Понеділок, 27 серпня 1973 р.
"ЖИТТЯ І СЛОВО"
ч-торінка 5
Заява ТОУК по багатокультурності
Крайовий Комітет Товариства Об'єднаних Українських Канадців, на своєму засіданні із закінченням крайового семінара ТОУК, який відбувся в днях 2—7 липня 1973 року в Українській оселі в Палермо, Онт., підтвердив своє основне становище по національному питанню в Канаді і чіткіше .визначив проблему та політику багатокультурності у цій перспективі.
Становище ТОУК по двона-іііональному характері канадського суспільства добре відоме. Товариство через довгий час придержується погляду, що Канада є країною двох націй і вважає, що це є ключем до , будь-якої дійсної оцінки історії, до зрозуміння теперішньої кризи конфедерації, до демократич^-оі розв'язки цієї кризи і до розвитку культурної політики для теперішнього часу і на майбутнє.
В цьому світлі, в цьому історичному контексті факт культур ної різноманітності Канади і політика багатокультурності вивчалися і обговорювалися на семінарі керівництва ТОУК і на засіданні Крайового Комітету. З цих обговорень вийшла глибша оцінка сучасної політики і розр^'^'-ку в канадському культурному жит-тК
Багато етнічних і урядових керівників відкїїдають позицію про дві нації у своєму розумінні і розвитку політики на' підтримку етнічних культур в канадському житті. По суті, підставою їхньої підтримки етнічних культур е використовування аСпірацій етнічних груп проти аспірацій франкомовної Канади. Федеральна політика, встановлена на концепції "одна країна — одна на-
силу як життєздатні і продуктивні елементи канадської єдності і культурного розвитку. Бачити етнічні культурні громади в ізоляції в ід національних громад — брати частини за ціле, або як
ності; позитивний аспект допомоги для розвитку етнічних куль-
передбаченій майбутності, не мав права або авторитету приймати
тур, який ми вітаємо Г будемо   на себе всі прерогативи цілої ет-
брати в ньому участь; і негативні риси політичної вигоди, яким ми робимо виклик і надіємося
цілі сами в собі, — це перекру^- що вони будуть усунені. Ми ви-чувати або заперечувати реальність. Етнічні громади, і дві на
ціональні громади, до яких вон№   літики в жовтні 1971 року.
клали своє становище ясно від першого проголошення цієї по-
належать, є продуктами канадсь кої історії і розвитку. Вони становлять вододіл культурних цін-ностей, який живить головний потік канадського життя по нинішній день.
Багатокультурність (мульти-культуралізм) - новий опис канадського плюралізму, старий факт нашого етно-культурного складу— відображує цю різноманітність етнічних культур. Багатокультурність, як національну політику урядової допомоги етнічним культурам, яка ще нова і розвивається, треба бачиті^ і розуміти в цій перспективі ка надської реальності.
Вже від довгого часу стоїть потреба подання допомоги життєздатним   етнічним   культурам; за визнання місця і ролі етнокультурних груп і організацій в розвитку і збагаченні канадського життя. Наше Товариство, при кожній нагоді, -ставило такі ви-моги  за  визнання  і допомогу. До тієї міри, що проголошена урядом  політика багатокультурності зустрічає ці дві вимоги — час   і   практика   покажуть, як вона   буде   проводитися   — їг треба  вітати.  Немає мови, що вона  сигналізує  нову  стадію в культурно му  житті   нашої країни. Але є фундаментальні різни ці з політичними цілями цієї по-літики, які йдуть до самої серцевини  національного   питання б
ці я*', відкриває двері до сериоз-,них, безвідповідальних і шкідли-   Канаді. Вважати, що проголоше
вих . перекручень канадської реальності і перспектив.
Представлена в імені рівності, така концепція увічнює найбільшу нерівність шляхом вживання евфемізмів (м'яких висловів), що уводять в оману, і вмисного затемнювання, справ, щоб відсунути наявність двох націй в Ка наді. Таким чином рівність визначується існуванням десятьох провінцій, а не існуванням двох національних громад, кожна з яких має свій відмітний стиль життя. Так, отже, всі етнічні групирівні в мозаїці різноманіт ності, радше, ніж частини"двох національних громад. Жер-твами такого викрутасу, треба зазначити, є не тільктт франкомовні жителі країни, але канадці в цілому.
Ми завжди придержувалися погляду, що етнічні групи є невід'ємними частинами одної або другої національної громади. Тільки в такому розумінні ми можемо  передбачати  їхню дійсну
на урядом політика є простим і природним відгуком на потреби етнічних громад, було б політич-ною наївністю. Є цілий ряд причин, чому була уведена політика багатокультурності з приходом 70-х років. Ми е тієї думки, шо політична вигода відіграла головну роль у формуванні і проголошенні цієї^ політики саме в теперішньому часі.
Хоч програма допомоги етнічним культурам повинна була бути уведена давно, і її треба вітати, політичні цілі багатокуль турності мають безпосереднє відношення до кризи в конфедера-ції. Федеральна влада, шукаючи зрівноважуючої сили проти національних аспірацій франко-ка-надського народу, бачить потенціального союзника на етнічному
полі. Це є очевидне з ПОЛІТИЧНИХ\
настанов у розвитку цієї пол.тн-  ^.^^ ^^^^ розраховані для того,
Ці два аспекти офіціальної політики не є взаємно виключними. Політичні цілі визначують напрям урядової програми допомоги. Є небезпека, що призначення фондів для етнічних культур буде самоко'рисливим в цьому контексті; що буде застосовуватися прихована дискримінація проти тих груп і організацій, які не є політично прийнятні для естаблишменту.
Таку дискримінацію можна добачувати не тільки в політичному спрямуванні нової політики, але багато етнічних організацій, особливо  прогресивних, в тому
^ числі і наша, знають з минулого досвіду,  що  урядова допомога для   народного  мистецтва була дискримінаційною.   З розвитку останніх   подій   можна бачити, що  цей дискримінаційний подвійний стандард продовжується. Прогресивна етнічна преса була виключена з рекламної кампанії міністерства по двокультурності, яка була проведена в червні 1973 року на суму $230,000.00. Про гресивні . етнічні   організації і групи є виключені від представ ництва і голосу, в офіціальному консультативному процесі по етнічних   справах,   який недавно встановив уряд. Прогресивні ет нічні групи оминаєть(^я в підго товці  до   національної етнічної
конференції, яка має відбутися в Оттаві в жовтні цього року.
Кілька прогресивних організацій дістали гренти за одною або другою урядовою програмою за останні два роки. Інші аплікації за,допомогою знаходяться перед установами, що завідують програмами допомоги. Прогресивні етнічні організації, які мають рекорд десятків років служби і проводу у своїх громадах, надіються мати нагоду брати повну участь у програмах, які встановлено. Вони не погодяться на участь тільки для форми в будь-якій з програм багатокультурності.
Не погодиться ТОУК на представництво тільки для форми якоюсь *'омбрелла" організацією — "ІІтЬгеІІа ог^апігаїіоп" (що «'покриває усіх"). Намагання урядових установ і офіційних осіб призначити організацію до одної або другої "омбрелла організей-шон"   є   наявною дискриміна-
ки і з промов деяких 11 головних проповідників.
Ми беремо до уваги дві сто рони офіціальної багатокультур
щоб позбавити таку групу віл представництва, яке їй належить-ся. Ніяка організація або конгломерат організацій, сьогодні або в
нічної групи або. говорити від її імені. Будь-яка така претензія організацією, єдиною чи як "ом-брелла організейшон", узурпує фундаментальні права іншііх | порушує один- з елементарних принципів демократії.
В Канаді немає етно-культурної громади, в якій всі елементи і організації є об'єднані під одною парасолею. Причини для непримиренних розходжень, які ділять групи і організації в етнічних громадах; е ;ідеологічні:(-ми і політичними. Вони відбивають конфлікт цілей і інтересів між двома протилежними силами в нашому суспільстві.
Українсько-канадська громада відбиває цю поляризацію ідеологій. Два протилежні центри тяжіння в цьому спектрі є Комітет Українців Канади і його організації і Товариство Об'єднаних Українських Канадців як національна організація. Перший центр придержується ідеології естаблишменту і служить Йс^ГО інтересам в громаді; другий центр представляє ідеологію робітничого руху і споріднений з канадськими лівими силами.
Ні один центр, ні другий не предсталяє цілої етнічної групи. Незважаючи на протлилежие твердження КУК-а і його само-проголошену парасолю на цілу громаду, ясним є, що існують різноманітні групи і що ніяка одна- група може або повинна го-ворйти за всі інші групи. Робити , таку претензію оз.чачає вдавіїти-ся до дешевого політичного софізму.
Ми відкидаємо ідею "омбрел ла організейшон", яка береться говорити за цілу етнічну громаду. Ми будемо викривати і ви ступати проти будь-яких спроб накидати такі "парасолі" на етнічні громади. Ми вважаємо що парасольну ментальність як засіб для виключення важливих частин етнічних громад від участі в де мократичних    діяльностях, що визначують роль і вклад існуючих груп і Організацій, і як прикриття для політичної дискримінації   прогресивних культурних центрів і їхньої преси.
Ми "закликаємо федеральний уряд переглянути цей аспект політики— по багатокультурності. Ми вважаємо, що право усіх груп 'мати—голос у формуванні політики, визначуванні напряму і брати участь в програмах повинно _бути забезпечене мініч стерством і установами, відповідальними за цю політику і її програми. Є досить доказів, що так воно не є тепер.
Ми віримо, що якщо це пра'
(Докінчення на 6-ій от.)
і-