СТОРІНКА б
<<ЖИТТЯ І СЛОВО
»
Понеділок, 14 листопада 1988 р.
інчення з 5-ої стор.)
ватрретво його реалізму, традиції Франка в українській літературі.
В цей період вперше ставиться проблема «Іван Франко і література народів Радянського Союзу», «Іван Франко і зарубіжні літератури», дослідження яких більшою чи меншою мірою ведеться як в плані Ставлення письменника до інших літератур і зокрема слов'янських (російська, польська, чеська та інші), так і в плані рецеп-ції його поезії й прози. Розкриття видатної ролі І. Франка у духовному житті не лише українськогб, а й інших народів, новаторського характеру його поезії, прози, драматургії, яку маємо у працях П. Колесника, С. Ша-ховського, С. Щурата, А. Каспрука та інших дослідників, проникливий аналіз багатьох творів письменника, зокрема бориславського циклу, віісвітлення органічного зв'язку творчості франка, всієї його діяльності з передовими суспільно-політичними рухами, з революційною боротьбою, з прогресивним світовим літературним процесом — це
нка
ні здобутки радянського франкознавства післявоєнного часу, коли в галузі вивчення життя і творчості письменника утвердився широкий, комплексний підхід до осмислення всієї його діяльності в конте:ксті епохи.
у післявоєнний час, зокрема в останнє двадцятиріччя, франкознавство почало виходити за національні і всесоюзні межі, помітну роль у ньому почали відігравати вчені країн соціалістичної співдружності, М. Якумец, М. Купльовськйй (Польща), М. Моль нар, М. Неври (Че-хословаччина), П. Атанасов (Болгарія), П. Кірхнер (Німецька Демократична Республіка) та інші, які почали публікувати матеріали із спадщини І. Франка, наукові розвідки, а то й монографії, що стосуються зв'язків українського вченого з їхніми національними літературами.
В інших країнах багато вчених прагнуть також зробити свій внесок у дослідження життєвого і творчого шляху письменника — згадаю тут ім'я відомого австрійського сл овіста Гюнте-ра Вітрженса, перекладачів, дослідників і популяризаторів спадщини І. Франка в Канаді Джона Віра, Марії Скрипник, Петра Кравчука. ^
Наше франкознавство стало однією з могутніх ланок радянського літературознавству, має безперечні надбання, щоправда, не однаковою мірою рівноцінні. В деяких працях (М. Климась, І. Басе та ін,) мають місце вияви спрощеного, однобічного підходу до характеристики
світогляду Франка і його творчості. •
' Спираючись на ці надбання, враховуючи досвід попередніх видань спадщиіш Франка, п'ятнадцять років тому було розпочато підготовку «Зібрання творів» письменника у п'ятдесяти томах. Воно вже стало надбанням широких кіл читацької громадськості, наукового світу. Кожен об'єктивний його вчений помітить, як зросло наше франкознавство від часу появи двадцятитомни-ка, наскільки глибше, повніше, об'єктивніше репрезентовані різні аспекти спадщини Франка, наскільки докладніше вона прокоментована. Наукові засади, закладені в його основу, базуються на сучасних досягненнях науки, враховують надбання франкознавства останнього часу. ; Водночас ми усвідомлюємо, що це видання не бездоганне, має певні недоліки, недогляди, не включає деяких важливих творів Франка, про що йшлося вже в нашій пресі . І все ж воно, безумовно, найвагоміше» найавторитетніше з усіх видань творчого доробку Франка, знаменує новий етап у його дослідженні і публікації.
Будучи найповнішим за обсягом, критичним за характером підготовки матеріалу, Зібрання —
томних чи багатотомних публікацій художнього, наукового, епістолярного його доробку (типу Іван Франко про літературу і мистецтво, Іван Франко про народну творчість і т. д.), для видань його творів тими іноземними мовами, якими він писав (німецькою, польською);
— створює нові перспективи для підготовки і видання творів письменника в перекладах мовами народів СРСР та зарубіжних країн; \ — підводить під сучасне радянське франкознавство
фундаментальних досліджень, зокрема «Франківської енциклопедії» , яка повинна ві-добразйти здобутки у вивченні життя і творчості письменника у- контексті його епохи, на сучасному науковому рівні.
Знаменуючи новий, вищий етап у розвитку радянського франкознавства, «Зібрання творів» письменника у п'ятдесяти том ах висуває на порядок денний: нове — повніше і глибше — прочитання всієї спадщини Франка — тієї
-^л дає науково вивірені тексти, наукові коментарі до них;
— ставить на цілком ре-альний грунт підготовку у майбутньому повного видання спадщини письменника;
— дає основу для цілого
широку документальну вперше даючи дослідникові і значну кількість художніх творів, публіцистичних статей, літературно-критичних, історичних, економічних праць та листів вченого, іцо не входили у попередні видання;
— стимулює розробку на рівні сучасної радянської науки багатьох важливих і актуальних проблем франкознавства (формування світогляду письменника, його роль у піднесенні революційного руху на Україні, у розвитку реалізму й народності в літературі та мистецтві, у поглибленні процесу взаємопроникнення й взаєхмозбагач чення української літератури з іншими літературами, в першу чергу слов'янськими, в інтернаціоналізції життя кінця XIX — початку XX ст. та ін.);
— висуває як одне з першочергових завдань підготовку й видання листів до Івана Франка, широко використаних при коментуванні еґіістолярів письменника;
^ готує ґрунт для творен-
ряду нових галузевих кілька- ня цілого ряду спеціальних
основної 11 частини, що шла до видання, і тієї далеко меншої, що не залишилася за межами п'ятдесятитом-йика (зауважу, що серед цієї, другої частини є чимало вартісного ^ цінного, що повинно бути перевидане. Нове прочитання всього того, що залишив нам Франко, прочитання конкретно-історичне, уважне, дбайливе дасть змогу набагато точніше і повніше визначити справді історичну роль ч видатного письменника у національному й світ о в о м у л і тературн о-му процесі .На мою думку, не треба чекати нового ювілею Франка, чи романтично мріяти про нове стотомне зібрання його творів, а продовжити видання томів літературної спадщини І. Франка. Вийшли лише три томи, а може й повинно вийти не менше десяти. До цих томів : повинні увійти й ті твори, що в силу застійних явищ, на жаль, не потрапили до п'ятдесятитомника: Малрві-домі публікації з періодичних видань (українських, польських, німецьких), що Не входили в зібрання спадщини письменника.
З року в рік розширюються [.вдосконалюються різнобічні дружні зв'язки між Українською РСР та Соціалістичною Республікою Хорватією. У практику міцно ввійшли такі їх форми, як обмін делегаціями. Співробітництво громадських організацій, візити керівників рес^ публік.
26-29 вересня у Соціаліс-тичній-Республіці Хорватії з дружніхМ візнтом перебувала урядова делегація Української РСР на чолі з головою " Ради Міністрів УРСР Віталієм Масол ом. ; ■'^,Г.::Л::-;;
Члени делегації мали ряд зустрічей з хорватськими керівниками — виконавчого віча республіки. Президії
ЦК Союзу комуністів Хор^ ватії, скупщини Загреба. Відбувся обмін інформацією і досвідом двостороннього співробітництва.
Делегація УРСР відвідала також Белград, де мала зустріч з головою союзного виконавчого віча Б. Мікули-чеМ, яка пройшла в щирій дружній обстановці. Сторони інформували один одного про хід виконання рішень ХХУІІ з'їзду КПРС і ХІП з'їзду екю, а також намічених у Югославії і СРСР планів економічного розвитку; Відзначено великі можливості дальшого розвитку всебічного співробітництва і підвищення частки України в його загальному обсязі.
Українські гості відвідали т ако ж р я д п р о ми сло вйх гіід-приє'мств, Югославську Академію наук та мистецтва, _ туристський комплекс «Ха-луд о во», мали зустріч і з представниками общини міста Рієки, керівництвом зовнішньоторговельної фірми «Астра».
На завершення візиту було пі;іписано програму основ ни X напрямів співробітництва Української РСР з СР Хорватією до 1990 року.: Цей документ / ' передбачає конкретні заходи щодо роз^ ширення . і поглиблення еко- ; номічного, науково-технічного і культурного співробітництва, між двома республіками. У ньому підкреслеш важливе значення збільшення обсягу в з аємн ої торгівлі, ■ /' встановлення довгострокових зв'язків між виробничими підприємствами і торговельними організаціями, роз- ■ витку кооперування і спеціалізації в сфері виробництва, спі вробітн и цт в а у: гал у зі бу-дівництва, а також спільних виступів йа ринках інших
країн. ■ -/т^-■
(РАТАУ).
Дорогі читачі! Прочитавши газету "Життя і слово", передайте її знайомим і запропонуйте стати постійним читачем-передплатником!
що має художнє, наукове, пізнавальне значення з величезної Франкової скарбниці, має бути поставлене на службу народові, людству.
Невідкладним завданням є підготовка до друку, доведення до належних наукових кондицій укладеного М. Морозом «Літопису життя і творчості-Івана Франка».
Пора приступати до підготовки фундаментальної наукової біографії І. Франка — ГГ, на жаль, не може заступити нарис, такої біографії, створений свого часу І. Бассом та А. Каспрукрм. На часі розробка цілого комплексу питань, пов'язаних з розкриттям особливостей реалізму Франка, його творчого методу і стилю, художньої самобутності, ролі творчої діяльності письменника у визвольній боротьбі народу, у розвитку передової естетичної думки свого часу, в інтернаціональному ; єднанні народів.
Гадаю, що треба активніше пропагувати творчість Франка в перекладах російського та іншими. мовами народів СРСР; мовами народів .світу, зокрема англійською.
■ Чимало невідкладних завдань стоїть і щодо наукового опису і видання каталогу його величезного архіву, унікальної наукової бібліотеки. Своїми рсвол ю ційно-демо-кратичними поглядаМи, ос-нрвнимй засадами своєї творчості, високим гуманістичним пафосом всієї діяльності Франко близький нашому часові, нашому народові, всьому прогресивному
^ . людству. , /■ --^
Ще повніше, ще глибше розкрити животрепетну акт туальність його творчості, її.ідейне багатство, художнє новаторство, співзвучність з передовими ідеалами сучасності ^ високе і почесне завдання сучасного радянського франко знавства, яке нашими спільними зусиллями, зусиллями вчених-франко-знавців повинно піднятися на новий, вищий ступінь свого розвитку.
Важливим етапом на шляху дальшого розкриття багатющої духовної спадщини, залишенОї нам Франком, став міжнародний симпозіум «Іван Франко і світова культура» (Львів, 1986). . Франкознавство отримало і могутній стимул для виходу на нові рубежі, для ще повнішого розкриття — в умовах глибшого, уважнішого ставлення до нашого культурно го минулОго величезної ролі видатного письменника, вченого,, громадського діяча — у розвиток літератури і мистецтва свого часу, передової громадсько-культурної думки.
(1) Олександр Колесса. Століття обновленої українсько-руської літератури (1798-1898). Львів, 1898, с. 22-23.