/
Понеділок, 20 лютого 1978 р.
•ЖИТТЯ І СЛОВО"
Сторінка 5
V V V
11
пат
(НАДІСЛАНО ТОВАРИСТВОМ "УКРАЇНА")
Коли на яскраво оспіт-леній сцені з'явилися музики у барвистому гуцульському вбранні, переповнений глядачами зал загомонів, а відтак притих в очікуванні.
-г- Виступає самодіяльний оркестр гуцульських народних інструментів! >— оголосив ведучий. — ІТослухайте віночок за-карпатських мелодій...
І полинула зі сцени чарійна симфонія Карпат: озізався могутній голос; трембіти, заграли скрипки, задзвеніли цимбали, у такт барабану замугикала басом бербени-ця; задзеленчали веселі бубни. По солов'їному затьохкали віівчарські сопілки. У залі ніби війнуло свіжим вітерцем з полонини і пахощами смерекового лісу...
Глядачі знову і знову прцмушували музик вертатися на сцену, братись за інструменти.
Хто ж вони, ці музики-аматорй, які користуються . неаби-яким успіхом і популярністю не лише на; Закарпатті, а й далеко за його >іежами? Це >— робітники Рахівського лісокомбінату, ; потомсТ-
Тим більшеГ що майже" у кожного вдома є бодай якийсь музичний інструмент. Коли виникла думка створити свій оркестр, охочих записатися виявилося багато. Спо-чгітку відібрали лише два десятки чоловік, які грали найкраиде. Здавалося, усе йде гаразд. Місцева профспілка . в и д і л и л а кошти на придбання інструментів, для репетиг цій надали нам приміщення в заводському клубі. Та швидко збагнули: без музичного керівника і диригента не обійтись! На допомогу прийшли професіональні музиканти: спочатку Павло Гомічко, а відтак Михайло Мокану...
Що й казати, визнання прийшло Не відразу. Адже переважна більшість учасників оркестру — музики-самоуки. У репертуарі і старовинні обрядові мелодії, і вогняні гу^ цульські танці, і сучасні закарпатські пісні про оновлену Верховину, про. щ а с л и в е сьогодення, дружбу й кохання.. Домогтися злагодженого, гармонійного звучання всіх інструментів — спра-
венні лісоруби й дерево- ва досить важка. Однак тики. Вдень воня музики-ентузіасти ніколи
не скаржились. КроК за кроком освоювали гармонізацію та поліфонію, підвищували виконавську майстерність. їх виступи .на районних та обласних оглядах художньої самодіяльності стали користуватися дедалі більшим успіхом. У, 1963 р о ц і оркестр вперше став лауреатом республіканського та всесоюзного оглядів художньої самодіяльності профспілок.
сумлінно трудяться в цехах і на лісосіках, а ввечері поспішають до клубу, на чергову репетицію. Є серед них літні, статечні вуйки, є й зовсім молоді легіні. Ветеранами оркестру вважаються скрипаль Микола Шамо-та^ трембітар Василь Кот-лан,: цимбаліст Василь Сррохман, сопілкар Пег-ро Веклюк, брати Василь, Юрій і Петро Ерстенюки, які грають на різних інструментах та інші. Всього у самодіяльному колективі — 40 чоловік. їх об'єднує любов до народної музики.
Тепер уже важко пригадати, хто періїїим на лі-
сокомбінаті сказав:
А
чи не створити нам свій оркестр?" Адже було то ще 1954 року.
— Ми, гуцули, без музики не можемо, -— розповідає Микола Щамота, один із фундаторі» оркестру. —, Живемо в. горах, серед лісів, щодня чуємо голоси птахів, шепіт смерек, дзюркіт струмочків. .. Ну, як тут не івагратй, не заспівати?!
Незабутній епізод у творчій біографії оркес-ру стався наступного, 1964 року. Рахівських самодіяльних митців було запрошено до Ленінграда для розучування і запису музики до художнього кінофільму "Царі" про закарпатську родину лісорубів. Композитор Олег Каравайчук, який створив музику до фільму, швидко подружився 8 оркестром. Усі працїо-вали напружено, з радіс-тїо. Додому оркестранти повертались задоволені. Павло Гомічко пожартував:
— Бачите, друзі, який
Виступає самодіяльній оркестр гуцульських народних Інструментів.
■ » ■
то нелегкий хліб у справжніх музикантів?! То вам, прошу красно, не ліс рубати...
У наступні роки самодіяльні митці виступали на сценах. Києв?і, Ужгорода, Москви, Ленінграг да, деяких інших міст країни. Оркестр став лауреатом багатьох республіканських і всесоюз-■ них фестивалів, самодіяльного мистецтва.
1973 року йому було присвоєно високе звання народного, а його тепе-р і ш ньому керівникові Михайлові Мокану звання Заслуженого працівника культури УРСР.
... Сидячи на одній з репетицій оркестру, я довго не міг відірвати
погляду від рук самодіяльних митців. Вузлуваті, натруджені, вони мало скидалися на витончені руки професіональних музикантів. Але як все-таки вправно і натхненно вигравали ці руки, примушуючи інструменти говорити, сміятися, плакати! .. Якось мимоволі пригадалася попередня розмова з Михаіі-лом Васильовичем. На запитання, ш.о все-таки спонукає трудівників після денної праці щоразу поспішати до клубу на репетиції або ж вирушати з оркестром у далеку дорогу на гастролі, він відповів:
— Звичайно ж, не гонитва за славою чи гро-
шима. І навіть не бажання пограти, адже це молена зробити і вдома. Справа, очевидно, в тому, що за старих часів, до возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною, гуцульські народні пісні' та мелодії нерідко були предметом глузування і зневаги. Іноземним панам та місцевим багатіям, котрі нами прйіви-ли, вони були, як-то ка-ж^'Ть, не до смаку... Т ось, раптом усе змінилося. Отож гуцули, шат!о-вані новою народною владою, й відкрили то\ дям свою дунту... у ,
Іван СІДЕЙ.
Вінніпег І ОКОЛИЦЯ — увага!
Ювілейнцй і різноманітний (верайеті")
о н ц Е р т
для відзначення 30-річчя журналу в англійській мові — "ДІ ЮКРАЇНІАН КЕНЕЙДІАН"
— відбудеться у — , :
Неділю 26-го ЛЮТОГО
о 2-ій годині пополудні
в УКРАЇНСЬКІМ РОБІТНИЧІМ ДОМІ на розі Притчард і МекГрегор.
• В програмі беруть участь —
Чілійський Народний Ансамбль (народні танці, пісні і музика у виконанні солістів та групи; гумористичні вш
ВСТУП НА КОНЦЕРТ: $3.00 від особи, для літніх громадян —- $2, дітей — $ 1.
Після концерту БІД 4.30 до 5.30 год. у бенкетнім залі УРД буде ВЕЧЕРЯ. Жіночий Комітет при англомовному: відділі ТОУК приготовляє смачні страви. Вступ — $3.00 від особи.
Весь дохід призначується на користь журналу "ЮК". Радо запрошуємо всіх! Преском "ЮК".
СЕКРЕТ ДОВГОЛІТТЯ '
У селі Галина Воля, що , в Старовижівському ра-йоні на Волині, кожен , знає Наталію Трегубову. Вона наі^старіша жителька села. Недавно їй виповнилося сто років. Майже половину життя віддала вона праці. Саме в труді , і вбачає секрет свого, дов-
■ ГОЛІТТЯ. : 4
Натал ія Трегубо^а зростила й виховала се- . меро дітей. Два сини її полягли смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни. Нині во- , на має 21 онука, 28 прав-н у к і в, 4 праправнуки. Трегубови живуть і тру-дятьря в різних куточках Радянського Союзу. Во- . ни вироиХують хліб і доглядають худ о б у, вчи-телюють, працюють торговельниками, будівельниками, на заводах і фабриках. Якби всі вони одночасно з'їхались у гості до Наталії Трегубової, то чи на півсела збільшилося б жителів у Галиній Волі.