього
знають широкі кола канадської гром а дськості— люди різних національностей, бо йог® пристрасне вагоме слово тепер доступне і англійською, І французькою мовами.
Ми зібрались біля цього пам'ятника — пам'ятника Великого Кобзаря першого на всьому аме-риканському континенті. Після того, як був споруджений цей пам'ятник, були встановлені шевченківські пам'ятники у Вашингтоні і у Вінніпегу, а цього року -— в Буенос-Айрес (Аргентіна). Насмілюсь сказати, шо коли б не було пам'ятника у Палермо, біля я ко го ми з ар а з з і б р а • лись. то напевно не було б пам'ятників у.Вінніпегу, Вашингтоні і Буенос-Айрес.
Ми горді, шо наше Товариство Об'єднаних Українських Канадців з участю Робітничого Запомо-гового Товариства, було ініціатором спорудження пам'ятника у цьому Шев-ч е! І к і в с ьк о м у з а п о в і д н и к у. ААи водночас позитивно відзначуємо, що згодом були встановлені пам'ятники у згаданих містах, бо ж незважаючи на мотиви декого, всі ці пам'ятники стали пропагандистами Шевченкової слави і його творчості на американському континенті.
Доречним буде нагадати, що ідея спорудження пам'ятника Тарасові Шевченку на канадській землі — у Вінніпегу — зародилась ще у керівників Товариства Український Ро-бітничо-Фармерський Дім
Перший секретар Посольства СРСР в Оттаві Валентин Ліпатов (зліва) і протоколярний секретар КВК ТОУК Петро Кравчук кладуть квіти в підніжжі пам'ятника Г. Шевченку в Палермо 2 липня 1972 року.
у 1930-х роках. Хоч були зроблені серйозні заходи, цей бл а городи и й заду м тог ді не вдалось зреалізувати, лише через багато років він був здійснений —~ у 1951 році — саме на цьому місці.
Минулого року відбувалося 20-річчя спорудження цього пам'ятника, сьогодні минає 20-річчя, коли відкрив свої двері навстіж для відвідувачів Музей Т. Г. Шевченка. За 20 років поріг цієї інституції переступили десятки тисяч людей — канадців, американців, різних європейських країн, людей далекої Австралії, такого ж далекого В'єтнаму.
Експонати, розміщені в музею, багатьом людям розкрили всю велич Тараса Шевченка. Багато людей вперше довідались про нього, вперше зрозуміли його місце у світовій літературі. ,
У музею є книга відвідувачів. Там зараз лежить *;отрийсь том від часу відкриття інституції. Колись дослідники канадської "Шевченкіани будуть пильно вивчати ці книги відві-яувачів, їхні відгуки про Тараса Шевченка, про те, як ми шануємо його пам'ять, його величезну спадщину.
Ми кожен раз, коли збираємося на наші вшанування Т. Г. Шевченка" на цьому місці; НЄ забуваємо (і ніколи не забудемо) від* значити, шо пам'ятник, і основну частину експонатів музею, нам подарував український радянський народ. Ми завжди висловлювали (і будемо висловлювати) нашу щиру подяку українському радянському народові за цей дар.
У конкретній формі і пам'ятник, і Шевченківський музей у Палермо, свідчить про цей ідейний зв'язок між нами і народом України. Хай цей зв'язок ніколи і ніким не буде по^ рушений!
Дозвольте^ мені ше паз вернутися до першого від-зн ачен ня іігевченківскко] річнипі л' Вінніпегу тпм^ близько 70 років. Тоді, мабуть, лийте одиниці зна-.пи. по-^я укпаїниями, ппо Т. Г ІІТепченка. про його страдіпліьке життя, ппо його революційну творчі гть.  Важко ■ знаиттї про
(Докінчення на ст. 16|