ПонедЬШІ^ ^18 жовтня. 1976 р.
--ЖИТТЯ і €Ж)ВО"
Сторі^н^ 9
(Надсилає Українське товариство дружби І культурного зв'язку з зарубіжними країнами з Києва)
Дитинство Галини Туф-тіної пройшло в Новосибірську, де вона була солісткою хору Палацу піонерів. Голос у неї був непоганий, але їй не вистачало музичної освіти. Коли вона спробувала вступити до Ленінградської консерваторії, суворі екзаменатори перепинили Ш шлях" Можна було впасти в розпач, але Тали-на не поїхала з Ленінграда. Працювала експедитором у бібліотеці, відвідувала заняття самодіяльної студії музичної комедії, досить вдало зіграла "дорослу" роль Парасі Никанорівни в опереті Мілютіна "Трембіта" І неприступна консерваторія стала лагіднішою. Галину було прийнято, на підготовчий відділ. "Бажання, нетерпіння, благоговіння і старанність ---ось що запам'яталось з .тих днів, —- говорить Галина Туфтіна. — І по всіх дисциплінах —. п'ятірки'^ Незабаром перед •нею гостинно відчинилися двері і самбї консерваторії. Всі шість років вона навчалась у класі заслуженої артистки РРФ-СР Ольги Мшанської; яка довгий час блискуче виступала на сцені Ленін-градськргб театру опери та балету імені Кірова. "Вона навчила мене всього-—каже Галина. — Навіть, як поводити, як тримати себе. Як працювати шд партією..: Всел ял а .думку дрю працьовитій^ і самодисципліну. Вона . співала багато тих партій, які виконую я". :
Після закінчення консерваторії Галина співала в ЛДалому рперному театрі Ленінграда. Вона готуваліася до великого конкурісу молодих співаків у Софії. Дорога на це відповідальне мистецьке змагання привела її в столицю України ^ Київ, де проводився 3-й тур конкурсу і де вона виконала партію Кармен, що стала її коронною партією. Буккитьно між другою і третьою діями відомої о-пери Жоржа Бізе Галину було запрошено до Київського театру. Таким чином, на сцені Державного театру опери та балету УРСР імені Тараса Шевченка з'ярйлася йойаі. .зір-
ка —_меццо-сопрано Галина Туфтіна. Це відбулося в 1961 році.
Зірка була висхідна. І сходила вона яскраво і швидко. Галина успішно виступила на 1-му всесоюзному конкурсі ім. Глін-ки. Молоду артистку запросили на міжнародний конкурс у Тулузу, де були увінчані лаврами такі відомі українські співаки, як Євгенія Мірошниченко, Белла Руденко, Андрій Кікоть. Галина Туфтіна здобула кубок Тулузи. Згодом вона стала також лауреатом конкурсу вокалістів імені Еркеля в Будапеїйті.
: Але конкурси — це лише скороминущі свята мистецтва, де спалахи ілюмінацій осявають квіти, старанно вирощені в театральних буднях. її квіти — це Азучена в Трубадурі", Ульріка в Балі-маскараді", Марина Мнішек у "Борисі Году-нові", Марфа в "Хованщині", Магдалина в "Рі-голетто", , Кончаківна в "Князі Ігорі", Мати в "Арсеналі", Оксана в "Загибелі ескадри". До речі, вистава "Загибель ескадри", в якій єдину жіно^іу' партію виконувала Галина Туфтіна, на всесоюзному конкурсі, присвяченому 50-річчю Радянської влади, зайняла перше місце. Та продовжимо перелік опер, у яких виступала і Бистуїісіє народна артистка УРСР Галина Туфтіна: Пікова дама", "Фйуст Щорс", "Тарас Буз?ьба "В бурю". Зараз вона пра-
зокрема в ванщина",
таких, як "Хо-, "Царева наре-" Наталка Полтав-та інших. Українська
чена
*4
«і
ка
народна пісня — любов моя. В Києві я почала зовсім молодою співачкою. Приїхала з Росії, не знала української мови. Мене тут тепло і по-дружньому прийняли. Лариса Ґуденко, Елеонора Томм, Дмитро Гнатюк, Василь Третяк дуже багато допомогли мені. . Тут я як удома. Це не безпідставна заява. Я вже шість років маю високе звання народної артистки УРСР. За роботу в українському радянському театрі мене нагороджено о р д е н ом "Знак Пошани".
Перед талановитою співачкою відкрилися широкі шляхи творчості. Вона виступає в Москві, Леніна граді, в інших містах Радянського Союзу. Побувала в Болгарії, Угорщині, Румунії, Югославії, Афганістані, Фінл я н д і ї, Швеції, Шотландії, Франції. У деякі з цих країн вона їздила по кілька разів, їй не забути, як в столиці Афганістану — Кабулі газетний продавець впізнав її і показав газету, сказавши: "Ось ваш портрет". їй не забути, як у Тулузі вона виконувала партію Кармен французькою мовою і її партнером був співак Гранд-опера А л ь б ер т Лане. її партнерами були болгари Николожі Гяуров, Узунов, румуни Флорес-ку, Конвя.
— В
своїх поїздках, — цює над партією Джеми говорить Галина Туфтіна,
в новій опері Георгія Л^яй-бороди "Яросдав Мудрий".
Талант Галини Туфті-ної багатогранний.' Вона часто виступає із сольними концертами. В її репертуарі — твори Гайд-на, Генделя, Баха/ російських і українських ком-позиторів-класиків, російські й українські народні пісні, твори сучасних радянських композиторів.
Галина Туфтіна розповідає: " ,
— Для мене народна пісня — еталон, взірець, без якого немає справжнього співу. Адже багато народних мотивів використано в опернвд творах.
•—я переконалася, що мистецтво перемагає передсуди, застарілі традиції і створює нові —- традиції дружби і взаєморозуміння. ■ ' ^
... Вона виросла в простій трудовій сім'ї. її батько був бухгалтером.
Захищав мир на землі. Він загинув у 1942 році на фронті в бою з фашистами. Сьогодні його дочка — народна артистка Української РСР Галини Туфтіна своїм мистецтвом прагне зблизити лк> дей різних національностей, бо мистецтво — це мова миру і взаєморозуміння народів.
Ми^ екрутов.
II
Чернівецьку і Рязанську область зв'язує давня дружба. Минулого року в гостях у рязанців побувала "Смеречина"---самодіяльний народний ансамбль танцю Вижниць-кого районного будинку культури. Захоплено вітали на російській землі буковинських танцюристів. Барвисті костюми, оригінальні танці, во-к а л ьн о - хореографічні композиції сподобались " усім.
Справді,, в репертуарі ансамблю цікайі твори, в яких свій колорит, традиційні мотиви мелодики й рухів, що народилися й живуть в буковинському краї. "Веселі вівчарі", "Свято лісорубів".
чина
41
41
нське
к о л о
44
Карпатська смеречина , Над Черемошем" самі ці назви свідчать про те, що танці створені тут, на Буковині.
До кожної видатної події в житті країни "Смеречина" готує новий твір. Так, до великого свята — ■ п'ятдесятирічч я утворення Союзу РСР — була поставлена "Буковинська мозаїка". Колектив був нагороджений золотою медаллю і став лауреатом республікансіі-
кого фестивалю самодіяльного мистецтва.
Справжнім іспитом стала поїздка на гастролі в Соціалістичну Республіку Румунію. Більшість номерів пройшли "на біс".
Репетиції, репетиції, репетиції. . . Праця і праця є запорукою успіху.
■ — Регулярно відвідуємо також коїщерти професійних ансамблів танцю , — говорить художній керівник "Смеречини" Валерій Васьков. — Нам багато ще треба зробити. Звання "народного ансамблю'' зобов 'я-зує до того. Активно готуємось до наступного туру Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості трудящих, я керівник молодий, у роботі мені допомагають ветерани ансамблю Костянтин Кравчук, Стефанія Богданюк, Йа-талія Данилова, а також директор районного Будинку культури Галина Левіна •— вона зробила з колективом перші кроки. ',
Хочеться п о б а жати
І»»
ВИЖНИЦЬКІИ творчих успіхів, . НОВИХ
танців, нових зустрічей з глядачами.
^ М ("СІЛЬСЬКІ вісті", Кіиїв).
ЛАУРЕАТИ ШНАРО^ ФЕСТИВАЛЮ
Почесний диплом і приз Міжнародного товариства музичної освіти
завоював на фестивалі в Швейцарії октет юних бандуристок . Золочівсь-кого будинку культури
-на. Львівщині. : ;
Дівчата з прикарпатського містечка полОнйли вимогливе жюрі й слухачів не лише високою ви-конавською майстерністю, а й своєрідним звучанням своїх бандур. За
останні роки цей інструмент вдосконалено, ^що дозволило виконувати на ньому не лише традиційні українські думи і народні пісні, а й складні твори класичної музики.
Сьогодні класи бандури, мають усі консерваторії, музичні школи й училища республіки. Лише на Львівщині у дитячих музичних школах навчаються грі на цьому дзвінкоголосому інструменті 400 чоловік.
ГРАЦІОЗНІСТЬ І ЛІРИЗМ
Широкою популярністю у Болгарії користуються концерти Державного жіночого вокально-хореографічного ансамблю УРСР "Таврія" з Сім-феропол^ (Крим). Місцева преса присвячує захоплені рецензії його виступам. На прохання Комітету в справах мистецтв і культури Болгарії українські 'митці продовжили своє перебування у братній країні.
"Виразністю і життєрадісністю української народної пісні і танцю, граціозністю і ліризмом "Таврія" полонила серця столичних глядачів, —• підкреслює софійська газета "Работническо де-ло". —- Величезна попу-г ' л ярність українського ансамблю є результатом глибокої роботи артистів, багатого і різноманітного репертуару".
(РАТАУ).
