Сторінка 6
ЖИТТЯ Г СЛОВО"
Понеділок^ 8 фудня 1975 р.
Головною ознакою гіпертонічної хвороби є підвищенші ^рт^^іально-го тиску, який зючайно називають кров'яним тиском. -
Зміна рівня кров'яного тиску може відбуватися з різних причин. Так, гіпертонія спостерігається під час деяких захворювань нирок і залоз внутрішньої секреції. Але у переважної біл ь ш о с т-і хворих (85-—90 процентів) її сп'ричиняє особливе захворювання, що називається гіпертонічною хворобою.
Великий вклад у розшифрування цього тяжкого захворювання внесли радянські вчені Г. Ф. Ланг, О. Л. М'ясников та інші.
Гіпертонічну хворобу можна вважати своєрідним неврозом, який при^ зводить до підвищенн я кров'яного тиску і спазмів судин. Ширина отвору судин регулюється так званим судиноруховим центром, що. в свою чергу перебуває під контролем кори головного мозку.
кров'яний тиск у здорових людей трохи колй^ вається за різних обставин, підвищується> наприклад, при хвилюванні, фізичному напруженні або перебувавші на холоді. Але потім він знижується до звичайної для даної людини норми.
А у деяких людей кров'яний тиск підвиїцуєть-ся при згаданих обставинах і більш тривалийччас тримається на підвищеному рівні. їїри несприятливих життєвих умовах ці люди можуть швидше захворіти гіперто н і є ю, ніж ті, у котрих тиск стійкійіїшй. -
Розвивається гіпертонічна хвороба поступово. Спочатку підви щ е н н я кров'яного тиску невелике і непостійне, в спокійних умовах воно нормалізується. Далі тиск стає все вищим, а періоди його збільшення — все триваліші, доки він не всга-иовиться на сггійко підвищеному рівні.
Однак благополучність хворого залежить не стільки від рівня тиску, скільки від того, ^іс організм пристосовувався до цих нових умову наскільки різко виявляється його нахил до раптстих спазмів окремих артерій і наскільки швидко розвивається атеросклероз.
Суть гіперхонічної хвороби зводиться до постій* ного звужування нашфіб-ліших~галузок артерії артеріол, які йдуть попе-реду^^кашляров. Звужування арт^^іоя створює' ікрешкоду кров'яному потокові,, яке доліаегься завдяки посиленню роботи серця. Посилена робота серця викликає збільшення серцевого м'яза >ію його.
Хворий на гіпертонію може прютягом тривалого часу не помічати цього. Потім поступово виникає почуття загальної слабості, втоми, іноді шум у голові, вухах, тяжкість у грлові після сну. Типовими вважаються головні болі, що охоплюють не всю голову, а окремі її ділянки:/ потилицю, скроні, тім'я, лоб або очні ямки.
Потім захворювання може перебігати з переважним ураженням судин серця або мозку, або нирок. При ураженні^ судин мозку виникають так звані гіпертонічні кризи — приступи найлютішого головного б^лю із запамороченням, нудотою, блювотою. Непритомністю. ІІри захворюванні нирок кров'яний тИск стає особливо високим 1 стійким.
Гіпертонічна хвороба с^йозне захворювання, проте баМе механізм розвитку цієї хвороби та її причина, яка полягає у неврозі й суто функціональному оборот но му підвищенш напруження стінок дрібних артерій, указують на оборотність її виявлень і, отже, на цілковиту можливість ії вилікування.
У проблемі гіпертонічної хвороби особливо важлива роль соціального фактора. Добре відоме масове поширеннй цього захворкшання під час Великої Вітчизняної війвіи, напрщсладі у блоковано-^ му Ленінграді, коли люди жили в умовах крайньоїх) нервового напруження при великому фізичному ослабленні організму.
Звід(5и випливає широта заходів, _необхїдюіх ^для ті^оередження і лікування гіпертонічної хвд-роби. ' -
важливу роль у •їлактяці гіпертонічної хвороби в Радянському Союзі відіграють дер^ ^авні захоідн ію п|д№
щенню життєвого рівня трудящих. іюліші£^гак» побутових і житлових у^ мов. забезпеченнкг права ^ працю та р^ляря^ діорічний відіючяв;іак> ірока сітка са^торш^ і будишсів іпдпочншсу.
Вепшсе зіваченш маї^^ заходи по ібс^рапп^ личнйм шумом^ Безперечну корисгь^приносить поширення фізкультури й спорту, які створюють умови для і)егулярної зміни пращ—г {Розумової; та фізичної. ;
з метою зменшення нервового напружені^ як головної передумови в розвитку гіпертонії у сім'ї хворого має бути створений максимгшьний спо-. кій. Необхідно дотримувати режиму і розпорядку дня, рекомендованих лікарем. V харчуванні, як і в усьому іншому, необхідні розміреність та поміркованість.
Надзвичаііно шкідливим для хворого на гіпертонію є куріння і вживання спиртних напоївг ~
З метою розміреності в харчуванні треба обмежити споживання рідан до фіізіолбгічної норми; рівномірно розподіляїсчи його протйгом дня, щоб не викликати перевантаження серця і щірок.^ Ш трібно відмовитися також від гострб-збуджую-чрї та солоної їжі.
Якщо головні болі тривають і вранці після сну, рекомендується т р о X и підняти той кінець ліжка, де лежить голова хворого, щоб попередити застій . крові в ній. Необхідно також уникати різких о-холоджеші і перегрівань. Корисні ддя хворого спокійні щ)Огулянки.
- у лікуванні гіпертонічної хвороби в остаїзні роки досягнуто великих успіхів, знайдено безліч лікувальних засобів, які знижують кро в ' я и и й тиск; вибір XX повинен зробити лікар з урахуванням індивідуальнюс особливостей хворюго та стадії захворювання.
Постійний уопх у лікуванні цього ^ захврі»ован-ня досягається при заою-сувант іюхідник раувольфії рослини^ батілав- ^ пщн^ якої е Індія. Лі* ки,^щотовлені з раувольфії, дістали поширення в усьому світі.
ВіталШ КАР^^
^^^^^ 1^
-•^^^^
ся'з';ІІ2иЕШ(ш ;.■ ■ -"-Замова до веєхпіія. ^ ---^ Щвіщо ж булсї те весялля влаштовувати
— Так заіірошенн^ ж розіслали заздалегідь. Незручно було людей підводити.
В ЛІКАРНІ
Лікар до пацієцта. після обслідуваїшя:^ * ,
— Іноді відчувайте, що болить у скронях або-крутиться голова?
—- Ніколи. Я навіть не відчуваю, що вона в ме-■ не::'.€.■■'л:^.:'
ЗНАЄ КРАЩЕ ЗА ЛІКАРЯ
— Облиште вважати себе Сократом. Вам треба лікуватися. Це сиіііт-томи маніакальної величі.
—- Лікарю, ви помиляєтесь. У справжніх геніїв такого ^ не буває.
ОКО ЗА ОКО
їхав чоловік до міста. Жінка наказує:
-г- Купиш ' ші чоботи. - Ч о л о в і к гроші розтринькав, ледь наппфіб на босоніжки- Щоб якось виправдатись, сказав жінці:
— Чобіт не було, зате дуже рідкісну річ узяв.
— А я для тебе, любий, ще рідкішу річ приготувала, —- відповіла жінка і поставила на стіл склянку киселику.
¥ Мвкіощ^ повна хата гостей^ СИг імет вже вс^ псшга. попили та й сидять, чогось іще чекають. Хто варнякає^ підпйшпиі 7сго тсень «яшває* а хтч> й куняє. Дивився Микола на це, дивився, потім встав і голосно, так. щоб усі чули, промовив:
-г- Ходімо, мабуть, жінко, спати", бо гостям уже час додому йти.
ЩОБ ДОВШЕ НОСИЛАСЯ
З якої нагоди ти вже третій деїЕЬ напиваєшря?
---Шапку приливаю, щоб довше носилася. Яку шапку?
— Купив позавчора в магазині.
—- А де ж вона?
— Десь учора загубив,
ЛОГІКА
Маленька Галя у великому універмазі загубила маму. Вона почала щосили кричати:
— Мамо Марино! Прибігла її мама. .
, Чому"іиїйпічещ ме^ не на ім'я?- -^здивувалась вона. — Хіба тти не могла сказати, як завжди: "Мамо!" ^ ^
— Могла, плачучи відповіла Галя^ але я подумала: у магазині повно мам. а Марина, мабуть, одна...
МОВЧИ ГЛ¥ХА, МЕНШЕ ГРІХА
Дві удовиці іюзмовяя-ють ^рез тин.
— Ой, кумо, я так зля^ калась, так злякалась через вас: Думала, що ви цієї ночі захворіли. .
Звідкіля ви це взяли?
—-Бо бачила, як удосвіта від вас лікар виходив.
~ Мовчіть, кумо. Як од вас позавчора раненько пожежник виходив, я не кричала: "Горить!"
ВЕМА ЧОГО КРИЧАТИ
— Агуш! — кричить Кирило, проіпЕїняючи сусідських курей зі свого городу. — Щоб ви виздихали! _
А сусід почув та й каже:
—^ Ну чого ти розкричався?! А як твої кури в моєму хліві несуться, то л ж. шчого ие. кажу. .
ХИТРА ЛИСИЦЯ
^ Один мисливець, полюючи на лисицю, обііішов усі ярки, лісосмуги, садки, та ше-так£(- мусив повертатися додому порожняком. Тільки на поріг, а жінка йому: .
Де тебе нечиста- с№ ла носить? Тут он лисиця зацапала півня і курку.
ДШШТЛИВНЙ
Мама >~говорить Василькові:
— Синку, той вже пішов третій рік.
А куди він пішов?
КОРОНСОЗОРИЙ
Симуля}^ заявляє ліка^ реві, що він—'Короткозо-" рий. — ^ _ —
—- Не вірю вам.
— Не вірите? Зараз до-' веду! Ви бачите отой пвях у стіні?
— Бачу.
—• А я ие бачу.