Сторінка 10
"ЖИТТЯ І СЛОВО
Понеділок, зо жовтня 1972 р.
(Докінчетп?)
Надходить канадський солдат, зупиняє мене і пи* тається. чому я не в армії. Не хочеться мені відповісти^ шо я   підланиіі Ав-ст|ю-Угорщини. і вдаю, шо я його не розумію. Тоді він питає мене, чи я росіянин.   Я махнув головою ию так.   І він до мене починає говорптн по-росій-снки.   Тоді я кажу йому, шо я поляк, пб-російськи не можу розмовляти. Коли я це сказав, він почав говорити До   мене польською мовою     А в мене галицький діалект і то такий, шо він мені не повірить, шо я поляк. Каж) тому солдатові, що я українець з Полтавщини, а він зразу   переходить на українську мову   і каже мені. Шо я належу до тих а встрКі ці в, шо розмовляють українською мовою. Я стою прн своїм, переконую його шо я приїхав до Канади з Росії і готовий вступити  до канадської армії, але пізніше. Повї-ри{ї він мені чи   ні. але відпустив мене. І так я по збувся клопоту.
у ГЕМИЛТОНІ
Такий клопіт міг повторитися іншим разом. Шоб умикнути цього на будуче, я постановив виїхати з Торонто до Брентфорду. Побув там два місяїіі і переїхав до Гемплтону. По якомусь часі став я до грані в дротовкі. За я-кнйсь час робітники почали домагатися більшої заробітної плати. На иьо-м\- підпрпємстііі працЮ' Всіли мпГіже самі чу-жмніїі. А шо Я напкрашб володігі за них англійською .мовою, то вони післа-лі! мене до офісу в поминатися віл їх і.х!сні по два з половиною цента під-ііііткп ііа годину. Завіду-и > ч 11II и\ а п о ю б \- в зл и з о ва • -нтї. що я впомннаюся бі-л'.ніої плати і цим наражаю себе на небезпеку. Він сказав, шо ми дістане-м > підвишку заробітної плати, але попередив мене щоб я більше цього не робив бо я підданий Ав-стро Угорщині, вийшов з к гж 11 е нтр а 11 і й ного та бор у і не маю ніяких документів шо він мене, як захоче, мо-;>ке назад відіслати де кояцтабору.
Я дуже перелякався тим. шо сказав завідуючий шапою. Обговоривши цю спі^^ву із своїм близьким товаришем, я пішоз зареєструватися, як цього ви м а га є в оен н и й з а кон;. а
Спогади з пережитого
він приобіцяв, що коли ме* не заарештують і замкнуть до тюрми, то він викупить мене (візьме на поруки)* Приблизно так сталосьі суддя присудив мені $40 кари. Тоді мій товариш, який був разом зі мнокх заплатив за мене кару» і я вийиюв на волю.
Живучи в Гемилтоні, я довідався, шо тут є Товариство "Просвіта" Імені Тараса Шевченка. Пішов я на збори цього товариства ! записався в члени. Почав брати участь в його праці — декламував на концертах. До хору не належав, бо не мав доброго голосу.
Коли 1917 року вибухла в Росії революція, тоді в Товаристві "Просвіта" почалась боротьба. Одні члени притримувались націо-наліз.му, а другі схилялись до соціалізму. Я приєднався до другої групи, хоч дійсного поняття про робітничий рух і про соціалізм не мав. Згодом, коли почались лекції на різ ні теми, тоді почала кристалізуватись і моя лінія А коли у Вінніпегу буду вався Український Робітничий Дім і українські ро
бітники   V   Вінніпегу ПОЧЗ"
ли збирати гроші на йога булов\'. ми приєднались до Стопаригиення Український Робітничий Дім.
в СЕЙНТ КЕТЕРИНС
Пізніше я захворів і приневолений був гіалиши-ти (іраию і переселигнся до Сейнт Кетериис. Там ше не було ніякого організаційного життя. По яко-.м>-сі, часі я став до п[киіі де вироблялися сокири шуфлі, гралі. При праці я познайомився з двома українськими робітника ми. яким запропонував ор-ганіз\вати робітничу організацію. Вони відповіли шо це неможлиЕю, бо лю-ди тут не розуміють організаційного життя. Однак я цим не розчарувався, відвідував українських робітників і пропонував їм створити Українську дитячу школу. Згодом мені вдалося переконати кількох батьків, шоб посилали дітей на навчання до цієї школи. Але нема примі шенн я для школи і нема грошей, шоб його винай-мити. Тоді ми вдалися до пресвітеріанського єпіско: па з проханням, щоб відпустив для школи пивницю в цекрві;- Він погодив-
Лаврентій МАЗУР, Бурлінгтои» Онт.
ся на школу без ніякого винагородження.
Прнмішения вже маємо. А де ж учитель? Беру іпо справу у свої руки, хоч і не маю учительської кваліфікації. Працюю у фабриці до 4-ої години, а від 5-ої до 6-ої навчаю дітей української мови без ніякого винагородження для себе. -Але школу неможливо вдержати без організації. Скликаю родичів шкільних дітеіі і пропо-н\ю Тм зорганізувати Робітничу партію Канади. По довшій дискусії ми зорганізували відділ з "20 членів і почали шукати прггмішення для нього. Згодом знайшли його і почали ограніїа цінну роботу. Але робота нам не йшла гладко, бо не було в нас досвіду. По. певнім часі почали працю на культурно-мистецькому полі. По своїй змозі давали концерти, ставили представлення.
Опісля ми зорганізували відділ РЗТ. 1927 року відділ вибирає мене на конвенцію, шоб я домагався на ній дозволу будови до.му. Я пояснив членам, шо так довго, як в нас нема відлілу ТУРФ-Дім. ми не .можемо приступати до будови влас-ног® до.му. Г)лпак члени знаючи, шо я членом відділу Т^*РФЛім в То-ролд. доручили мені їхати на ^'їід Т^'РФЛім.
Приїхавши із з'їзду, я пояснив членам шо з'їзд ВІДКИНУВ наїпе прохання: по-перніе то.му, шо в нас нема відділу Т^'ФДім, а ги>друге — ТУРФДім має вже багато довгу гіа ін^ УРДомах, що вже побудовані.
Після цього звіту члени РЗТ створіїли . відділ ТУРФДім і почали збирати гроші на будову УРДому-
Часи тоді-були Погані Збірка грошей на будову У Р Дому йшла ПОВІЛЬНО. Однак члени взялися реалізувати задумане діло. Маіочи $150 готівки і $200 деклараціями, воии поста-новили приступити до будови власного буди и ку. Контрактор зажадав $4,-000. Але що ми вдіємо, коли маємо  всього   $ 150
на руках? Один з членів відділу, який був кар-пентером, піддав думку шоб ми будували дім са-ми: половину в землі, а половину на поверхні. Це буде коштувати менше і в і н буде самий п ровод и ти роботою за мале винагородження.
Копали ми шуфлями пивницю під кожного вечора. Майже всі чле-ня приходили до цієї ро. боти без ніякого винагородження.
І так ми збудували Український Робітничий Дім на 110 стіп довгий і ЗО стіп широкий. Будова коштувала майже ті самі грогїіт, шо хотів контрактор. До того ж тут не була вчис-ле?та ианга ппяия, бо ми ппапювали дапом. Та й не збудували такого дому^ який ми планували. Однак б\ли задоволені тпм, шо маємо свій дім.
^Ааємо ді.м, але не маємо декорацій на сцені, не маємо крісел. Почали ми шукати за людішою, яка могла б намалювати нам куртини, трапився один росіянин, який казав, то вміє малювати. Коли ми »>ому позказали наш клопіт, він погодився зробити на\! вигоду безплатно. Тількіг дпти йому потрібний матеріал.
Як тільки маляр взявся до пряцт, ми почали підготовку до концерту з товаришами з Торолл. Цим коїщертом ми відкрили ^ * к р П ї П СІ > к и Гї Роб і тн и ч и Л Дім. Н ^ тодішній час успіх був доприй.
^'краї^ші міста Сейнт Ке-тсрпнс п\ли дуже задоволені тим, шо мають свій власшіГі дім. в якому має вестися освітня і культур-но-мистоцька діяльність, та Українська дитяча школа.
Після року я втратив працю і змушеитін був шукати другої. На той час це було досить трудно. 1 я змлпіений був залишити Сейнт Кетеринс.,
Коли наші протпвнтїки гро це довідались, то дуже раділи, бо дума ЛІТ, шо ОРганізпцтя без мене роз-летттться. Але вони помилились, бо відді.ттг ТУРФДім керували роботою колективно, а не одииниця-ми.
У ВИНДЗОРІ
Шукав я праці у Брент-форді, але знайшов її у Виндзорі при допомозі од^ ніеї людини з Великої Ук-раїниі якій я розказав свої
клопоти.   Але   я мусів
представитися, що знаю '*бриджворк*Ч хоч її ніколи не виконував, тільки бачив у Гемилтоні, як ро- ^ били другі на цій роботі. Поробив я два місяці і зістав звільнений з браку роботи.
В-тому _самому часі в Гемилтоиї захворіла мати МОЄ! др>^ини. Дружина поїхала туди, а я за.тишив-ся з дітьми у Виндзорг. Після одного тижня часу дістав я листа від дрх'жини, шоб приїздити до Гемил-тону, бо має нагоду дістати працю там, де побила попередньо. Спродав^ я все, ию міг, і покинув місто Виндзор.
ЗНОВУ в ГЕМИЛТОНІ
По якомусь часі дружина дістала працю в Гемилтоні в Лнтернешонал Гап-вестер Ко. Я пішов до компанії, в якій працював попередньо. З трудом дістав я працю, але тільки по три дні на тиждень І так ми з дружиною почали працювати і шадити цент до цента. Підробившись трохи, ми взяли хату на виплат.
По двох місяцях після цього дружина втратила робот\% а я почав хвооіти. Докучав мені "а.тсер** у шлунку.
1930 року в Гемилтоні проводилась завзята боротьба між українськими націоналістами і членами ТУРФДім. Однієї неділі націоналісти мали масове-віче, на яке прибуло багато людей. Коли їх промовець почав накидуватись на прогресивних україн--ців, тоді переважна більшість прис\тніх^ не- дала їіому далі говорити. Натомість покликали мене до слова. Коли я почав говг». рити, то націоналісти обскочили мене зі всіх боків. Але поліція звільнила мене з облоги.
Через тиждень я отримав повідомлення ставитися до суду. Таке саме повідомлення отпим а т и ше три члени ТУРФДім. Обвинувачено нас у бун-тівництві. Мені прГїсудили місяць арешту з рекомендацією на депортацію. Других членів теж засудили по місяцеві арешту або $300 кари за всіх. Цього самого дня один з напіих членів приніс Я?00, і нас випустили на волю.
Хоч я був на волі, але загроза депортації висіла наді мною. Правда, я мав громадянські папери і це мене рятувало. Однак деякі урядовці говорили ме-(Продовження на 11 ст.)