Петро КРАВЧУК
орогами Манітоби
Минулого року я мав приємність мандрувати дорогами Манітоби в- ра й о н а x Г ім л і - Т ю л о н - А р -борг і Хтюартборн-Вайга-Гардентон. Свої спостереження і вражіння опублікував в *'Жнтті і Слові".
-У заключній частині нарису я писав, що моєю мрією є відвідати україн ські поселення в північно-західній частині - Манітоби, особливо околицю Шол Лейк, де 43 роки тому мені довелось прокладати першу борозну на фармі Михайла Шуста. Я однак, не сподівався, ще точно через рік я знов> буду подорожувати дорогами Манітоби, саме е тих околицях, які мене дуже цікаилять.
Перед тим, як вирушити у цю подорож, . Антін Б і л е цьк и й, п рези дєн т Го-ловного Виконавчого Комітету Робітничого Зап®-мсгового Товариства, розпростер на столі карту Манітоби, якою користуються водії автомашин, і зеленим олівцем провів лінію нашого маршруту: Вінніпег, Портедж ла Прейрі, Ніпава, Шол Лейк, Окборн, Розбори, Россел, Роблін, Грендв'ю, Гилберт Плейнс, Давфін,
Васагамінг, Міннедоса І Вінніпег. Ця подорож розтягнулась .на 500 миль
Хочу зазначити, що цих околиць я не знав, крім Шол Лейк, куди я прибув залізницею влітку 1930 раку до праці на фамрі, кі лька тижнів після прибуття з Західної України до Канади. Антін Білець-кий добре знає ці околиці,- бо свого часу працював організатором Товариства Об'єднаних Українських Канадців в Мані-тсбі. Виступав з промовами на мітингах у Ком-мюниті Галл або Народних домах, -висвітлював українські радянські фільми.   Має тут знайомих.
Всюди в цих околицях є передплатники "Життя і   Слова".   Отже, Антін Біленький не   тільки віе_ автомашину,   але також був для   мене і дружини гідом.      Подорожував з нами Андрій' Хамчук — бібліотекар Бібліотеки ім Івана Франка у Вінніпегу.
Весь час нашої подорожі. тривала чудова серпнева
погода — понад 80 градусів вище нуля Фарен-гайта.
П 04 АТО К МАНДРІВКИ
"... З Вінніпегу ми вибрались вулицею Інкстер. Об'їжджаємо місто, щоб вибратися на шосе, номер 1. Місто тепер розрослося і забрало щось 20 хвилин, поки ми добилися де шосе, яким маємо їхати до Портедж ла Прейрі Це ще шосе 101.
Перед нами простягну лась рівнина — всюди зе-. лень. Ро-ст>ть тут різні культури: пшенішя, овес ячмінь... Подекуди неве личкі ліси. По правій стороні бачимо Асинибойн Горе Рейсінґ Стадіон. До-рого обходиться цей "спорт" декому з звичайних людей, що ставить свої тяжко запрацьовані чи заощаджені гроші на такого-то коня, сподіваючись виграти поважну суму, але за дуже рідкими випадками він іде з по рожньою кишенею додому. Стадіон був збудований, п'ять років тому і вважається одним з наймо-дерніших у світі.
Нарешті вибираємося на шосе номер 1, Мчать автомобілі v різні' міста Західної Канади — до Саскатуну, Едмонтону/ Венкувера. Ідуть.люди з Онтеріо, Квебеку, Сполучених Штатів Америки Зустрічаються і трейлери Адже це туристський сезон. Автомашини мають право мчати з максимальною швидкістю 70 миль на годину.
Попри дорогу стоять пс двоє, троє, • четверо молодих людей — гиппі. Вони сигналізують автомашині'
і  просять їх     підвезти п2
захід.     Деякі держать таблички    з ініціаламрі *ВС*\    Вони повідомляють, що добираються до Британської "Колумбії, отже просять• тих,-що їдуть, туди, підвезти   їх." Вони одіті   в   строкаті одяги, ширококрисі капелюхи, на плечах у них рюкзаки, з довгими вусами і бородами.
ЦЕ БУЛО В 1940 РОЦІ
На зеленому щиті напис: ''Портедж ла Прейрі 43 милі".
Гарні краєвиди: просторі лани пшениці, лісок, добротні хати — все це милує око. Правда, де цього багато спричиняєть* ся погода, бо ранішнє сонце своїми проміннями Д®' помагає міняти вигляді околиці, як у якоіугусь великому калейдоскопі.
Десь на ТО-ій милі віл межі Бжніпегу на щиті напис: 'Теденглі". Це містечко ''славиться" тюрмою. Держать тут в'язнів до засуду — "тимчас©во'\ Засуджених в'язнів держать у Стоні Мавнтейи, Антін Біленький мав "приємність" пробути в цій тюрмі одну ніч — з 6 на 7 липня 1940 року. Тоді Роял Кенейдіан Мавнтед Поліс на пряме розпорядження міністра юстиції Ернста Лапойнта зробила рейди на провідників українських прогресивний» товариств V Канаді. Ш,ось 20 чоловік у Вінніпегу тоді були арештовані. Після одноденного тримання в Геденглі вони були не-' ревезені під поліцейським конвоєм до концентраційного табору Кананаскіс о Алберті. (Я був арештований дещо пізніше і відос-ланий прямо з Вінніпегу до Кананаскіс).
Земля між Вінніпегом і Портедж ла Прейрі дуже врожайна. Тут на акрові збирають навіть по 75 бу шелів пшениці. В цій частині Манітоби не бувають посухи, рідко град вибиває збіжжя, не шкодить засівам і мороз.
Багато тут городів. На них бачимо і буряки, цибулю, огірки. Фармери доставляють огородину де Вінніпегу і продають на базарах. Огородина дає їм чималий дохід.
Проїжджаємо попри містечка з обох боків шосе з назвами, які визначують, що тут переважно по-селювались або нім[іі (Берген), або французи (Сен Френсіс Ксав'є), україніці (Ілай)^ Пізніше ми минали містечка з скандинавськими назвами: Еріксон і Скандина-віа.
Переїжджаємо міст на ріці Асинибойн.   Ця ріка зливається з Ред Ривер. Саме V "вилках" цих рік знаходиться Вінніпег. Ми. декілька разів переїздили ріку Асинобойн, бо бо на, як   і ріка Вайтмад, крутиться вужем і пере» .тинає шосе.
ПХАЮТЬСЯ АМЕРИКАНЦІ
Антін Біленький інфор-. мує нас, що в околиці Ілай багато українців попродали свої фарми, а сами перенеслись жити до Вінніпегу. Фарми закупили багаті американці і експлуатують їх: збирають рясні урожаї і зерно виво^ зять до Сполучених Шта тів Америки. Сами власники живуть у США, За канадську пшеницю вони виручували великий зиск Ця справа затурбувала навіть депутатів провінціал ьного парламенту і вони підняли пр© неї питання на одній сесії. Бул» заряджене навіть розслідування тієї купівлі, яка становить загрозу для канадської агрикультури в Манітобі, в цих районах, де вирощується багатий урожай.
Треба завважити, шо в тих "районах українські фармери мали лише пв одному кводрові землі (160 акрів), з якого тепер не можуть вижити, бо за комбайн: вони мусять за' платити 14,000 доларів, а за трактор — 10,000 д©лаг рів. Але ж треба мати інші машини. Американці скуповували по кілька фармів докупи і утворили великі господарства — ц€ їм приносить, великий хо-сен. треба завважти, щ6 землю продавали переважно старші українські : фармери, які вже не: годні сами працювати, а діти не хочуть фармерувати і йдуть до міста і там шукають для себе нагоди.
Поки що комісія, яка була обрана в парламенті для розслідування цієї купівлі американцями канадських фармів, ще не здала свого повного звіту: скільки було закуплено американцями землі в цих околицях.
ШЛЯХАМИ ГОМСТЕДОВЦІВ
...Наш автомобіль мчи-ті зі скорістю 65—70 миль Шосе рівнесеньке— можна по ньому котити яйце, Колись тут проходили лісові стежки, якими пробиралися українські поселенці пішки до своїх г0м-
манаткті, розміщували свої сім' ї і в о л а м и, в к р а-щому разі кіньми, вирушали незвіданими дорогами через.мочари до своїх майбутніх господарств, поселювались громадами, які називали Згода, Зелена,"Україна, Січ, Ольга, Рутенія. І коли сьогодні туди можна дібратися за годину-дві,'. то тоді треба було добиватися ціл и-ми тижнями.
Скільки на тих дорогах було життєвих, пригод і навіть страшних трагедій! Хто тільки з наших перших поселенців десь п©-при телерішнє шосе не зу^ пннявся на відпочинок• з сім'єю? Тут вони розпалювали вогонь, варили в чайниках гарбату, якою запивали черствий хліб, який захопили з Вінніпегу.
ІДе подекуди залишились 85-річні дідусі і бабусі, які малими дітьми з своїми родичами тому 70-75 років пробиралися на гомстеди, на які їх посилав Кирило Геник з Імміграційного бюра. До речі, ми їх зустрічали піл час нашої подорожі, вони згадували про ці важкі часи, про що мова піде пізніше в цьому нарисі,
Хоч це переважно пшенична смуга, то в певних околицях ми бачимо цілі лани засіяні льоном, який починає вже цвісти — утворює   ціле  море,  яке ко'
дихається під легесеньким подувом вітерцю, з дру того боку простягаються лани ріпака —. це також технічна культура. її цвп жовтий. З неї видобува ють олію і експортують переважно до Японії на вироблення маргарини, .
(Далі буде|
стедів, за які заплатили по $10 у Вінніпегу. По-всіртались вони ними до Імміграційного будинку, вантажили на вози свої
МАЛО КОРИСТІ З КОСМЕТИЧНИХ КРЕМІВ
Швейцарське - товариство охорони ' споживачів провело дослідження ефективності дії косметичних к р е мі в, я к і у в е л и кі й к і л ь-кості використовуються жінками. Усі^тести показали, що навіть багатомі-сячне вживання кремів не призводить до усунення зморщок на обличчі, а глибина їх зменшується всього на... одну тисячну міліметра. Висновок комісії: єдина втіха — це те що дія найдешевшого кре^
му н і ч и м н е в і Др із н яєтьс
©д дії найдорожчого.