ИСТ г
Л
^233
/
Щ
тіо
РІН]5
ІІІО
Ці
айте^ ьі^:
ДРУГА СЕНЦІЯ
Сторінки 17-г24
УКРАЇНЦІ У шт
Понеділок, 17 лютого 1975 р.
Серед класиків радян-,ської .літератури почесне _
. місце.по/праву посідає за-. чинатеяь і основополож-^ НИК української сатиру й
.гумору письмшншс:Остап Вишня, (гі. М. ГубещсоУ. •'Мабуть, з часів Котяя-
.ревського, — говорив О. Гончар, — не сміялась Уїфаїна таким життєрадісним, таким іскрометним ; сонячним сміхом,
, яким вона засміялась знову в прекрасній,творчості Остапа. Вишні-.
І дійснб, . велика спадщина самобутньої, глибоко національної творчості письмеш|ика правдщ-во відтворює риси характеру українського народу, його психологію. V
.яскравих., художніх образах змальовував І він нову шбдину-громадяниші Радянської України. Хміхом
. то лагідним, то. гострим.
вбивчий, спопеляючий
ванйііцуш
ріцну" добре розі-ледів ІШтйонгфсй^ ^ І^зстрим, сат^фи з нюці^й^^ Шбго-^^^ ЗгЛ!^рн6го^
ІІИСЬМ©Н№
<л]^а^щіо еу^ інаціш лізму, зриваючи з його
^Х)рЄ-ІДЄбіКІ^^ *!оЙЄЧІ ПЕКІг-
Вбзнвчимі^^с^^
вистю до '-хтобшьше-дайрте'^ н?^^ нбш
летони 1 п^^ ві-рад тйн2Цф[оніг^
^ВЦННЯ;!';-^'^-'^;' '^^ ; : ^^|РбВ*]^ЯЧИ^^
Остапи ВиЕйіц яскр.аво тенденційна, перш -за все сміхом, сповненим завж- ^аємо на увазі його виняткову зесність> його творче - кредо завжди :^шйтакжч3^^*^^
картав з чоіх>к сщєт^^ і коїрГнена>
'Ввдіггі|:;і^ ■ ■ї-:::::'
і УкрОУНці"). У фейлетоні "Тепер я турок ~ -не бандит" іаро це говориться відверто цинічними словами самого Бан-дери:" "Де гроші, там і самостійна Україна, дас Англія -— англійська еа-
мостшна
і»
з "самоєтій-" бо поба-
ди любові х^о трудового народу, допомагав:^ Остап В^ї Ш1І я . Й - .зрос^ганню, ут9Є]рідженню соціалістичної дійснюсті. ^ ^
*'В№мевим4>.\ усміщка-ми'^ зачі^^^в^^^ зачи-
ту№ься,.ниМ люди різно*/на цю т*ему мають доку-т^вік^ й різщіх уподо- ментальну . вірогідність, бань. І,не в^адково. Ноз- " Чіткі опуклі портрети й
сипи дотепних жартів тісно ліереплелися в твор-чойі письмевднпка.з.гш^ -боким "тонким ліризмом, породженим безмежною
побутові деталі, сила і логіка ПОЛІТИЧНИХ виснов^
ОСТАП ВШШІЯ
Питання -"Кому продаватися?" —• найа^ктуа^їь-ніше питання націоналіст и.ч них ^збіговиськ за всіх часів вирішується завжди дуже просто?: ^* лизати чоботи тому хазяїнові,- ;який більше заплатить". Ось чому вся "са^ мостійність" і ' "незалеж-
ків робили, кожний ви-ст\^ Остапа Вишні подією. Невипадково після
здо-
його закохані гтю-6 рідну вихоі^у збірки "Самостій-зецлю, в людину-. Саме ця глибока любов до Радянсь^ Вітчизни^ до ;її" прекріасних :п^ей сформ^ала , інший бік творчості Остапа Вишні, Доброд\щіний.; л ю б и-тель жартів, величезний оптиміст І жит^^ Остап ВйшПЯ' був непртш-ренним борцем проти жорстокості і людиноне-нависншггва, проти вбро-
шср» нщ^оцшіістів ДІНЬСЯ .дю^^^і^^ оклрак владк ■■Йаь^^ ІСусі! кусіІ*^; воні^ ж одповідають: "ГавІ Гав! на дірка" нащоналісти- рав!" ("УкрОУНа й Ук-винефш йому смертний рОУНці").
в.ирок.
З а гал ь новідомо, що буржуазний націоналізм ніколи не був ні ^аціо^г нальним, ні самостійним.
Майстерно розвінчує Остап Вишня в ^^агатьох т в о р а X безпідставність претензій націоналістів на значимість і масовість
Його ^ прихильники завж- їхнього рухуі Ще у 1928 ди, служили інтересам за- році, перебуваючи на лі-
войовників^ українського куванні в Німеччині, він. післі *'поїГ^^^
Перед Смаль-
Стоцьким — , Дорошенко. Потім ЯК пішли,
ЯК пішли. < Дорошенко й Смаль-Стоцький, а за ним Смаль-Стоцький з ; Дорошенком."
Не менше іронії вкладає Остап Вишня і пізніше, змальов^точи горезвісну самостійність гітлерівських приепішників. Як саркастично звучить вже сама назва держави націоналістів: "Українсько - німецька націоналістична самостійна дірка". Скільки прихованого глузування бачимо ми у подиві Івана Темного при знайомстві ною'державою -чив він "державний будинок, такий/як і в царів та-цісарів навіть був: у такі будинки Г царі, і цісарі пішки ходили". І далі кепкує/ Остап Вишня над "самостійною" "не він кого незалежною дф^; жавою", вигукуючи, що Ті "недарма вихваляли, бо такої самостійної держа-V ви> щоб усе населення разом з державною владою мали за державні кордбг ни саму тільки дірку, — такої держави, ще й як і світ стоїть, не було". Цей гостро сатиричний .^памфлет увійшов до збірки "Самостійна дірка". Блискучий збірник майстерних, пронизаних ненавистю і презирством фейлетонів і памфлетів, в яких Остап Вишня таврував гітлерівських посіпак і вбивць, був виданий нев-
народу і ніколи не мали був свідком 'жалюгідного підтримки з боку власно- зіібраннЯ "ізождів"- нашого народу. Так було V на налістичного руху в од-^^^^^^^^^^^І^^^'^ протязі всІш історії його ,ному з берлінських казі-^п^тт^»^^ т*от*<т існування "г-- і в давні ча- но, прис5іченого 10-річчю
си> і в період іромадягн- з дня п^ геті»-
сьіфї війни, і під чаКї Вєг манй^
сшл%ного ладу,
Не випадково з перших же кроіків у літературі тема боротьби-з українським націоналізмом стала однією з основних у його Гіворчості і залишилася провідною до .останніх років життй. Адже, за ви- ^ . словом Максш^а Рильсь- Ї^^^Р^^^^^ Запроданство
й брехня
ликої Вітчизняної війни аж до сьогодні.
І Остап Вишня родовід хтобільшедасть націона-
Осья^к, за ЙОГО: слова-
вседер-
-^сого, "Йому випало бути всенародним стрільцем „. по всіх, хто проти народу". А в безсоромних жовто-блакитних • запро-
лістів^' - починає з Іуди
ютвб ось основні
риси і ЩонцошіХ; та^ № ланюків С'Мішуле^ ?«іасне; 5, і ішзшашя»к<^
ЛерІВрЬіфЖ 4Р0ТОВС!^^
данцях проникливий по- (''Попередники і нащад-гляд Остапа Вишні за ки"), - і бандерівців та сентиментальними вболі- мельниківців ("УкрОУНа
МИ, виглядало це жавне віче":
'^Позі'здилася сила
народу. Всі полки були, з усіма- полководцями. "Попереду "
Дорошенко За Дорошенком
СмадїгСтоцький. Потім як посунуло! Дорошенко. За лим СмалхгСтоцький.
менника в західні області України одразу ж по звільненню її від гітлерівців. На той час там шаленіла гітлерівська потолоч -— бандерівські бандити. На власні очі бачив Остап Вишня закатованих людей, розстріляних дітей, і всю свою зненависть до бандитів вилив у сповнений сатиричної люті збірник. У його політичних памфлетах і фейлетонах слово стає збро--єю — зброєю гострою, спопеліпочою, нищівною.
з великою майстерні-" стю показує, письменник справжнє обличчя "святих та божих'* націоналі-
стш, ЯКІ з німецьких автоматів і кулеметів стріляють в українських СОіЬ
датів", "розстрілюютБ-ста-рих дідів і бабусь, ^йате-^)ів і малих дітей", і в той же час кричать: "ми самостійну Україну будуємо!"
"Пишна та буйна самостійність" націоналістів не йїде далі гітлерівсь^їшх передпокоїв. Вони не що інше,, як "писарчуки при д и с т р и к т - тетіьмгшові Адольфові Гітлеренко".
У кожному політичному псімфлеті Остапа Вишні поруч з нищівним смі-
- ХОМ над ворогами радянської держави звучить глибока впевненість у силі народу. Вірбю в непереможність радянського ладу пронизаний вже один з перщих його творів '/Про велике чорт зна що". Всі поборники "самостійної України" тимчасове явище — стверджує письменник.
І ЙОГО; пророцтво здійснилося. .Україна разом з усіма братніми народами
^. Радянрького Союзу виїі-
• Піла;;?^^
світовш: війни,?: вййекла усіх ''отаманів-' та "відно-вителів" Запорізької Січі, що терзали тіло ід, розпеченим залізом народного ■ гніву. ^''"-..//^
І нині "живе/український народ на родючо-гілодючій землі своїй, живе, оре, сіє, косить, молотить, співає пісень своїх дзвінко-веселих, любить братів своїх, товаришів бойових: росіянина, білоруса, грузина, вірмена, казаха, башкира, узбека, туркмена — усіх він любить, бо, в союзі дружному, любов'ю зв'язаному, —_ він справжнім . хазяїном землі своєї себе почуває".
А усі любителі "незалежності" тепер * "англо-американський чобіт лижуть" і найбільше, чого -бояться — братерства й дружби народів Радянського Союзу.
Давно вже пішов від нас Остап Вишня, що писав у своїх щоденниках: **Слуга я народний, що все моє життя хотів, щоб зробити народові щось хороше!" ч _
А твори його," його бойова- політична сатира за-' лишається і сьотодні дійовою зброєю.
0/ЗАДОРОЖНЯ.