Сторінка 8
ЖИТТЯ І СЛОВО'*
Понеділок, 17 липня 1978 р.
Якщо переглянете старі підшивки газети "Українські Робітничі Вісті" кінця І920-Х і початку 1930-х роківТ то запримітите, що влітку друкувались оголошення, які повідомляли про відбуття пікніків відділів Товариства Український Робітничий Дім кожної неділі недалеко міста Вінніпегу — на Килдонан фармі.
Згодом більші пікніки ві. •"увались на площі Приюту Робітничого За-помогового Товариства в Паркдей л — щось 12 миль від Вінніпегу.
Сьогодні відділи Товариства Об'єднаних Українських Канадців і Робітничого Запомогового Товариства відбувають час-від-часу свої пікніки щось 60 Миль на північ від Вінніпегу у Літній оселі Гу-савик. Знаходиться вона недалеко (на південь) містечка Тім лі.
І як у Палермо, так і в Ґусавик, крім пікніко-вої площі, знаходиться ціла оселя котеджів і кабін, в яких відпочивають члени рбидвох товариств. Це вже ціла інституція, яка досить добре відома не тільки для українських мешканців Вінніпегу, але і багатьох інших канадських міст. Про неї час-від-часу / появляються дописи в газеті. ;
Сьогодні піде мова не про саму оселю, але про її господаря, всім тут відомого Юрка Довгого.
З Юрком я знайомиіі вже чимало років. Однак це знайомство, як ка-Жуї ь, було дотепер лише "шапкове", бо я майже нічого не знав про нього: звідки він походить, коли приїхав до Канадп, чпіСі займався в своєму житті, коли вступив до українського пріогреснвного руху, як став господарем
оселі? ,
В кіпці травня цього року я загостив до Гуса^ вик і, маючи декілька годин вільного чаеу, зайшов до його котеджу, який водночас служИть йому і за канцелярію, бо тут він зберігає всю документацію про господарство,.-; ■
Походить Юрко Дов-1ИЙ з Буковини —- з села
Ґромадськнй господар у Гусавик
-Саму шин. Він говорить, що народився 1 "^липня 1899 року, отже через рік відзначатиме своє віО-річ-
"^я. Але це кремезний чоловік, якому не можна більше дати, як 70 років. Зберігся він добре, хоч життя його було не легким, бо довелось йому чимало напрацюватись на землі і під землею, бо довший час в Канаді
гірником.
Коли Юркові було вісім років, то його батько виїхав до Канади, куди забрав і старшого сина, бо ж важко було вижити сім'ї з шестеро душ на 2-х моргах,
Юрко ' закінчив шість класів. Хотілося ще дальше вчитися, але не було для цього засобів, крім того вибухла війна і треба було забути про школу. Через п'ять років батько вернувся додому. Вернувся і син Олекса. Одружився І знову виїхав за океан.
Через воєнну завірюху (йому ж тоді було 15-16 років) Юркові доводилось скитатись в Чернівцях, Миткові,ІВікні. Тоді ж австрійські в і й с ь-кові власті забрали його до "арбайтер абтайлунгу" (робітничого загону). Пізніше звідтам його перевели до армії. Йому ще навіть не було 18 років. ПісЛ я шеститижневого тренування на Шльонску його післали на італійський фронт біля Піяви.
Юрко добре Пригадує свій 24-н коломийський регімент (гірлк). ІІробув. в ньому на італійському фронті 9 місяців.; Після того полк перевели до Львова, а потім вислали аж під Жмеринку. Перекидали полк з місця на місце— і Юрко опинився на катеринославщині в селі Платонівці біля станції Волновата. Пробув в селі чотири місяці. Жив на квартирі в селян Олійників. 1 саме там, йк він каже, почало йому "багато дечого прояснюватись' ', бо вже відбулася в Росії революціЯі люди говорили про волю, землю, мир..-' '
Звідтам почали рештки 24-го полку перевозити вантажним поїздом до Сербії. Однак по дорозі Юрка завернули до Одеси, бо захворів, дістав запалення очей. Лікарі гірр-чистили очі і направили до Жмеринки — там був збірковий пункт, з якого відсилали солдатів кого куди. Вручили Юркові "офен бефель" і дали йо-
і, під
тився у поїзді, який віз муку_з України до Чер-нівець, і подався до Залі-щик. Г звідтам пішки три милі мандрував до Саму-шина.
чч ч-ЧччччЧ-ччЧ.ччччччч-ччч-.-
ЮРКО ДОВГИЙ
Після того настала румунсько-боярська влада." іював на землі — по-
магав батькові на мізерному господарстві.
І 921 року Юрка мобілізували До румунської армії. Через варікозні веци був звільнений з військо^ вої служби, з Бухареста повернувся через шість тижнів додому. Часто до-велось йому мати конфлікти з румунськими гренечерами.
Приїхав брат Олекса з Канади І намовив його
Вістей", які читав дуже пильно. В 1934 році всту^ пив до Комуністичної партії Канади.
Згодом став працювати в шахті в Ред Лейк — видобував для- багачів золото. З того" часу почалось його шахтарське життя: працював в Крей-тоні^айні (Содборі), Лейк Джінева майні, Джером Голд майні, Норанді, Снов Лейк, Лонг Лейк. Найдовше працював у Ред Лейк. Там зорганізував відділ РЗТ.
Ставлю йому запитання: скільки він був під землею? Він почав вираховувати, де, в якій шахті, скільки працював начислив 25 років! Видобував золото, нікель, мідь.
На 57 році захворів і вирішив вийти з-під землі на "божний світ". Трохи відпочив у дочки в Сел-кирк, відзискав здоров'я, знову вирішив йти працювати до шахти — в Шкер Лейк (150 миль від Су Лукавт). Але довго не працював — лище один місяць. Вже більше після того до шахти не вертав^
ся. . 'Л:'-'^':.'
- Мріяв повернутися жити на свою славну Зелену Буковину. Робив навіть заходи. В між часі Робіт-
Украінська оселя РЗТ в Гусавик (Манітоба).
му, як опіку п'ять мадярів. Він їх мав відвезти до призначеного полку. Як тільки переїхали Підволочиська і дібралися до Тернополя, то взнали, що розпалася австро-угорська монархія. Мадяри втекли. Не довго роздумуючи, він також вирішив податися додому. Приміс-
емігрувати за океан. В 1926 році приїхав Юрко до Форт Вильям. Тут колись на "кол доку" працював його батько. Звідтам подався до Атікокен: там будувалися три електростанції. Пробув на роботі до 1929 року. Вже був членом Товариства Український Робітничо-^армерський Дім — вступив до нього ще у Форт Вильям 1926 року. Доїжджав до Форт Френсес і допомагав при будові Українського Робітничого Дому; Працював _ там з Василем Пушкарем, Миколою Савчуком, Андрієм Білецьким. Тоді ж він був і передплатником "Українських Робітничих
ниче Запомогове Товариство набуло землю в Гусавик під оселю. Антін Біленький порадив йому там стати до праці. Юрко погодився побути деякиіі час. Але з "деякого часу" він вже тут 20 років!
Сьогодні Юрко Довгий у Гусавик повний громадський господар -— всі його тут знають, всі до нього звертаються, якщо потрібно щось полагодити, щосіГдоПомогти. Перебуг вас в оселі круглий рік.
Але він не тільки просто господар-доглядач — Юрко і будівничий. З гордістю говорить: "Адіть, це моя робота, той гаралс, розваговий будинок. Отих два будиночки, що сто-
ять недалеко, також моя робота." Ходимо поміж будинкн-котеджі і Юрко задоволено показує, котрий він збудував, котрий — "його робота".
Коли він тут _став господарем, то було лише шість будиночків і кухня, а зараз є 39 споруд. З них Юрко Довгий збудував 18 будиночків. Правда, інколи йому допомагали, особливо в спорудженні більших будинків. За свою працю він одержує винагородження. Одержав і плату за спорудження будинків. Правда, в и н а г о родження мінімальне, бо іншим будівничим треба було б, як кажуть, "солоно заплатити". Юрко знає, що він виконує це для громади, для спільного добра. Все це дає йому велике задоволення.
Оселя в Гусавик полюбилась йому. Він вважає її своїм рідним домом. Навіть взимку, коли поїде на день-два до дочки, хутко вертається до Гусавик, бо ж його турбує думка, чи все там гаразд, чи хтось не зоподіяв якоїсь шкоди. Так тільки може почуватися людина, яка високо цінує цю громадську установу, з якою зв'язала своїх 20 років життя, для якої щиро і щедро далі трудиться.
Питаюся, чи йому взимку не скучно, коли тут нема людей. Він показує на свою невеличку бібліотеку І каже: "Зовсім не скучно. Ось мої співбесідники — я з ними розмовляю. Вони моя найбільша розрада".
В його обов'язки входить кошення трави, на-права будинків, догляд за порядком і чистотою. Юрко, усміхаючись, каже, що "не всі мене люблять", бо він строго додержується встановлених регуляцій і нікому не дозволяє їх порушувати.
Сезон у Гусавик починається з початком червня і триває до кінця вересня. Влітку відбуваються пікніки відділів ТОУК, РЗТ, Клубу старших громадян. Народної кооперативи.
Сюди приїжджають люди на відпочинок в суботи І неділі, навіть тоді, коли тут нема пікніку, бо приємно побути на свіжому повітрі коло озера.
Якщо влітку загостите до Вінніпегу, то постарайтеся обов'язково в неділю загостити до Гусавик, а напевно Юрко Довгий подбає, щоб ваше перебування там було приємним. ,^
Петро КРАВЧУК.