Понеділсж, 13 лютого 1978 р.
ЖИТТЯ І СЛОВО'
Сторінка 5
60 років тому, у січні 1918 року, київські робітники і революційні солдати гарнізону вдруге під-нялиея- на збройне пов-с-щння за владу Рад і с в о ЄЮ безприкладною мужністю і героїзмом назавжди вписали себе в історію.
Повстанню передували бурхливі події кінця 1917 року; коли трудящі України слідом за російським народом стали на шлях боротьби проти експлуататорського ладу. В ході збройного виступу були розгромлені контрреволюційні сили штабу Київського вій С Ь К о БОГО округу — головна опора буржуазного Тимчасового уряду в Києві. Проте їх перемогою підступно скористалася буржуазно-н а ці о налістична Центральна рада. В той час, коли робітники і солдати боролися з контрреволюційними силами штабу, рада зайняла важливі опорні пункти міста і проголосила себе верховною владою на Україні. Намагаючись поширити свій вплив на всю її територію. Центральна рада про-
С ТОР ІНКИ ІСТОРІЇ
ічневе повстання
(НАДІСЛАНО ТОВАРИСТВОМ "УКРАЇНА") _
Природно, що така політика не знаходила підтримки в народних масах. До того ж. Центральна рада повела збройну боротьбу з селянством що приступило до здійснення ленінського декрету про землю, всіляко сприяла підприємцям в їх боротьбі проти запровадження робітничого контролю, колективних договорів тощо.
загонів і перших українських радянських частин Червоного козгщтва.
Під керівництвом Київської більшовицької організації готувались до вирішальних боїв із Центральною радою робітники Києва та революційні солдати. За згодою Народного Секретаріату вирішено було розпочати повстання, коли до Києва підійдуть червоногвардій-
Київський завод Арсенал став опорним пунктом
голосила створення бур- Січневого повстання за владу Рад. Про ці події нагадує
жуазної Української народної республіки (УНР).
Та з кожним днем все більш чітко виявлялося. контрреволюційне обличчя Центральної ради, яка намагалась з б е р е г т и і зміцнити . експлуататорський лад, відірвати Україну від революційної Росії. Безпринципно маневруючи в складній для неї ситуації. Центральна рада разом з тим відкрито вступила в блок з табором загальноросійської контрреволюції. В о н а знайшла спільну мову з самозваними "урядами" Дону і Кубані, куди сті-кались з усіх кінців країни недобитки контрреволюції, погодилась пропустити з фронтів на Дон козачі частини, сприяючи. : тим самим консолідації ворожих сил для боротьби з Радянською владою.
Виступаючи проти політики миру робітниЧо-се-лянського уряду Радянської Росії, Центральна рада проводила лінію на продовження війни. В розрахунку на позики та визнання її Антантою, рада готова була проливати кров українських робітників і селян в інтересах іноземних імперіалістів.
побита кулями і посічена осколками снарядів заводська стіна та горельєф (скульптурне зображення) "Арсеналь-ці на барикадах", які бачимо на повищому фото. "
Втрачаючи політичний вплив на маси, Центральна рада в останні дні лис-„топада 1917 року напередодні скликання Всеукра-їнськогіо з'їзду Рад у Києві, вдалася до відкритого терору, роззброївши революційні частини в Києві, Білій Церкві, зробила спробу перейти у наступ проти робітничих загонів Червоної гвардії в ряді міст України. І, нарешті.
ські загони і червоноко-зачі частини, які разом з робітниками, солдатами і селянами вели бої з націоналістичними силами на Лівобережній Україні.
Центральна рада вдалася до ряду провокаційних дій, сподіваючись викликати передчасний виступ Київського пролетаріату. У ніч на 25 грудня банда "вільних козаків" Центральної ради арештувала
зірвала роботу з'їзду, за- голову Київського ревко-
конно обрані делегати му Л. Пятакова і по-звіря-
якого вирішили виїхати чому вбила його. Знівече-до Харкова, де вже була встановлена Радянська
влада.
3. проголошенням України на І Всеукраїнському з'їзді Рад у Харкові Республікою Рад революційна боротьба робітників і селян України досягла небаченого розмаху і все б і л ь ш е набирала збройного характеру. Виходячи з цього, перший радянський уряд України
не тіло Л. Пятакова було знайдено біля станції Пост-Волинський вже після визволення Києва.
У ніч на 5 січня 1918 року Центральна рада почала роззброєння робітників по всьому Києву. . Об'єктом особливої "уваги" націоналістів був завод "Арсенал". Червоно-гвардійська охорона "Арсеналу" зустріла -4х вогнем, та сили були нерівні, й "вільні козаки", підтри-
начало фактичне закриття заводу. '
Обурені зухвалими діями реакції, робітники могли в будь-який момент повстати. Враховуючи це, більшовики вирішили почати збройне повстання, не чекаючи підходу червоногвардійських загонів. Вранці 15 січня 1918 року мітинг робітників "Арсеналу" і представників революційних частин ухвалив почати повстання проти Центральної ради. А пізно ввечері цього ж дня відбулося засідання Київських Рад робітничих і солдатських депутатів за участю представників фабрично-заводських комітетів і професійних спілок міста, яке на пропозицію біль-шовиків-депутатів ухвалило рішення про збройне повстання за владу Рад й закликало робітників міста підтримати його загальним страйком. На цьому ж засіданні було обрано страйковий комітет і створено ревком, до якого увійшли, я. Гамар-иик, О. Горвіц, А. Іванов, І. Крейсберг, М. Лебедєв, М. Костюк від /'Арсеналу", І. Кудрін від 3-го авіапарку та ін.
Почалась підготовка: до збройного повстання. Його основним опор ним пунктом, як і в жовтневі дні, сТав "Арсенал". Завдяки розпропагованим більшовиками солдатам, що несли охорону заводу, робітники проникли на його територію і оволоділи заводом.
Робітники відбили в ніч на 16 січня першу атаку націоналістичних сил, що. повели наступ на завод. На допомогу арсе-Нсільцям прибули робітники ряду підприємств і майстерень Дніпровського пароплавства, Деміїв-ського снарядного заводу, взуттєвої фабрики, ре-
дати понтонного баталь-_йону і 3-го авіапарку.
Наступного дня до них приєднались робітники всіх районів міста — залізничники станції Київ-Товарний і робітники Головних залізничних майстерень, 1-ї та 2-ї дільниць служби тяги, майстерень, червоногвардійці Щуляв-ки і Подолу — районів Києва. Пролетаріат міста підтримав збройне повстання загальним страйком.
Успішне просування червоногвардійських загонів Подолу, які досяглй на третій день поветагіня майже центру міста (від Педагогічного музею; .де перебувала Центральна рада, їх віддіїїяли тільки два квартали), наступ чер-воногвардійців Шулявки, робітників Головних залізничних майстерень та залізничників станції Ки-Їв-Товарний примусили Центральну раду почати переговори про перемир'я з повсталими Печер-ська. Ревком вирішив піти на переговори, сподіваючись тим самим дати хоч мінімальний перепочинок захисникам "Арсе^ налу", становище яких ускладнилось »через нестачу боєприпасів та про-довольства.
Та Центральна рад$і. заарештувала д е л е гаціїо повсталих, і перегрупувавши свої сили, знову кинула їх проти захисників Печерська.
Становище повсталих погіршало в зв'язку з тим, що до міста підходили націоналістичні частини, які відступали з фронту під ударами р а д я н с ь ких військ, а це значью збільшило сили Центральної ради. У скрутному становищі опинився "Арсенал" — солдати понтонного батальйону, не витримавши натиску ворога, здалися, що відкрило один із флангів оборони заводу. Гайдамаки вчинили жорстоку розправу над понтонерами. Перервався зв'язок з іншими частина-ми міста. О. Горвіц, що ; намагався відновити його.
волюційні солдати гарнізону і 450 солдатів укря-їнізованого полку імені Сагайдачного на чолі з командиром одного з батальйонів більшовиком
— Народний Секретаріат ^ ухвалив 4 січня 1918 року мані броньовими автомо- С. Міщенком, кулеметни-податй допомогу робітни- білями, увірвались на те-, ки-волинці. Гарнізон "Аркам, революційним сол- риторію. Адміністрації бу- сеналу" виріс до тисячі датам і селянам насту- ло запропоновано вивез- чоловік. За арсенальцями пом червоногвардійських ти запаси вугілля, що оз- в боротьбу вступили сол-
був схоплений націоналістами біля Дніпра і по-звірячому закатований.
На дополіогу блокованому з усіх боків "Арсеналу" поспішили залізничники і с червоногвардійці Шулявки, але їх, хоч і успішний, комбінований наступ до центра
(Докінчення на 6 ст.)