СТОРІНКА 10
«ЖИТТЯ І слово»
Понеділок, 13 лютого 1989 р
в ПАМ'ЯТЬ
ФЕДІР (ФРЕД) ПИЧЕЛЬ
Кнченер-Ватерфорд, Онт.
— У вівторок 20 грудня 1988 р., на 92-му році життя помер широко знаний і шанований усіма Федір (Фред) Пичель. Незважаючи на свій похилий вік  і  несприятливий стан здоров'я,   Федір Пичель майже до кінця свого життя був   активним, рухливим учасником організаційного і громадського  життя своєї місцевості. Протягом багатьох років він виконував функції секретаря киченер-ського відділу РЗТ; очолював різні кампанії прогресив-ного   руху,   працював у пресовій кампанії "Життя і словастарався поширювати   журнал **Юкрейніан кенейдіан*", активно піддерж жував рух за мир. Українська громада втратила ще одного з своїх перших піонерів в Канаді,   а українські пр о гре с и в н і о р гані за ці ї втратили діяльного активіста.
Покійний Федір Пичель народився у 1897 році у селі Лаз а р ів к а, коли ш н ь о го Бучачського повіту, зараз Монастирського району. Тернопільської області, у тій частині України, яка томилася того часу під окупацією австрійської імперії. Родичі Федора, Йосиф і Настя Пичелі, незаможні селяни, важко працюючи на своєму куснику поля, не могли забезпечити своїй сім-ї відповідного життя. 12 дітей було у сім'ї, але тільки 5 вижило, а решта померли в дитинстві. Вже це саме свідчить про важкі умови життя трудящих села Лазарівки. Батько Федора, після роботи на панських
ланах, вечорами і ночами шевстував, учив молоденького і струдженого денною працею на полі свого синау щоб він міг заробляти на
своє ЖИТТЯ;
На 16-му році життя Федір
В ПАМ'ЯТЬ ГРИГОРІЯ ДЯКУНА
Торонто, -г- в світлу пам'ять дорогого нашого товариша Григорія Дякуна, який помер 19 січня в Лондоні, Онт., я^ моя родина, замість квітів, складаємо $40 на пресфонд «Життя і Слова», яке покійний Григорій Дякун дуже високо цінив і піддержував. Нехай канадська земля, на якій ти трудився поверх 60 років, буде тобі легкою, а твоїй рідні висловлюємо наше глибоке співчуття.
Іван і Марія Петрущак.
разом з 15-ма селянами з свого села рішили шукати кращої долі за океаном. 15 квітня 1913 року він виїжджає з рідного села, їде почерез Відень^ Трієст, а потім на вантажному кораблі, на якому розмістилося коло 400 іммігрантів  з Галичини.
Після   майже місячної по до р о жі   морем,   п р и поганому  харчуванні і несанітарних умовах, прибули до Квебеку, де були задержані   на   кораблі ще других 14 днів з причини виникнення  пошесті віспи. При кінці травня 1913 року ; молоденький Федір прибуває спершу   до   Гвелф, Онт., працює на різних роботах мало   що   не  задармо, а пізніше  дістає   працю у фабриці   меблів  у Киче-нер,  Онт.,  де працював постійно аж до виходу на пенсію;   Майже   з самого початку   перебування у Киченер, Федір прилучується до прогресивного руху, бере участь  у трейд-юнійному русі, вступає до українських прогресивних організацій ^ ТУРФДім, РЗТ, Робітничої оборончої ліги, веде разом з дружиною Анною, з родини Садовських, з якою прожив 65 літ, примірне організацій-но-громадське життя, здобуваючи пошану і повагу від жителів свого міста.
Похорон покійного відбувся з похоронного ' заведення у п'ятницю, 23 грудня. Від імені українсько^ го прогресивного руху покійного прощав, перебуваючий в той час на Сході Канади, президент РЗТ Антін Білецький і лютеранський священик Вильям Шейфер.
Покійний залишив у глибокому смутку дружину Анну, сина Йосифа з дружиною Марією, і онуками Лин і Браєн з їх сім'ями, сестру ДоруРасєвич з чоловіком Степаном, правнуків Ерін, Бренлей і Ешлей, багато споріднених
почерез   подружжя   осіб і
друзів по організації.
^ Прощ ай   друже   наш,
Федоре Пичель. Ми тебе не
забудемо!
Антін Білецький.
ПОДЯКА
Дружина покійного Фреда Пичеля, Анна Пичель, прислала листа до ГВК РЗТ з подякою Антону Білецькому за хвилюючу прощальну промову, І пожертву в сумі $ 100 на Мировий Конгрес, $25 на пресфонд "Життя і пресовий фонд "Життя і слова"; 525 прислали на Мировий Конгрес сестра Дора і Степан Расєвич з Делгай, Онт., в пам'ять брата Федора. Вони також дякують всім тим, які висловили співчуття і прислали квіти в часі похорону покійного Федора Пичеля.
■■ ^А. Б^ ■■
Вест Торонто, Онт. — Прикро і болючо було нам довідатися про смерте Фреда Пичеля у Киченер, Онт., довголітнього члена і активіста нашої організації. ,
Ми висловлюємо глибоке співчуття його родині: дружині Анні Пичель, одинокому синові Джовуу невістці Марії, двом онукам Лини і її чоловікові і Браєну і його дружині та чотирьом правнукам. Теж висловлюємо наше співчуття сестрі покійного Дорі і її чоловікові Стефанові Расєвичу з Делгай, Онт.
Будучи членом наших організацій, Фред завжди : в и к о н у в а в о р г а н і з а ц і й н і обов'язки сумлінно і охоче, розбудовував нашу пресу новими читачами і завжди збирав передплати і фонди. Він і його дружина Анна були довголітніми щедрими жертводавцями на різні народні цілі в наших організаціях.
Фред Пичель був життєрадісної вдачі, у нього залишились численні друзі і знайомі, які будуть завжди споминати його добрі діла^ які він робив за життя. Покійний бажав, щоб завжди був мир на світі і щоб народи жили в згоді і братерстві, добробуті і щоб люди робили тільки добро для ^майбутніх поколінь.
Фред був нашим другом і однодумцем. Спи спокійно наш товаришу, ми тебе будемо завжди пам'ятати.
У світлу пам'ять нашого друга і товариша ми — Дмитро і Марія Бабінець з Оквилл, Онт., і Афія Деревянчук з Вест Торонто -^жертвуємо на пресфонд "Життя і слово" по $20. Разом $40. Покійний читав **Життя і слово" до кінця свого життя і високо цінив П. Вічна йому пам'ять!
АфІя Деревянчук.
АННА ПАТЕК
Келгарі, Алта. ^ 6 березня 1988 р. перестало битись серце Анни Патек, яка тоді жила в К^ловні, Б. К., але була похована в Келгарі. Це бажання було висловлене ще за життя Анни і похороном у Келгарі зайняласі; її рідна сестра Домка Петрик.
Анна Патек народилась 8-го березня 1899 р. в селі Чорнокінці Малі Тернопільської області на Україні у незаможній сім'ї. Тому, що життя в той час було дуже важким для багатьох людей, Анна ще в молодих роках рішила виїхати в далеку Канаду шукати кращої долі. Це сталось в 1921 році. Вона приїхала до провінції Алберта в місцевість Дромгеллер. Маючи професію кравчині, їй було нетрудно влаштуватись на роботі. Одна трудність була у неї, а це незнання англійської мови, яку вона скоро подолала.
З часом Анна познайоми-лась з Володимиром Патеком, вони одружились і перебрались жити в околицю Гілкрест, апізнішев Колмен. В. Патек був по професії диригентом і вони часто переїжджали з місця на місце ^ Колмен, Белв'ю, Лет-бридж і вкінці Вінніпег, де В. Патек диригував хорами і оркестрами в наших Робітничих домах. Платня наших учителів у ті роки була обмежена, але завдяки Анниній роботі в кравецькій індустрії, вони могли жити непогано.
Після смерті чоловіка Володимира, Анна перебралась жити до Вікторії, Б. К., а
ПАМ'ЯТІ ОЛЕКСИ ШПУКА
.ШІвііШіІШІШЯІ
в минулому числі «ЖіС» за 6 лютого була помішена посмертна згадка про Олексу Шпука, який помер в Пойнт-Клер, Квебек (одному з районів Монтреалу). Помішуємо фото покійного-Олекси Шпука. Воно мало бути з посмертною згадкою, яку написав Василь Токій. Покійний був довголітнім читачем української прогресивної преси і членом ТО-УК. Просимо пробачення, що фото не було поміщене з дописом.
у 1959 р. до Ламонт, Алта., де жила їхня дочка Ванда. У 1977 р. Анна Патек перебралась до Келгарі, Алта. У своїх розповідях, Анна завжди відмічала, що частий переїзд з місця до місця робили їхнє подружнє життя тяжким, але було воно теж цікавим, бо у них було широке коло друзів і знайомих. Чоловік Володимир був лагідної вдачі і люди горнулись до нього і Анни.
Переїхавши до Келгарі, Анна стала членкинею жінвідділу відділу ТОУК, влилась у активну працю на організаційному полі. Вона була теж членкинею РЗТ; На бажання дочки Ванди (Лабетків), Анна переїхала до Келовни, Б. К. Тут вона померла. її бажанням було, бути похованою у Келгарі, де вона ще за життя приготовила для себе місце на цвинтарі.
У глибокому смутку залишились рідна сестра Анни Домка Петрик в Келгарі, брат Онуфрій Голосько в Блофтон, Алта, 4 онуки і 4 правнуки.
За поміщення цеї згадки і про мою сестру я жертвую на пресфонд газети "Життя і слово" $100. Спи дорога сестро тихим сном, я і твій брат Онуфрій будемо тебіе завжди пам'ятати. Онуки і правнуки теж ніколи не забудуть тебе і твоєї доброти. Хай канадська земля буде тобі легенькою.
Домка Петрик, сестра покіИноі.
ПАМ'ЯТІ РОДИЧІВ ^ МИКОЛИ І ЄВДОКіГ БАЛАЙ
Витбі, Онт.
Висилаю
чек в сумі $75. Прошу відновити мою передплату — $25, на пресфонд «Життя і слова» — $25 і на відновлення музею Т. Шевченка в Палермо— $25.
Моїми пожертвами на пресфонд та відновлення музею бажаю відзначити світлу пам'ять моїх родичів — батька Миколи і мами Євдо-кії Балай. Хоч їх немає в живих, але пам'ять про них ми леліємо в наших серцях.
Остаюсь з повагою Валтер Балай.