Алмаз... Скільки при-налної, казкової сили в одному цьому слові! Немає' людини, яка байдуже ставилася б до алмазу. Одних він приваблює дивовижною красою, грою барв і яскравим блиском,
ІНІИИХ — особливо ВЧЄНИ2І
та інженерів — цікавить будова алмазу, причини його неперев е р ш е н о 1 твердості.
природа щедро наділила алмаз найціннішими властивостями, але надто поскупилася на його родовища. Цей надзвичай но рідкісний мінерал було вперше знайдено в Індії майже три тисячі років до нашої ери. За п'ять століть до того, відколи ведеться сучасне літочислення, алмаз уже знали стародавні греки. До Європи він прийшов тільки на початку XIII ст., з гучною, дещо фантастичною славою, і відразу зайняр панівне становище серед усіх коштовностей.
Алмази стали окрасою ; імператорських корон королівських мантій, ефе сів шпаг і шашок пзлко водців, утіхою титулова них модниць. Довго, над звичайно довго не прохо дила мода на алмази як предмет розкоші, і вони були основним, торговим крамом, за який часто доводилось сплачувати життям.
Ось що розповідає про історію знаменитого алмазу, який мав назву *'Пітт", а пізніше "Регент*' академік Олександр Фер-сман у своїй книзі "Оповідання про самоцвіти" *'Цей найбільший алмаз, що важив понад 400 каратів (80 грамів), був знайдений невідомим оа-бом на одній з копалень в Ост-Індії. Раб поранив' собі поперек і заховав камінь у пов'язці, так йому вдалося винести алмаз
Творці алмазів у Києві
ІНАДСИЛАЄ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНА'|
з копальні
Отже, лишалося тільки продати алмаз. Раб довірив цю справу матросові одного з кораблів, а той, охоплений жадобою на живи, по-зрадницьки уто-п-ив/ раба, заволодів ка-^м^м^ем і передав його за 2^ тисяч марок губернаторові англійської фортеці Пітту. Багатство не пішло на користь вбивці:, віт? швидко розтринькав ГРОШІ й повісився. Губернатор Пітт продав алмаз французькому королівському дому, де-камінь дістав назву "Регент" Його шліфування тривало два роки і коштувало 80
тисяч марок. Алмаз втратив при цьому дві третини своєї ваги, але ці окремі шматочки -було продано -а-ж за 144 тисячі марок. Потім його вкрала зграя ловкачів, яку було впіймано, а камінь огіи-нився в руках берлінсько-го купця, який продав його Наполеону І. Тривалий час "Регент" виблискував на ефесі імператорської шпаги. В середині ХЇХ століття коштовність пішла з аукціону за неймовірну ціну — 6 мільйонів франків... Довго ще довелося цьому славетному брильянту мандрува-^и з однієї країни до іншої, аж локи він знову повернувся до Франції, де й зберігається тепер у Л\'врі.
З алмазами пЬв'язанб чимало чудових легенд, фантастичних казок і за-б о б о н н и X в и га д о к. Та з г о -дом бурхливий прогрес промисловості змусив людей бачити в цьому мінералі не лише найкош повнішу прикрасу, а й помічника, що допомагає свердлити, шліфувати, різати, точити найміцніші матеріали, дає змогу проникнути крізь багатокілометро ву товщу . нашої планети до її підземних комор, що зберігають незліченні запаси нафти й газу. Коротше кажучи, в історії алмазу розпочалася нова ера. Йому довелося об-липіити корони і скіпетри, зійти з мантій і, одягнувши робочу "спецівку", стати до праці за верстатом.
Але ж алмазів існує мало. Як бутрі? 1 люди ки ' пули виклик природі: вони вирішили створити штучні алмази,. які б не те, що не поступалися перед справжніми, а навіть перевершували їх.
У цю важливу справу великий .внесок зробиЕ ордена Трудового Червоного Прапора Інститут надтвердих матеріалів АН УРСР.
Понад 80 науково-дослідних інститутів об!єднуе Академія наук Української РСР. Але я не пам'ятаю, щоб якийсь інший так швидко здобув авторитет, як цей. Судіть самі: український інститут надтвердих матеріалів було, засновано в 1961 році. І ось за десятиліття він став
головним науково-дослідним закладом Радянського Союзу з питань розробки синтетичних надтвердих матеріалів і застосування їх у промисловості. Інстит_ут підтримує зв'язки з 7,500 промисло-вими підприємствами країни, на яких застосовуються інструменти і пристрої, розроблені його вченими і с п е ц і а л і ст а ми. Ві н ко о р-: динує роботу з питань синтетичних алмазів 180 наукових закладів, має творчі контакти з науково-дослідними інститутами майже ЗО держав світу.
Така популярність не випадкова. Лдже київські вчені першими в СРСР розробили техн о л о г і ю одержання синтетичних алмазів і 1961 р., тоото в рік народження інституту, виготовили першу промислову партію їх^ Це була справжня технічна революція'
І якщо зараз Радянський Союз випускає піиро-ку номенклатуру алмазно-абразнвного інструменту у вигляді шліфувальних кругів різного призначен ня, пилок, дисків, поліру вальних стрічок та багате інших надміцних інструментів, то в цьому насамперед заслуга киян, бо саме в їхньому інституті більшість цих виробів дістала путівку в життя.
— Сьогодні, — каже директор інституту Герой Соціалістичної Праці, док-, тор технічних наук Валентин Бакуль, — ми настільки оволоділи синтезом алмазів, що можемо виготовляти їх за заздалегідь заданими властивостями, регулюючи крихкість і твердість їх у досить широких діапазонах, а також
виготовляти синтетичні алмази з міцністю, яка у-двічі вища, ніж у природних.
Переконливим підтвердженням цих слів -Валентина^ Бакуля є створений в інституті новий матеріал "Славутич", завдяки якому розв'язане питання проходки глибинних свер. дловин. ; Цей матеріал названий . давнім іменем найбільшог української ріки — Дніпра, не поступа-ється перед природними алмазами, за зносостійкістю, значно перевершує їх за міцністю. Його можна виготовити будь-яких розмірів і в кількості, що диктується потребами народного господарства.
До речі, про потреби. Валентин Бакуль розповідає, що не так давно Радянський Союз був серед індустріально розвинених країн на одному з останніх мі^пь щодо рівня застосування алмазів у промисловості. Тепер же, внаслідок успішної експлуатації багатих якутських покладів алмазів, а головним чином у зв'язку з організацією виробництва синтетичних алмазів, СРСР у технічному застосуванні алмазів випередив Англію, Францію, ФРН, Японію, навіть обігнав Сполучені Штати Америки, які протягом остан нього півстоліття споживали 70 процентів світо * вого виробництва алма зів. Нині в Радянському Союзі алма.^и застосовуються . на 10,000 підприємств. Варто також підкреслити', о провідне місце в СРСР щодо застосування синтетичних алмазів у виро бництві посіда6
синтетичний малахіт
Пе|зша в Радянському-Союзі технологічна лінія по виробництву ювакрила стала до ладу в Києві. "Цей синтетичний матеріал, що дістав свою назву від слів ''ювелірний акрилат", створено в Інституті хімії в исоко м о л е ку л я р н И X с п о -лук Академії наук УРСР. Він являє собою полімерну композицію, яка імітує малюнки й кольори малахіту і яшми. Ювакрил може бути успішно вико-ристаний для виготовлен-ня шкатулок, кубків, на-
стольнх приладів, різних прикрас та сувенірів.
Синтетичні яшма й ма-лахіт можуть широко застосовуватись для оздоблення інтер'єрів споруд, а різновидності — для зигот о в л е н н я плів ко в их матеріалів, оеобливо ударо-міцних дверей. Відомо, що природ ний малахіт н є-ефективний у п ромислов ій лереробці, виробництво полімерного з а м і н н и ка цього напівкоштовного ка-меня цілком виправдає себе.
Україна, де е вже досить
потужна алмазна проми-сл о вість. Крім київського інституту і його дослідного заводу, який дає чимало промислових алмазів, у республіці функціоиу ють Полтавський (найбільший в країні) та Львівський ааводи по ви-гото в л е нию а л м аз ного і н-струмента і порошку. Вони не тільки випускають їх у достатній кількості для свого народного господарства, а й_ експортують у 26 держав світу.
Роботи київського ін'
ституту патентуються ни ні у 15 країнах, а в шести вони запатентовані, у тому числі в ФРН, Швеції, Швейцарії.
' Про міжчародний авторитет інституту свідчить і той факт, що не прохо-дить~тижня, пдоб сюди не гпи'і'здили зарубіжні гості по науку. І як водиться, свої враження вони запи-с^'ють у книгу почесних вілт^ід^'вачів.
"Треба поздоровити доктора Бакуля і його колег з найбільш вичерпним показом застосуван-ня надтвердих матеріалів, яких нам досі не доводилося бачити ніде у світі", — такий запис внесли до книги недавно представники науково-до-слідного центру фірми •*Дженерал електрик".
А ось ще один, зроблений видним японським спеціалістом док т о ром Цаме Сабуро Асада: "До цього часу ми вважали заводи компанії *'Де Бірс" в Йоганнесбурзі найбіль-птими у світі щодо виробництва синтетичних алмазів. Тепер ми побачили своїми очима найбільший інститут світу по розроб-ці синтетичних алмазів. Пе ваш інститут".
Нам лишається тільки додати, що в ' інституті функціонує унікальна виставка "Алмаз в дії", де зібрані найдосконаліші алмазні інструменти і гіри-. строї. Тут же експонують і понад 260 авторських свідоцтв, що ними відзна чено винаходи й відкриття науковців та спеціалістів інституту. 37 винаходів належать його директорові Валентину Бакулю. Не можна не згадати й про те, що інститут вида б поки єдиний у світі спе ціальний журнал "Синтетичні алмази", який надходить і на адреси багатьох зарубіжних інститутів та фірм.
Олексій ТРОЦЄНКО.
