4.
Понеділок, 4 липня 1977 р.
життя І слово
Сторінка 5
ЛІТЕРАТУРНІ ВІТРИЛА ОДЕСИ Благородне завдання
Остап Вишня/видатний український письменник-сатирик, дуже любив Одесу/ часто приїздив сюди, як казав "за натхненням". Він довго сидів на Приморському бульварі біля бронзового бюста Пушкіна, не відривав своїх уважних очей від синіючої гавані, де біля причалів кидали якорі білосніжні океанські лайнери "Тарас Шевченко", "Іван ко", "Шота Руста-
• /»
велі .
вам, — щиро зітхав він, ^ у вас не місто, а літературна енциклопедія! ./
Ми розуміли: Остап Вишня говорив про багаті літературні традиції чорноморського міста, з життям якого в різний час були зв'язані творчі біографії Пушкіна і Міц-кевича, Гоголя і Бєлінського, Горького і Франка, Лесі Українки і Купріна, Нечу я-Л евицького.
Гості Одеси завжди цікавляться і тим, як вирує її літературне життя в наші дні. І _ми незмінно відповідаємо: увібравши в себе все крапХе з мину-
лого досвіду, воно збагачується новими традиціями, вливається в загальний потік багатонаціо-нальнбї радянської літератури, народженої Великим Жовтнем!
Наші письменники, об'єднані у творчу організацію, розв'язують животрепетні проблеми літературного процесу, вирощують молоду зміну. На засіданнях правління і секцій (прози, поезії, драматургії, сатири, літературної критики) у вільній полеміці, дискусіях, часто народжуються теми і сюжети майбутніх творів, які потім друкуються в місцевому видавництві "Маяк", у видавництвах Києва, Москви і не залежуються на полицях книгарень.
Змістом книжок стає саме життя, а головним їх героєм — людина праці, наш сучасник, піднесений Жовтневою революцією на небачену височінь, творець історії, людина, яка користується правами і свободами, про які мріяли десятки поколінь.
Ще одйе^^^^
У Донецькій області з'явилося ще одне місто
— Мар'їнка. Рішення про перетворення селища в місто прийняла Президія Верховної Ради УРСР, враховуючи швидке зростання промислових підприємств у цьому центрі великого сільського району. '"'^
з п'яти мільйонів насе-леиня Донецької області
— одного з найбільших промислових р е г і о н і в країни — чотири з половиною живе у містах. їх тут 49. Майже всі вони, крім трьох, виросли після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Ровесником революції став Донецьк. Заснований у 70-х роках минулого століття, він тривалий час лишався невеликим фабричним селищем, що мало існувати, "поки функціонують завод і шахти Новоросійського товариства", як твердить
Матеріали, опубліковані на цій сторінці газети, були надіслані РАТАУ (Радіотелеграфним агентством України).
документ цієї приватної компанії. Хазяї місцевих підприємств були впевнені, що селище неминуче приречене на запустіння. Навіть називали строк — у найближчі 50 років.
Відтоді минуло 60, і Юзівка (стар>а назва Донецька, в рік Жовтня в ній було менш як 40 тисяч постійних жителів), виросла в місто з населенням близько мільйона чоловік.
Кожна галузь виробництва, розвиваючись, народжувала свої міста. В 30-х роках у Донбасі стали до ладу дві потужні електростанції. А поруч з ними виросли міста енергетиків Зугрес і
хове. Приблизно в той же час, коли збудували Ног вокраматорський завод — велетень важкого ма-
шинобудування , статус міста ^ дістало і селище Краматорськ.
Післявоєнні роки позначені бурхливим зростанням вугільної промисловості. І з'явились нові шахтарські центри , —, Вуглегірськ, Українськ, Шахтарськ і ряд інших.
Літератори с м і лив о аналізують проблеми сучасності, ролі і місця в ній людини-трудівника. У тиші кабінету цих проблем не розв'яжеш. І письменники за велінням серця ідуть туди, де вирує життя — на будови і в далекі морські рейси, на заводи і колгоспні поля. Ідуть не. просто для того, щоб "в и в ч а ти", "брати матеріал", а вливаються в трудові колективи, живуть поруч з героями своїх майбутніх творів.
Надзвичайно широкою є палітра тем, що їх порушують наші письменники. Недавно опублікував свій новий роман "Мій хліб
— моя вода" колишній моряк Григорій Карев. Це хвилююча розповідь про будівників нового порту під Одесою і міста
— Іллічівська. Молодий ,прозаїк Микола Сухове-цький написав повість про життя сучасного села. Читачам добре відомі твори Івана Рядченка про романтику морських буднів, філософські вірші Станіслава Стриженюка, Бориса Нечерди, повісті та оповідання Юрія Уси-ченка, Олександра Багрова, Анатолія Колісничен-ка.
До 60-річчя" Великого Жовтня в Одесі виходить ювілейний номер літературного альманаху "Горизонт". Сатиричний відділ у ньому веде поет Володимир Іванович, першу книгу якого колись редагував Остап Вишня.
— Чи будуть представлені ваші власні твори у цьому номері ? — запитав я поета-сатирика.
Мій співрозмовник відповів:
— Сміх — найгрізніша зброя. Ось і я хочу розвінчати й висміяти в байках і гуморесках тих панів із Заходу, які видають себе за "поборників" прав людини в соціалістичних країнах.
літературна Одеса багата на таланти — свіжі, оригінальні, несхожі один на одного. Ріднить їх глибокий оптимізм, щедрість душі, прагнення бути нарівні з віком . Вони вважають своїм благородним обов'язком бути літописцями свого неповторного часу.
Володимир Лясковський.
Борютьба за мир і співробітництво між народами, за розрядку, за стри-мання гонки озброєнь є найгуманнішим завданням сучасності. Ця думка була головною в усіх виступах учасників спільного засідання президій ЦК Товариства Червоного Хреста УРСР, Українського республіканського комітету захисту миру і Українського Товариства дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами, присвяченого Всесвітньому дню Червоного Хреста.
Голова ЦК Товариства Червоного Хреста УРСР Валентина Зубко розповіла про широку діяльність цієї масової організації, яка об'єднує понад третину населення республіки і підтримує зв'язки з більш як 80 національними товариствами Червоного Хреста у багатьох країнах. Радянські люди подають значну допомогу народам світу в боротьбі
з епідеміями і хворо^ми, з наслідками стихійного лиха і збройних конфліктів. Зокрема, таку підтримку надано героїчному народові В'єтнаму, який відбудовує свою країну після спустошливої війни, розв'язаної американськими імперіалістами, палестинським біженцям, які втратили батьківщину в результаті агресії ізраїльських загарбників, потерпілим від посухи жителям Мавріта-нії, Сомалі, Нігеру, Сенегалу, Ефіопії, Малі, . Гві-неї-Бісау, потерпілим від поводей і землетрусів у Мозамбіку, Сірії, Бангладеш, Бірмі, Туреччині, Італії та інших країнах.
Крім того, радянськ і лікарі, в тому числі й України, ведуть за кордоном велику санітарно-профілактичну роботу. Вони подають населенню кваліфовану медичну допомогу, беруть участь у підготовці національних кадрів.
АВТОГРАФИ ПРИШЕЛЬЦІВ З КОСМОСУ
Сліди давніх зіткнень гігантських метеоритів з Землею виявили на Україні вчені інституту геологічних наук АН УРСР. їх особливу увагу привернув кратер поблизу села Бол-тишка на Дніпропетровщині. Його діаметр — 22 кілометри. Дослідження показали, що метеорит впав 80 мільйонів років тому, утворивши вал заввишки шістсот метрів. Енергія, що виділилась при цьому, була еквівалентна вибухові бомби у два мільйони мегатонн. Руйнування від ударної хвилі простежуються на глибину до кілометра. Корінні породи зім'яті, переплавлені на склоподібну масу. Вдалося встановити: метеорит був кам'яний, важив' близько 50 мільйонів тонн.
Один з авторів відкриття доктор геолого-мінера-логічних наук Василь Ря-бенко повідомив кореспондентові РАТАУ::
— Ми гадаємо, що метеорит був навіть більшим. Доказом цього є виявлення двох кратерів менших розмірів по обидва боки від болтиського. Однаковий вік і склад сильно перекристалізова-них порід дають змогу зробити висновок, що праметеорит при падінні
розколовся в повітрі на три частини.
Величезним був також і його залізно-нікелевиіі "брат", сліди падіння якого ми зафіксували поблизу села Оболонь Полтавської області. При бурінні знайдено його залишки — оплавлені металеві часточки.
Взагалі на нашій планеті слідів падіння великих метеоритів збереглось не так уже й багато — близько ста. За нашими під-рахунками, на території Українського кристалічного щита за останній мільярд років впало близько 300 космічних тіл. Вивчення кратерів має велике практичне значення, оскільки в цих природних пастках нагромаджується газ, як правило, є поклади горючого сланцю. Кратери, — вони зви-
чайно засипані пізнішими крихкими породами, — є непоганими орієнтирами для пошуків деяких мета-лів, що від сильного струсу разом з глибинною м аг мою піднімаються вгору.
За останні роки на Українському кристалічному щиті, який перетинає республіку з півночі на південь, геологи відкрили шість великих кратерів.
Артур БАУЕР.